TR | RU | KK | BE | EN |

Туркменістан

туркменістан флаг, туркменістан
Республіка Туркменістан
туркм. Türkmenistan

Прапор Герб
Гімн: «Garaşsyz, bitarap, Türkmenistanyň döwlet gimni»
Державний гімн незалежного, нейтрального Туркменістану Столиця
(та найбільше місто) Ашгабат
37°58′ пн. ш. 58°20′ сх. д. / 37.967° пн. ш. 58.333° сх. д. / 37.967; 58.333 Офіційні мови туркменська Державний устрій Президентська республіка  - Президент Гурбангули Бердимухамедов Незалежність    - від СРСР 27 жовтня 1991  Площа  - Загалом 488 100 км² (52-га)  - Води (%) 4,9 Населення  - оцінка 2009 р. 5 110 000 (112-та)  - Густота 10 5/км² (208-ма) ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка  - Повний 30.332 млрд. $ (?)  - На душу населення 5 756 $ (?) ІРЛП  (2007) 0.739 (medium) (109-та) Валюта Туркменський манат (TMT) Часовий пояс  (UTC+5)  - Літній час (UTC+5) Коди ISO 3166 TKM Домен інтернету .tm Телефонний код +993

Туркменіста́н (туркм. Türkmenistan) або Республіка Туркменістан (туркм. Türkmenistan Respublikasy) — держава в Центральній Азії. Межує з Казахстаном на півночі, Узбекистаном — на півночі і сході, Іраном і Афганістаном — на півдні. На заході омивається Каспійським морем.

Туркменістан — член ООН, СНД, Організації ісламської співпраці.

З 1924 по 1991 Туркменістан входив до складу СРСР на правах союзної республіки (Туркменська Радянська Соціалістична Республіка). Незалежність Туркменістану була проголошена в жовтні 1991.

Зміст

  • 1 Історія
  • 2 Уряд і політика
    • 2.1 Президент
    • 2.2 Законодавча влада
    • 2.3 Народна Рада (Халк Маслахати)
    • 2.4 Виконавча влада
    • 2.5 Органи місцевого самоврядування
  • 3 Адміністративний устрій
  • 4 Географія
    • 4.1 Клімат
    • 4.2 Водойми
    • 4.3 Ґрунти
  • 5 Економіка
    • 5.1 Енергетика
    • 5.2 Промисловість
    • 5.3 Сільське господарство
  • 6 Демографія
    • 6.1 Українці
  • 7 Освіта, медицина, соціальні заходи
    • 7.1 Здравниці
  • 8 Культура
    • 8.1 Кінематограф
  • 9 Див. також
  • 10 Література
  • 11 Примітки

Історія

Докладніше: Історія Туркменістану

У минулому Туркменістан належав до різних державних формацій; у 16 — 17 ст. частина входила до Бухарського і Хівинського ханств, частина належала Ірану; у 1880-их pp. Туркменістан окупувала Росія; 1917–1921 він був тереном боротьби народів Туркестану з радянськими окупантами; з 1921 — область у складі Туркестанської АРСР; з 1924 — союзна республіка. Економічний і політичний суверенітет оголошений у 1990. Туркменія підтримала збереження СРСР на референдумі 1991 року. Президент Ніязов підтримав антигорбачовський путч 1991 року. У жовтні 1991 була декларована незалежність після широкого схвалення на референдумі. Республіка приєдналася до СНД у грудні 1991. У НБСЄ й ООН прийнята в 1992. Прийнято нову Конституцію, обраний парламент у кількості 60 чоловік, Сахад Мурадов став прем'єр-міністром.

Уряд і політика

Нинішня система влади в Туркменістані сформувалася у 1992–1993 рр. За цей час Комуністична партія республіки була перетворена у Демократичну партію, ради всіх рівнів скасовані, і в той же час були сформовані нові органи центральної і місцевої влади. Система влади, що склалася в Туркменістані, наближається до авторитарно-монархічної форми управління державою, хоча за Конституцією Туркменістан є республікою.

Президенти держави Сапармурат Ніязов (1991–2006), Гурбангули Бердимухамедов з 2006.

Культ особистості С. Ніязова став складником державної ідеології (іменем С. Ніязова названі: місто, два райони, корабель, Академія сільськогосподарських наук, безліч вулиць, площ, шкіл, радгоспів і колгоспів — всього близько 1000 об'єктів). Формування культу особи Президента збіглося з відродженням ісламу в країні, що суттєво виділяє політичний режим Туркменістану з інших середньоазійських країн.

З приходом до влади Гурбангули Бердимухамедова культ Туркменбаши звісно переглянуто і значною мірою скасовано. Зроблені деякі кроки з лібералізації і відкритості режиму. Відчувається покращення соціальних параметрів суспільного життя.

Президент

Найвищою посадовою особою Туркменістану є президент, він водночас Голова Кабінету Міністрів, голова Народної Ради (Халк Маслахати), голова Демократичної партії (ДП та інші організації об'єднані у т.з. Рух національного відродження), голова Ради Старійшин, Верховний головнокомандувач Збройних Сил, голова Ради оборони і національної безпеки, керівник Цивільної оборони, президент Гуманітарної асоціації туркмен світу.

Президент Туркменістану володіє правом законодавчої діяльності; його укази мають силу закону; він також має право ввести в країні надзвичайний стан.

Законодавча влада

Парламент Туркменістану (Меджліс) складається з 125 депутатів. Діє на постійній основі. Парламент ухвалює Конституцію, вносить до неї зміни, приймає закони, призначає дати виборів Президента і Меджлісу, затверджує програму діяльності Кабінету Міністрів і бюджет.

Народна Рада (Халк Маслахати)

Народна Рада є найвищим органом представницької влади республіки. Вона збирається в особливих випадках. У її роботі беруть участь 160 осіб: депутати парламенту (50 ос.), стільки ж представників виконавчої влади, які призначаються президентом (міністри, керівники місцевих органів влади, старійшини тощо), а також 60 народних представників, які обираються спеціально у Народну Раду. Народна Рада — це особливий державний інститут. Він не має конкретних владних повноважень. Однак приймає рішення з принципових питань життя республіки: вносить поправки в Конституцію, приймає рішення про проведення референдумів, вносить рекомендації щодо основних напрямків політичного, економічного і соціального розвитку держави. Так, наприклад, 27 грудня 1995 р. Народна Рада проголосила Туркменістан нейтральною державою. Органи влади, що об'єднують владу найвищої службової особи (монарха) і законодавчу гілку влади, подібні Народні Ради у Туркменістані, функціонують у близькосхідних монархіях — Йорданії, Бахрейні, Кувейті, Саудівській Аравії (парламент з дорадчими повноваженнями).

Виконавча влада

Ключовою фігурою у структурі виконавчої влади Туркменістану є хяким — глава адміністрації велаяту (області), шахеру (міста), етрапа (району). Хяким є представником Президента. Він несе персональну відповідальність за стан справ на довіреній йому території перед Президентом.

Органи місцевого самоврядування

Як органи місцевого самоврядування у Туркменістані діють т.з. генгеші, що обираються з авторитетних представників населеного пункту (міста, села, мікрорайону). У компетенцію генгеші входить: затвердження місцевого бюджету, вирішення соціальних питань у межах міста, села, селища, мікрорайону, вулиці.

Адміністративний устрій

Докладніше в ст. Адміністративний поділ Туркменістану

  • місто Ашгабат
  • Ахалський велаят. Столиця — смт Рухабат
  • Балканський велаят. Столиця — Балканабат (Небіт-Даг)
  • Дашогузький велаят. Столиця — Дашогуз (Ташауз)
  • Лебапський велаят. Столиця — Туркменабат (Чарджоу)
  • Марийський велаят. Столиця — Мари.

Географія

Мапа Туркменістану

Див. також: Географія Туркменістану, Геологія Туркменістану, Гідрогеологія Туркменістану, Сейсмічність Туркменістану.

Межує на півночі з Казахстаном і Узбекистаном, південному сході з Афганістаном, півдні з Іраном, на заході омивається Каспійським морем; площа 488100 км²; столиця Ашгабат; рельєф: близько 90% країни становлять пустелі, включаючи Кара-Кум (площа близько 310800 км²), головна ріка Амудар'я.

Берегова лінія Каспійського моря у межах Туркменістану на півдні порізана слабко, а на півночі має звивисті контури, утворюючи затоки (Кара-Богаз-Гол, Туркменбаші і Туркменську), півострови (Дарджа, Челекен) і коси; береги низинні піщані. На узбережжі розташовані острови Огурчинський, Камишлиада та ін.

У південній частині республіки простягаються гори Копетдаг (висота — близько 2942 м); на північному заході від них розташовуються два відособлених хребти: Малий Балхан (до 777 м) і Великий Балхан (до 1881 м). До Копетдагу з півночі прилягає передгірна рівнина, що на заході зливається з прикаспійською низинною рівниною. На південному сході у межах Туркменістану заходяться північні передгір'я Паропамиза — височини Бадхиз (до 1267 м) і Карабиль (до 984 м), розділені рікою Мургаб. На крайньому південному сході — відріг Гіссарського хребта Кугітангтау (до 3139 м, найвища вершина республіки). На заході — Красноводське плато (до 308 м), на північному заході — південна окраїна плато Устюрт. На південь від Устюрту розташований Заузбойський складчастий район, що становить собою систему куестових плосковершинних височин (Капланкир, Челюнкри та ін.) і знижень, які їх розмежовують. У межах прикаспійської низинної рівнини піднімаються: височини Небитдаг (39 м), Боядаг (134 м), Кумдаг, Монджукли (27 м) та ін. На півночі і північному сході від передгірної рівнини Копетдагу простягаються Каракуми, що розділяються на Центральні (або Низинні) і Заунгузькі. У межиріччі Амудар'ї і Теджену розташовуються Південно-Східні Каракуми. Для цих пустель характерні горбисті напівзарослі піски; є ділянки барханних пісків; у зниженнях — такири і сори. У межах Туркменістану знаходиться неширока смуга правобережжя Амудар'ї (піски Сундукли).

Клімат

Клімат різко континентальний, посушливий, з великою річною і добовою амплітудами температур, малою вологістю повітря, високою випаровуваністю і невеликою кількістю опадів. Характерні жарке і сухе літо, м'яка і малосніжна, іноді холодна зима, коротка волога весна, суха осінь. Середня температура січня — від −5 °С на північному сході до 4 °С у районі Атреку; абсолютний мінімум — 32 °С в Ташогузькій області, −29 °С у передгірній зоні Копетдагу і −10,3 °С на півдні узбережжя Каспійського моря. Середня температура липня — 28 °С на північному сході і 32 °С на півдні; абсолютний максимум — 49,9 °С (станція Репетек). Опадів — 80 мм на рік у низов'ях Амудар'ї, до 150 мм у Каракумах, 200–300 мм у передгір'ях і полонинах, до 400 мм і більше у горах (максимум у весняно-зимовий період). Сніговий покрив мінливий, зазвичай тримається кілька днів (у північних районах і горах). Вітри постійні, переважають північно-східні, північні, північно-західні; у передгір'ях Копетдагу влітку дме сухий жаркий вітер гармсиль. При зміні сезонів — пилові бурі. Вегетаційний період 200–270 діб.

Водойми

Близько 80% території Туркменістану позбавлена постійного поверхневого стоку; ріки є тільки у південних і східному периферійних районах. Єдина багатоводна ріка — Амудар'я, що протікає східною частиною країни, має два повноводдя: навесні — менше (від дощів і танення снігів у низьких гірських областях) і влітку — головне (від танення льодовиків і снігів у високогірних районах). Амудар'я несе у своїх водах величезну кількість наносів, що сприяють підвищенню родючості зрошуваних земель. Каракумським каналом води Амудар'ї дійшли до Бахардена — 900 км (1975). На півдні найбільші ріки — Мургаб, Теджен і Атрек (влітку у низовинах пересихають) — з весняними повенями; стік Мургаба і Теджена у зв'язку з будівництвом на них водоймищ і проведенням Каракумського каналу врегульований. З північного схилу Копетдагу стікає багато коротких рік, води яких майже повністю розбираються для зрошення. Велику роль для пасовищного скотарства відіграють підземні води (часто засолені). Значне місце у водному господарстві пустелі належить зимово-весняним поверхневим дощовим водам. По долинах рік, Каракумському каналові розташовані оазиси.

Більша частина озер солоні; вони зустрічаються на каспійському узбережжі і в руслі Узбою (найбільше з них — Куули). З прісних озер виділяються Ясхан (використовується для водопостачання м. Небит-Даг) і Топиатан у долині Узбою. У горах — озера карстового походження Коу-Ата (у Бахарденській печері) і Хорджунли (у Кугитангтау).

Ґрунти

Сіро-бурі ґрунти (із вмістом гумусу менше 1%, різкою солонцюватістю і нагромадженням гіпсу) займають плато Устюрт, Красноводське і Заунгузьке; сіроземи (із вмістом гумусу від 1% до 3-4% і високою карбонатністю) — переважно підніжжя і нижні схили гір. На передгірній рівнині поширені світлі сіроземи; у нижньому поясі гір — типові сіроземи, вище — темні сіроземи. На найвищих частинах гірських плато і хребтів Копетдагу і Кугитангтау — гірські коричневі ґрунти. У Каракумах на значній площі — закріплені піски. У зниженнях — солончаки, такири і такировидні ґрунти. У долинах рік — променево-сіроземні й алювіально-лукові ґрунти. Близько 2% площі країни займають зрошувані ґрунти — основний землеробський фонд республіки.

Економіка

Див. також: Економіка Туркменістану, Корисні копалини Туркменістану, Історія освоєння мінеральних ресурсів Туркменістану, Гірнича промисловість Туркменістану.

Туркменістан — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: нафтогазодобувна та нафтопереробна, машинобудівна та металообробна, харчова, легка. Транспорт- автомобільний, залізничний, трубопровідний, морський, річковий. Гол. порт: Туркменбаші. Міжнародне летовище — в Ашгабаді.

За даними : ВВП — $ 2,3 млрд. Темп зростання ВВП — 5%. ВВП на душу населення — $486. Прямі закордонні інвестиції — $ 2,7 млн. Імпорт — $ 69 млн. (г.ч. Україна — 16%; Туреччина — 13%; РФ — 11%; Німеччина — 6,9%; США — 6,4%). Експорт — $ 26,2 млн. (г.ч. Іран — 24%; Туреччина — 18%; Азербайджан — 6,9%; РФ — 4,7%; Таджикистан — 4,5%).

Енергетика

Володіючи великими запасами природного газу (15-20 трлн куб. м) і нафти (1,5-2,0 млрд т), Туркменістан увійшов до числа важливих експортерів паливних ресурсів. Однак, проблеми транспортування і розвідки ускладнюють розвиток даного сектора. Енерговиробництво також постраждало від змін в економіці, пов'язаних з розпадом СРСР. Виробництво нафти становило 8,5 млн т у 2006 проти 5,7 млн т у 1988. Видобуток натурального газу і газоконденсату становив 67 млрд.  м³ у 2006 проти 88,3 млрд.  м³ у 1988. Виробництво електроенергії зменшилося з 12,8 млрд квт/год у 1988 до 10,8 млрд квт/год у 2006. Відкриття на південному заході країни великих запасів природного газу (2,8 трлн куб. м) змусило планові органи звернути увагу на необхідність централізованого керівництва нафтогазовим господарством і енергетикою країни, що було реалізовано в рамках одного міністерства.

Країна експортувала в 47,7 млрд м3 за 2006 рік, головно через територію Росії (газогін «Середня Азія-Центр», побудований за часів СРСР). Великий попит і зросла ціна на енергоносії у світі підвищили увагу до туркменських покладів газу. Міжнародні консорціуми пропонують транспортувати газ в обхід території Росії і України, але через велику віддаленість, складні географічні умови і політичну нестабільність в сусідів ці пропозиції перебувають на стадії проектів.

Промисловість

До основних галузей промисловості Туркменістану належать очищення і переробка нафти і природного газу, виробництво скла, тканин (переважно бавовняних) і одягу, харчова промисловість. Промисловий розвиток сповільнюється через зменшення ринків збуту в країнах СНД і непередбачені стрибки світових цін на сировину. Як і в інших секторах народного господарства, уряд шукає вихід у співпраці з іноземними компаніями з метою модернізації виробництва. Але залишаються не усунутими бюрократичні складності таких контрактів у Туркменістані. Фактично розвиток відбувається в основному у нафтогазовій промисловості.

Сільське господарство

Після проголошення незалежності Туркменістану обсяг сільськогосподарського виробництва знизився порівняно з кінцем 1980-х років. В цих умовах Туркменістан змушений імпортувати продовольство.

Більша частина орних земель Туркменістану, площа яких становить майже 810 тис. га, все ще використовується для вирощування бавовни. У 1980-х роках Туркменістан виробляв понад 1,3 млн т бавовни за рік. Приблизно чверть — високоякісних сортів. У наш час бавовняні сівозміни частково заміняються зерновими, що не тільки важливо для забезпечення продовольством, але й сприяє раціональнішому використанню водних ресурсів. З інших культур вирощуються кукурудза, дині, виноград і овочі. Незважаючи на різні плани передачі земель фермерам, сільське господарство в основному залишається у державному секторі економіки.

Важливу роль відіграє тваринництво — розведення каракулевих овець, тонкорунних кіз, верблюдів і племінних коней. Провідне місце належить традиційній галузі тваринництва — вівчарству, на частку якого припадає приблизно 30% валової продукції цієї галузі сільського господарства. В основному розводяться вівці каракульської і сараджинської порід.

Демографія

Молода туркменка у національному вбранні Туркмен в традиційному одягу зі своїм верблюдом. До 1915

За повідомленням Національного інституту державної статистики і інформації Туркменістану («Туркменмілліхасабат»), за станом на 1 березня 2006 чисельність населення склала 6 786 400 осіб. Стрімке зростання населення (один з найвищих у світі) спостерігалося як в міських поселеннях (де живуть 47,4% населення), так і в сільській місцевості (де зосереджено 52,6% жителів країни). У 2005 році на світ з'явився 900-тисячний мешканець столиці — Ашгабата. Такі офіційні дані туркменської влади.

Тим часом експерти систематично висловлюють сумніву з приводу достовірності національних оцінок чисельності населення Туркменістану. Якщо вірити цим даним, воно росте там набагато швидше, ніж в інших країнах Центральної Азії: за період з 1989 року воно збільшилося в 1,9 рази, тоді як в Таджикистані — в 1,4; в Узбекистані — в 1,3; у Киргизстані — в 1,2 разу. Принаймні з 2000 офіційна статистика Туркменістану радикально завищує приріст населення країни, який в 1990-і становив 1% на рік, а останніми роками досягає, згідно з офіційними даними, 3-6%.

Згідно з даними, приведеними у прес-релізі Статкомітету СНД від 7 лютого 2006, тільки з початку 2001 до початку 2006 населення Туркменістану збільшилося з 5 369 000 до 6 746 500 осіб, або майже в 1,3 рази. При цьому навіть офіційна туркменська статистика визнає, що народжуваність і смертність у країні останніми роками не зазнали істотних змін у порівнянні з 1990-ми.

За оцінками зарубіжних організацій, фактична чисельність населення набагато нижча. Так, експертами Відділу народонаселення ООН кількість жителів країни на середину 2005 оцінювалася в 4 833 000. Оцінка фахівців американського Бюро інформації про населення (PRB) на ту ж дату — 5,2 млн.

Щорічник ЮНІСЕФ «Social Monitor 2003» і щорічник Статкомітету СНД «СНД в 2001 році», спираючись на дані, надані туркменським Статкомітетом, приводять наступну чисельність постійного населення Туркменістану: на початок 1996 року — 4.528.000, 1997 р. — 4.605.500, 1998 р. — 4.681.000, 1999 р. — 4.738.000, 2000 р. — 4.790.000, 2001 р. — 4.845.300, 2002 р. — 4.889.000 чоловік. Далі туркменська влада заявила про серйозне коректування даних про чисельність населення, не пояснивши причин такого коректування.

На базі даних щорічника ЮНІСЕФ «Демоскоп» оцінив населення Туркменістану до 1 січня 2006 року в 5 051 000 осіб

  • 1970 — 2 159 000, (у тому числі — у тис. — 1417 туркменів, 313 росіян, 180 узбеків, 68 казахів, 36 татар, 35 українців)
  • 1979 — 2 759 000
  • 1990 — 3500 тис. (туркменів 72%, росіян 10%, інших 18%)
  • 2002 — 4 603 244

Українці

  • За переписом 1926 в Туркменістані жило 6 781 українців (4 927 чоловіків і 1 854 жінок);
  • 1959 — 20 955 (1,4% всього населення);
  • 1970 — 35 398 (1,6%), у тому числі 29 488 у містах, 5 912 у селах; в Ашхабаді українці становили 10 994 (4,3% всього населення). 64,9% українців вважали українську мову рідною, крім того, 8% вільно нею володіли.

Освіта, медицина, соціальні заходи

Здравниці

На території Туркменістану розміщено кілька широко відомих здравниць, серед яких найбільшою популярністю користуються санаторії «Моллагара», «Байрамалі» та «Арчман». Кожний з них зв'язаний з цілющими мінеральними водами і грязями, що лікують найрізноманітніші, у тому числі й складні системні захворювання нирок, серця, нервової системи, при порушеннях опорно-рухового апарату, травмах хребта і спинного мозку. Туристичний потенціал цих курортних і лікувальних комплексів величезний.

Культура

Докладніше у статті Туркменська музика

Кінематограф

Одним з фундаторів туркменського кінематографу був Іванов-Барков Євген Олексійович.

Див. також

  • Список міст Туркменістану

Література

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954–2003.

Примітки


Це незавершена стаття з географії Туркменістану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

президент туркменістану, туркменістан, туркменістан флаг


Туркменістан Інформацію Про

Туркменістан


  • user icon

    Туркменістан beatiful post thanks!

    29.10.2014


Туркменістан
Туркменістан
Туркменістан Ви переглядаєте суб єкт.
Туркменістан що, Туркменістан хто, Туркменістан опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Лозинський Олександр Іванович

Лозинський Олександр Іванович

Лозинський Олександр Іванович — український кінооператор Народ 31 травня 1947 р Закінчив К...
Негативна свобода

Негативна свобода

Негативна свобода характеризується як свобода від втручання інших людей та протиставляється позитивн...
Монтенвіль (Івлін)

Монтенвіль (Івлін)

Монтенві́ль (фр. Montainville) — муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент І...
Голубицьке

Голубицьке

Голуби́цьке — село Волноваського району Донецької області України. Голубицьке підпорядковане Зл...

Випадкові Статті (searchxengine.com)

28-я окрема понтонно-мостова бригада

28-я окрема понтонно-мостова бригада

1 грудня 2015 [1] - н в Країна Росія Росія Підпорядкування Західний військовий округ Входить в
Диференціальні рівняння (журнал)

Диференціальні рівняння (журнал)

Математика Періодичність: 12 номерів на рік Мова: російський Головний редактор: В А Садовничий
KOMPSAT-6

KOMPSAT-6

KARI Оператор KARI Завдання ДЗЗ Супутник Землі Запуск 2020 рік планується Ракета-носій «Ан
Хусейн Байкара

Хусейн Байкара

Абу-ль-Газі Хусейн Мірза ібн Мансур ібн Байкара, більш відомий як Хусейн Байкара або Султан-Хусейн (