Таркович Григорій

Григо́рій Тарко́вич (* 21 листопада 1754(17541121) — † 16 січня 1841) — закарпатський церковний і культурний діяч, греко-католицький священик.

З життєпису

Родом із села Пасіка (нині Свалявського району Закарпатської області). По закінченні богословських студій у віденському «Барбареумі» — професор богословія у Мукачеві, парох у Гайдудорозі й Ужгороді.

У 1803—1813 роках — цензор слов'янських книг у Будині. У 1803 і 1807 роках — представник Мукачівської капітули на угорському сеймі у Пресбурзі.

У 1813 році — єпархіальний вікарій у Пряшеві та Ужгороді (тут з 1814 року капітульний вікарій).

З 1818 року єпископ новоствореної Пряшівської єпархії (висвячений щойно 1821 року).

Таркович наполягав на збереженні церковних обрядів, його заходами заснована так звана Єпархіальна бібліотека імені І. Ковача (1826).

Автор оди на честь цісаря Йозефа ІІ (1805).

Джерела

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Володимир Вернадський про Угорську Русь

Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.