Хлорела


Хлорела (від грец. χλωρός, «зелений» і лат. ella — «маленький») — рід мікроскопічних одноклітинних зелених водоростей, має вигляд мікроскопічної нерухомої (без джгутиків) кульки від 2 до 10 мкм у діаметрі. Зовні клітини вкриті твердою двоконтурною оболонкою целюлозної природи. Оболонка багатьох видів містить шар спорополеніну, що надає їй хімічної стійкості та міцності. У цитоплазмі міститься один пристінний чашоподібний хлоропласт з одним піреноїдом у потовщеній його частині. Піреноїд зазвичай оточений крохмальною обгорткою. Ядро одне, однак у живій клітині без спеціальної обробки його не видно. Запасні речовини — крохмаль та безбарвна олія. Колоній та агрегатів не утворює. Вперше описана М. Беєринком 1890 року із ставку в Дельфті, що у Голландії. Типом роду є вид Chlorella vulgaris Beijer.

Зміст

  • 1 Розмноження
  • 2 Поширення в природі
  • 3 Застосування людиною
  • 4 Біодизель із мікроводоростей
  • 5 Систематика
  • 6 Див. також
  • 7 Примітки
  • 8 Література
  • 9 Посилання

Розмноження

Розмножується нестатевим шляхом, утворюючи автоспори. Статевий процес — автогамія. При цьому в материнській клітині 2-8 автоспор, які через розрив оболонки спорангію виходять у воду й набувають вигляду дорослої особини. Для деяких видів роду описані спочиваючі клітини — акінети.

Поширення в природі

Хлорела невибаглива до умов існування і завдяки простому життєвому циклу здатна до інтенсивного розмноження, тому є космополітом: у прісних водоймах, морях, ґрунті та аерофітоні. Може бути симбіонтом найпростіших та фікобіонтом лишайників. У зоологічній літературі зустрічається під назвою зоохлорела.

Варто піти дощу або піднятися туману, як на чорній корі дерев з'являється зелений наліт. Такий же наліт можна побачити і на вологому ґрунті. Зелений наліт на корі дерев теж складається з таких же кульок — хлорели. У воді, освітленій сонцем, вона швидко розмножується. Вміст клітинки хлорели ділиться на 4, 8, 16 частин, утворюються маленькі кульки — «спори». Вони розривають оболонку материнської клітини і плавають у воді, починаючи самостійне життя. Харчуються ці зелені кульки розчинними у воді солями і вуглекислим газом і ростуть, утворюючи в своєму тільце жири, білки і цукор і виділяючи на світлі кисень.[1]

Хлорела використовує 25 — 30% сонячної енергії, у той час як квіткові рослини — тільки 7-13%[1].

Застосування людиною

Клітина хлорели — зручний об'єкт для різних досліджень. Хлорела — основний об'єкт масового культивування водоростей для практичного використання в різних напрямах, вона є першою водорістю, що започаткувала фікотехнологію. Значну роль у формуванні підвищеного інтересу до неї відіграв її хімічний склад. У перерахунку на суху речовину хлорела містить повноцінних білків 40% і більше, ліпідів — до 20%, вуглеводів — до 35%, зольних речовин — до 10%. Є вітаміни групи В, аскорбінова кислота (віт. С) і філохінони (віт. К). Знайдено речовину, яка має антибіотичну активність — «хлорелін». У деяких країнах хлорелу використовують у їжу після спеціальної обробки, що поліпшує її засвоєння. Для споживання використовують свіжу біомасу хлорели або спеціальну пасту з неї. Разом з легкістю культивування хлорела є не дуже вдалим об'єктом — біомасу спорополеніну технічно важко переробляти.

Саме хлорела була відправлена разом з іншими живими рослинами і тваринами в кабіні 2-го космічного корабля[1].

За вмістом білка урожай водорості хлорели з 1 га дорівнює врожаю пшениці з 25 га і врожаю картоплі з 10 га[1]. Характерно й те, що урожай хлорели не дає відходів: немає коріння, соломи, листя, все тіло її — живильний продукт. Хлорела так швидко розмножується, що в одному літрі води виходить до 55 г продукції в сухому вигляді[1]. Людині для харчування достатньо 500 г[1].

У Японії хлорелу розводять в басейнах на дахах будинків. У США, Франції та інших країнах організовані цілі заводи з отримання хлорели[1].

Суха хлорела в Японії йде в їжу людям і в корм птахам, худобі і рибам на розведенні[1]. Але особливо цінно отримання з хлорели препарату, що містить вітамін В12, який допомагає при захворюванні на білокрів'я[1]. Багато вчених планують не тільки міжпланетні кораблі з хлорели, але і вдома на планетах, де немає атмосфери[1]. В 1972 році в Узбекистані отримали 17 тисяч тон суспенії водорості хлорела.[2]

Хлорела цікавить вчених і як сировина для одержання нових продуктів харчування. В дельті річки річки Міссісіпі проектується завод, на якому планують щоденно отримувати 30 т хлорели, що містить 50% білків, що дорівнює виробництву 35 000 т яловичини (така кількість може забезпечити білковим харчуванням близько 3 мільйонів осіб)[1].

Більше того, для отримання рослинної продукції намічають використовувати моря і океани, які займають 2/3 поверхні нашої планети[1]. Хлорелу розводять тепер і в стічних водах в басейнах біля заводів[1].

Найбільш придатними для промслового вирощування вважають 9 видів роду Хлорелла.[2]

Засвоюваність білка хлорели доволі середня, через низьку перетравність.[3] Визначена in vitro (з допомогою триптозана) перетравність водорості Хлорелла склала 46,2%: для сухих клітин 62,5-65,5%, для клітин з розрушеними оболонками — 75,1%, екстрагованого протеїну — 85,6-87,4%.[2] Було встановлено, що Хлорелла погано перетравлюється тваринами з багатокамерними шлунками, недивлячись на високу перетравність чистого протеїну. Інертна і щільна оболонка Хлорели перешкоджає практичному використанні їх в раціонах тварин з багатокамерними шлунками і харчуванні людини.[2] Ведеться пошук способів з усунення цих недоліків. Дослідним шляхом (за забарвленням яєчного білка) встановлено, що β-каротин, який міститься в мембранах водорослі Хлорелла, кури-несучки не засвоюють.[4]

Біодизель із мікроводоростей

Вміст ліпідів у Scenedesmus dimorphus за різних умов може коливатися в межах 16-40%, а в Chlorella vulgaris — 14-22% від маси сухої речовини[5].

Залежно від кількості тих чи інших солей в середовищі змінюється склад хлорели. Вона накопичує від 8 до 88% білків, від 4 до 85% жирів і від 5 до 37% вуглеводів (крохмалю або цукру)[1]. Урожай хлорели — 70 г сухої речовини з 1 м² площі, або 700 кг з 1 га[1].

Систематика

У AlgaeBase[6] наступні 24 видів «в даний час вживаються таксономічно»:

  • Chlorella angustoellipsoidea N. Hanagata & M. Chihara
  • Chlorella botryoides J.B. Petersen
  • Chlorella capsulata R.R.L. Guillard, H.C. Bold & F.J. MacEntee
  • Chlorella ellipsoidea Gerneck
  • Chlorella emersonii Shihira & Krauss
  • Chlorella fusca Shihira & Krauss
  • Chlorella homosphaera Skuja
  • Chlorella luteo-viridis Chodat Chlorella — водорость під мікроскопом.
  • Chlorella marina Butcher
  • Chlorella miniata (Nägeli) Oltmanns
  • Chlorella minutissima Fott & Nováková
  • Chlorella mirabilis V. M. Andreeva
  • Chlorella ovalis Butcher
  • Chlorella parasitica (K. Brandt) Beijerinck
  • Chlorella peruviana G.Chacón Roldán
  • Chlorella rugosa J.B. Petersen
  • Chlorella saccharophila (Krüger) Migula
  • Chlorella salina Butcher
  • Chlorella spaerckii Ålvik
  • Chlorella sphaerica Tschermak-Woess
  • Chlorella stigmatophora Butcher
  • Chlorella subsphaerica H. Reisigl
  • Chlorella trebouxioides M. Puncochárová
  • Chlorella vulgaris Beijerinck

Див. також

  • Дуналіелла
  • Parachlorella kessleri (синонім: Chlorella kessleri)
  • Діатомові водорості
  • Anabaena
  • Батріококус браунії
  • Scenedesmus quadricauda
  • Spirulina platensis

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  2. а б в г Нетрадиционные корма в рационах сельскохозяйственных животных / Я. Барта, Г. Бергнер, Я. Бучко и др.; Пер. с словацкого и предисл. Э. Г. Филипович. — М.Колос, — 1984. — 272 с.
  3. ↑ Hanl. W. — Dunlap C.E.: Food Technol. 25. 1971. s. 130–154
  4. ↑ Tamiya H.: Proc. World. Symp. Appl. Solar Energy. Arizona.
  5. ↑ Енергоресурс О. Золотарьова, Є. Шнюкова «Куди прямує біопаливні індустрія?» ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2010, № 4
  6. ↑ Chlorella M. Beijerinck in Guiry, M.D. & Guiry, G.M. 2009. AlgaeBase. World-wide electronic publication, National University of Ireland, Galway.

Література

  • Андреева В. М. Почвенные и аерофильные зеленые водоросли (Chlorophyta: Tetrasporales, Chlorococcales, Chlorosarcinales).-СПб Наука.1998 — 351 с.
  • Chlorella у Index nominum algarum(англ.)

Посилання

  • (відео) ТБ канал «Science». Паливо з морських водоростей (відео на www.youtube.com) (рос.)
  • (відео) ТБ канал «Science». Водорість і вирішення глобальних проблем (відео на www.youtube.com) (рос.)


Хлорела інформація про

Хлорела

Хлорела
Хлорела

Хлорела інформація Відео


Хлорела Перегляд теми.
Хлорела що, Хлорела хто, Хлорела пояснення

There are excerpts from wikipedia on this article and video