TR | RU | KK | BE | EN |

Сірий Клин

сірий клиника, сірий клиндамицин
Сірий Клин (інша назва: Сіра Україна) — неофіційна назва Південно-Західного Сибіру і Північного Казахстану з кінця XIX—початку XX століття, де розгорнулася масова українська колонізація (загальна площа колонізованої території — 460 тисяч квадратних кілометрів).

Зміст

  • 1 Географія Сірого Клину
  • 2 Історія
    • 2.1 Епізодична колонізація
    • 2.2 Масова українська колонізація Сибіру
  • 3 Національний склад
  • 4 Відомі українці, пов'язані з Сибіром життям та працею
  • 5 Див. також
  • 6 Примітки
  • 7 Джерела та література
  • 8 Посилання

Географія Сірого Клину

Сірий Клин — це колишній Степовий край, тобто сучасний північний Казахстан, південь Омської області, Барабінський степ в Новосибірській області, Кулундинський степ — частково в Новосибірській, а частково в Алтайському краї, а також деякі інші райони Алтаю. В ширшому сенсі Сірим Клином часто називають всю територію українських поселень в південному Сибіру Росії, що утворилася в наслідок декількох хвиль переселень українських селян - від часів столипінських реформ до епохи сталінської колективізації. Тоді до території Сірого Клину відносять Новосибірську, Курганську, Іркутську області, та інші.

Історія

Епізодична колонізація

Вперше українці з'явилися на теренах Західного Сибіру у складі загонів Єрмака Тимофійовича: серед членів військової експедиції згадуються «черкаси» (так звали тоді українських козаків). Одним з них був славетний Черкас Олександров, учасник Єрмакового походу (вірогідно, перший історіограф Єрмака) та посольства до Івана Грозного, а з 1598 — отаман тобольських служилих кінних татар.

Від перших десятиліть після анексії Сибіру Московією українці вербувалися для служби у сибірських окупаційних залогах. Ймовірно, були вони й у складі тих загонів, що першими прийшли на терени сучасної Новосибірської області того ж таки 1598 нанесли остаточну поразку ханові Кучуму на річці ­Ірмень, поблизу її впадіння в ріку Об. Пізніше, на початку XVII століття, засновано Барабінський та Убінський остроги. На терені сучасної Новосибірської області воєвода Я. О. Тухачевський узяв штурмом Чингис-містечко татарського мурзи Тарлави та залишив там козачу залогу. В середині XVII століття в районі теперішнього Бердська з'явилася «роз'їзна» станиця томських козаків.

1770 року 138 засланих на Сибір за участь у Коліївщині запорожців та гетманських козаків було етаповано до Омська, а відтак зараховано до лінійних козаків та оселено на Ішимській та Прєсногорьковській лініях (зокрема, у фортеці Св. Петра).

Масова українська колонізація Сибіру

Федосій Козир — педагог та політичний діяч, який брав участь у створенні системи середньої і вищої освіти на Алтаї. Знищений комуністами у 1930-х. Нащадок переселенців з України (Конотопський повіт) на Алтай кін.XIX — поч.XX ст.

Заселення українцями Сибіру розпочалося з другої половини сімдесятих-вісімдесятих років XIX століття і різко зросло після спорудження західної і центральної гілок Транссибірської залізниці, будівництво якої велося в 1895–1905 роках із обидвох кінців (Владивостока і Уралу). Особливого розмаху набув внаслідок Столипінської реформи — наділу безземельних селян (переважно з України і Росії) вільними землями в Сибіру. Українці селилися в основному поблизу цієї залізниці, переважно в селах, і займалися землеробством і тваринництвом. Зокрема, переселенці з села Голінки Конотопського повіту взяли участь у залюдненні села Новосєльє (Новосілля, нині - Корміловського району Омської обл.), вихідці з північної частини Володимир-Волинського повіту заселили село Красногірку (нині неіснуюче, в північно-західній частині Куйбишевського району Новосибірської області), вихідці з Київського повіту та Чернігівщини — село Решоти (нині Кочковського району). За переписом 1897 року в Сибіру проживало понад 200 тис. українців. Велика кількість українців з'явилася тут внаслідок евакуації слідом за відступаючим російським військом з Холмщини та Волині у 1915 році.

В Казахстані українці, здебільшого ті, що котрі походили з Лівобережжя, почали селитися з 70-х років XIX століття. Різко зросли міграційні потоки після введення в 1905 році залізниці Оренбург—Арись. В 1950-х роках багато українців осіло в Казахстані, освоюючи цілинні землі. Загалом там проживає близько 800 тис. українців і на сьогодні діаспора в Казахстані є другою за чисельністю (на пострадянському просторі) після української діаспори в Росії.

Коли настав «великий терор» тридцятих років, репресовані з'явилися й серед новосибірських українців. З них відзначимо учасника Громадянської війни (на боці більшовиків) поета й прозаїка Павла Кононенка (1900–1971). Після таборів він відбував заслання в Піхтовці Коливанського району. Щоправда, це було вже наприкінці сорокових та на початку п'ятдесятих років. Тут він написав чи не єдиний за роки неволі вірш «Струмок біжить в долину».

Національний склад

За переписом 1926 року у степовому краю проживало 1.358.000 українців. Виділяють смугу шириною 150–500 кілометрів у якій українці становили більшість. Її площа 460 тисяч квадратних кілометрів, у тому числі 405.000 квадратних кілометрів у Казахстані та 5.500 у Сибіру. Вона простягалась майже на 2000 кілометрів від Оренбурга на Заході до Семипалатинська в передгір'ї Алтайських гір на Сході. На цій території українці становили більшість у 44 районах з 81. Всього 1926 року їх було тут 915 тисяч осіб, і вони становили 40,4% всього населення, в той час як казахів нараховувалось 27%, а росіян 22%.

Зокрема у Славгородському окрузі (сучасний Алтайський край РФ) національний склад був таким:

  • українці — 202 748 (47%)
  • росіяни — 175 156 (40.4%)

В Кустанайському окрузі (Казахстан):

  • українці — 160 844 (41.3%)
  • казахи — 123 411 (31.7%)
  • росіяни 82 661 (21.2%)

в Акмолинській губернії українці становили 312 338, в Омському окрузі — 159 694, в Оренбурзькій губернії — 112 108, в Семипалатинській області — 140 233, в Актюбинській губернії — 88 413.

30-ті роки були позначені сталінським терором і репресіями та здійсненням агресивної русифікації, яка спрямовувалась передусім на асиміляцію неросійських слов'янських народів. Після цього офіційна кількість українців у Сибіру та інших регіонах за межами Української РСР суттєво занижувалась радянською владою, в тому числі фальсифікаціями розрахунків та створенням умов, коли українці не називали себе такими під час обліків.

Відомі українці, пов'язані з Сибіром життям та працею

Арсеній (Мацеєвич) (1697 —1772) — український просвітитель Росії, митрополит Сибірський і Тобольський у 1741-1742 рр., жертва імперського режиму, священномученик.

Мирович Василь Якович (1740 —1764) — організатор невдалої спроби державного перевороту в Російській імперії з метою скинення з престолу Катерини ІІ і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Внук Федора Мировича. Народився на засланні у Сибіру.

Див. також

Зовнішні зображення
Сибірські скрипалі.
  • Колоніальні поселення українців
  • Жовтий Клин
  • Зелений Клин
  • Малиновий Клин
  • Федеральна національно-культурна автономія українців Росії

Примітки

  1. ↑ Р. Г. Скрынников. "Архив" Ермака // Ермак, с. 43-49. (рос.)
  2. ↑ Н. И. Никитин. Соратники Ермака после «Сибирского взятья» // Проблемы истории России. — Екатеринбург: издательство «Волот», 2001. — Вып. 4: Евразийское пограничье. — С. 51-87
  3. ↑ История литературы Урала. Конец XIV—XVIII в. Гл.ред. Е. К. Созина. М. Языки славянских культур, 2012. С. 213.
  4. ↑ Ермаковы казаки
  5. ↑ Я. Г. Солодкин. Атаманы — сподвижники Ермака в походе за «Камень» // Военно-исторический журнал, 2011, № 1. – С. 30-35
  6. ↑ Траф'як М. Сірий Клин // Сучасність. — 1993. — № 12
  7. ↑ http://demoscope.ru/weekly/ssp/rus_nac_26.php?reg=1

Джерела та література

  • Українці в імперії. В.Сергійчук «Бібліотека українця». Київ, 1992 р.,-92 стор.

Посилання

  • «Сірий Клин» Національно-культурна автономія українців Омська

сірий клин мастер, сірий клиндамицин, сірий клинер, сірий клиника


Сірий Клин Інформацію Про

Сірий Клин


  • user icon

    Сірий Клин beatiful post thanks!

    29.10.2014


Сірий Клин
Сірий Клин
Сірий Клин Ви переглядаєте суб єкт.
Сірий Клин що, Сірий Клин хто, Сірий Клин опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

1004 до н. е.

1004 до н. е.

Зміст 1 Події 2 Народились 3 Померли 4 Джерела Події Саул, цар Ізраїльського царства наклав...
Ґотська і Кафська митрополія

Ґотська і Кафська митрополія

Ґотська і Кафська митрополія (Ґотфська і Кафайська митрополія) — православна митрополія, що була ств...
Канава

Канава

Канава: Канава — довга заглибина, викопана в землі; рів Канава гірництво — відкрита гірни...
Ревю де Де Монд

Ревю де Де Монд

Ревю де Де Монд (фр. Revue des Deux Mondes, в перекладі «Огляд двох світів» або «Огляд Старого й Нов...