Мороз Раїса Василівна


Раїса Василівна Мороз (з дому Левтерова; нар. 1 квітня 1937(19370401), с. Великий Янісоль, Сталінська область) — український правозахисник, перекладач, публіцист, радіожурналіст, письменник-мемуарист, учасник дисидентського руху грецького походження. Дружина політв'язня Валентина Мороза.

Зміст

  • 1 Життєпис
  • 2 Мемуаристика
  • 3 Родина
  • 4 Бібліографія
    • 4.1 Бібліографічні праці
  • 5 Примітки
  • 6 Посилання

Життєпис

Раїса Левтерова народилася в селі Великий Янісоль Сталінської області, нині смт Велика Новосілка Донецької області в родині колгоспників, приазовських греків. На той час майже все населення цього населеного пункту становили греки. Незросійщений, первісний, варіант прізвища її родини — Лефтеріс. Батько — Василь Іванович Левтеров (1907–1948) був румеєм; мати — Євдокії Іванівни Челах (нар. 1905) була румейкою за батьком та урумкою за матір'ю, вільно володіла як румейською так й урумською мовами. Раїса мала старших брата Івана та сестру Валентину.

Німецьку окупацію пережила в рідному селі.

Закінчивши зі срібною медаллю десятирічну російськомовну школу 1955 року, вступила до Львівського університету на німецьку філологію. В університетському гуртожитку познайомилася зі старшим на два курси студентом-істориком Валентином Морозом, у червні 1958 р. вийшла за нього заміж.

Закінчила філологічний факультет Львівського університету 1960 року, з дипломом вчителя німецької мови. Потому Раїса Мороз влаштувалася в, де працювала разом з чоловіком 4 роки у школі робітничої молоді в селищі Мар'янівка Горохівського району Волинської області. В січні 1962 р. народила сина, Валентина.

У 1964 році родина мешкала в Луцьку, де Валентин Мороз працював викладачем Луцького педінституту. Восени 1964 року подружжя перебралося до Івано-Франківська, де обоє стали викладачами педагогічного інституту.

Підтримувала зв'язки з Алою Горською, В'ячеславом Чорноволом, Іваном Світличним, Опанасом Заливахою, Оленою Антонів, Ніною Строкатою, Людмилою Алексєєвоюта іншими шістдесятниками.

1 вересня 1965 року, КДБ вилучило в помешканні Морозів заборонену літературу й заарештувало Валентина. Його було засуджено за ст. 62 КК УРСР (антирадянська агітація і пропаганда) до 4 років таборів.

Валентина Мороза було звільнено 1969 року, проте вже 1 червня 1970 року знову заарештовано. Причиною повторного арешту, було, на думку дисидента Василя Овсієнка, те, що Валентин Мороз на той час, став «найвизначнішим представником інтегрального націоналізму… з його філософським волюнтаризмом, відстоюванням чистоти національного ідеалу будь-якою ціною, культом сильної особистості і пасіонарністю»

Новий арешт Мороза, особливо ж закритий судовий процес над ним з порушеннями законів, а також жорстокий вирок 14 років за тією ж статтею 62, ч. 2 КК УРСР, викликали гостру негативну реакцію не лише в Україні, але й за її межами.

У серпні 1971 Раїса Мороз була звільнена з інституту. Рік ніде не могла влаштуватися. За порадою Івана Світличного взялася за переклади, переклала роман німецького письменника Зиґфріда Ленца, послала його під дівочим прізвищем у журнал «Всесвіт», проте він так і не був опублікований. З серпня 1972 до весни 1979 року працювала бібліотекарем в профтехучилищі.

Завдяки ув'язненню чоловіка, Раїса Мороз познайомилася й Підтримувала зв'язки з Аллою Горською, В'ячеславом Чорноволом, Іваном Світличним, Опанасом Заливахою, Оленою Антонів, Ніною Строкатою, Людмилою Алексєєвою та багатьма іншими шістдесятниками.

Після 5-місячного голодування в 1979, під тиском світової громадськості, радянська влада обміняла Валентина Мороза та ще чотирьох дисидентів на двох радянських агентів КДБ.. Раїса Мороз, разом з сином, того ж року виїхала до чоловіка на Захід. Там мешкала в Нью-Йорку, Чикаго, потім у Вініпезі (Канада)

На Заході займалася правозахисною діяльністю. Свідчила на Міжнародних Сахаровських слуханнях про політичні переслідування в Україні. На запрошення українських громад їздила на велелюдні українські зібрання в різних містах Америки й Канади, розповідала про долю українських політичних в'язнів, про ситуацію зі свободою думки в Україні. Дописувала до багатьох, переважно діаспорних українських періодичних видань. Працювала радіожурналістом.

1982 року отримала в Чикаго ступінь магістра з бібліотечної справи. Того ж року переїхала до Вінніпеґу, влаштувалася на роботу в бібліотеці Колеґії св. Андрія.

З 1989 року регулярно приїздить в Україну.

Мемуаристика

2005 року Раїса Мороз видала у Львові книжку «Проти вітру. Спогади дружини українського політв'язня», присвячену жінкам — дружинам українських політв'язнів. У них «вона залишилася вірною собі, непоступливо правдивою і уважною в обсервації. А головне, простою і незлобивою, зі властивим її натурі християнським прощенням і бажанням зрозуміти» (Євген Сверстюк).

Книгу перевидано 2012 року в Харкові зі змінами та доповненнями.

Родина

Перший чоловік — Валентин Мороз (нар. 1936), побралися в червні 1958, розлучилися влітку 1981 року в США.

  • Син Валентин (нар. 1962)

Другий Чоловік — Григорій Кукса (бл. 1919–1993), побралися 1983 року. Мешкали у Вініпезі.

Бібліографія

  • Скарга (У справі Мороза) // Сучасність. — 1976, ч. 11. — С. 97-99;
  • Розмова з Р. Мороз // Сучасність. — 1979, ч. 9. — С. 95-100;
  • R. Moroz. Appeals on Behalf of Petro and Vasyl Sichko (Свідчення на Сахаровських слуханнях у Вашингтоні). Smoloskyp. — 1979, No. 5 — C. 11;
  • З життя національних меншостей України: Греки // Сучасність. −1980, ч.12. — С. 75-79;
  • A Poet΄s Life at Stake. The New York Times: Letters, February 15, 1980 (Життя поета в небезпеці);
  • Recent Soviet Strategy Turns Dissidents into Common Criminals. The New York Times, August 15, 1980 (Найновіша совєтська стратегія зображати дисидентів як звичайних кримінальних злочинців);
  • Р. Мороз і Н. Світлична. Святославу Караванському з приводу його дружніх бесід наше дружнєє посланіє. — Українські вісті. — Рік 36, № 38. — 4.10. 1981;
  • Становище жінки в СРСР // ж. Віднова. — Філадельфія — Мюнхен — 1984, т. 1. — С. 26-33;
  • Світ, бачений крізь рожеві окуляри, чи звичайне окозамилювання? — Нові Дні. — Торонто, 1980. — Рік 31, ч. 5. — С. 19-21;
  • Світлій пам'яті Олексія Тихого // Сучасність, ч. 11 (283). — 1984. — С. 116–120;
  • «Другий вінок» // ж. Віднова. — Філадельфія — Мюнхен. — 1986. — Т. 5. — С. 222–225;
  • Дисидентський рух на Україні і завдання молоді на еміграції. — Українські вісті. — 21. 09.1986;
  • Ще раз про гасла і реальність // Сучасність. — 1986, ч. 4. — С. 98-107;
  • Російська інтелігенція і національне питання на тлі гласності і перебудови // Сучасність. — 1990, — ч. 7-8. — С.171-185;
  • Інтерв'ю з Р.Мороз 9 липня 2000 року в Києві.
  • Проти вітру. Спогади дружини українського політв'язня. — Львів: Свічадо, 2005. — 216 с.;
  • Проти вітру. Спогади дружини українського політв'язня. Видання друге зі змінами й доповненнями — Харків: Права людини, 2012. — 288 с.

Бібліографічні праці

  • Ukrainian Serials: Checklist of Ukrainian Periodicals and Newspapers at St. Andrew's College. (Список українських періодичних видань в бібліотеці Колегії Св. Андрія) — Winnipeg: St.Andrew's College, 1997. −127с.;
  • Покажчик рідкісної літератури в бібліотеці Колегії Св. Андрія: (Рукописи і стародруки; Видання української діаспори). — Вінніпег: Колегія Св. Андрея, 2002. — 144с.
  • Василь Овсієнко, Харківська правозахисна група. Виправила і доповнила Р.Мороз. Знаків 26.092.

Примітки

  1. ↑ Раїса Мороз. Проти вітру. Спогади дружини українського політв'язня. — Харків: Права людини, 2012. — 288 с.
  2. ↑ Заява жителів села Космач
  3. ↑ Овсієнко В. В. Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. 2. — Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005. — C. 121
  4. ↑ Валентин Мороз: «Україну загнати в російську клітку вже неможливо»

Посилання

  • Мороз Раїса Василівна в Музеї дисидентського руху. Збережений архів


Мороз Раїса Василівна Інформацію Про

Мороз Раїса Василівна


  • user icon

    Мороз Раїса Василівна beatiful post thanks!

    29.10.2014


Мороз Раїса Василівна
Мороз Раїса Василівна
Мороз Раїса Василівна Ви переглядаєте суб єкт.
Мороз Раїса Василівна що, Мороз Раїса Василівна хто, Мороз Раїса Василівна опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Маньї-ла-Кампань

Маньї-ла-Кампань

Маньї́-ла-Кампа́нь (фр. Magny-la-Campagne) — муніципалітет у Франції, у регіоні Нижня Нормандія...
Весполате

Весполате

Весполате італ Vespolate, п'єм Vispolà — муніципалітет в Італії, у регіоні П'ємонт, провінція Н...
Катла

Катла

Ка́тла — діючий вулкан в Ісландії, 1450 метрів над рівнем моря. Катла лежить 3000-400 метрів під льо...
Магнус II Генріксон

Магнус II Генріксон

Магнус II Хенріксен (пр. 1130-1161) - король Швеції з 1160 до 1161 року. Походив з династії Стенкілі...