TR | RU | KK | BE | EN |

Стародубщина

стародубщина

Герб Стародубу (1782)

   Стародубщина

Староду́бщина — найпівнічніша з українських історичних земель. Нині — південно-західна частина Брянської області Росії. Історичний центр — місто Стародуб.

Стародубщина займає 12 сучасних районів Брянської області Росії — Гордіївський, Злинківський, Климівський, Клинцівський, Красногорський, Мглинський, Новозибківський, Погарський, Почіпський, Стародубський, Суразький та Унецький. Загальна територія цих районів становить 14 762 км².

Зміст

  • 1 Історія
  • 2 Історичні пам'ятки української Стародубщини
  • 3 Відомі українці, пов'язані зі Стародубщиною
    • 3.1 Народилися на Стародубщині
    • 3.2 Пов'язані зі Стародубщиною життям та працею
    • 3.3 Мають стародубське коріння
  • 4 Цікаві факти
  • 5 Галерея
  • 6 Примітки
  • 7 Посилання

Історія

Історично Стародубщина є складовою частиною Черніговсько-Сіверської землі. Місто Стародуб було засновано у 1096 році, а у XII-му — на поч. XIII століття виокремлюється Стародубське удільне князівство. У 1239 році Стародуб зруйнували монголо-татари. З XIV століття Стародубщина у складі Великого князівства Литовського.

У кінці XV століття Стародубське князівство перейшло під владу Московської держави, і у 1522 році було ліквідоване. Після приєднання до Московської держави, за її загальним зразком, на Стародубщині було встановлене воєводське управління. Проте московські гарнізони, що зайняли головні міста Сіверщини, виявилися нездатними захистити населення від зовнішніх ворогів. З'являлися сміливі й незалежні люди, що збиралися в загони і на свій страх і ризик боронили край. В Україні їх називали «козаками», а на Чернігівщині — «севруками».

У часи послаблення Московської держави, у 1616 році Стародуб здобули польські війська і за умовами Деупінського перемир'я 1618 року Стародубщина долучилася до більшості українських земель, що перебували тоді в складі Речі Посполитої.

Від приєднання до Речі Посполитої дещо виграло міське населення. У 1620 році місту Стародубу було надано магдебурзьке право. Для розвитку місцевої торгівлі купцям і міщанам були надані деякі пільги, наприклад, право монопольної торгівлі, право гуральництва, право організовуватися в особливі професійні спілки, цехи.

У 1648 році в ході національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького українська армія звільнила Стародубщину.

З 1663 року це територія Стародубського козацького полку, а Новгород-Сіверський був лише його сотенним містом. З другої половини XVII століття, місто Стародуб стало чи не найбільшим ринком для українських товарів. На два великих щорічних ярмарки товари привозилися також з Москви, Риги, Петербурга й Астрахані.

З кінця 1650-х років у стародубські ліси стали втікати з Московії старообрядники. За часів Петра I приплив старовірів у ці краї посилився. Поступово один із двох повітів, що складали Стародубщину, Новозибківський, став практично московитським (крім найпівденнішої Семенівської волості). Старообрядці сприяли русифікації Стародубщини, що допомогло радянській владі відокремити від України цю територію.

Відповідно до Брестського миру 1918 року Стародубщина визнавалася частиною Української Народної Республіки. За законом 2—4.3.1918, Стародуб мав стати центром землі — Сіверщини. Підписавши Брестський мир, РСФРР визнала УНР та її кордони. Цілком офіційно визнала вона й Українську державу гетьмана Скоропадського, належність до якої Стародубщини також не ставилася під сумнів. Після ж закріплення в Києві більшовиків Стародубщина виявилася у складі Гомельської губернії РРФСР. 6 грудня 1926 року Президія ВЦВК СРСР ухвалила, що основна частина цієї губернії передається Білорусі, а Стародубщина приєднується до Брянської губернії РСФРР. З усієї Стародубщини Україні була повернута в 1920-их роках лише одна Семенівська волость (нині Семенівський район).

Історичні пам'ятки української Стародубщини

Докладніше у статті Історичні пам'ятки української Стародубщини і Брянщини

Відомі українці, пов'язані зі Стародубщиною

Народилися на Стародубщині

Лобисевич Опанас Кирилович (1732, Погар, Стародубський полк, Гетьманщина —1805) — письменник, один з піонерів українського національного відродження.

Погорільський Антоній (1787, Почеп Мглинський повіт, Новгород-Сіверське намісництво —1836) — російський письменник українофільського напряму, онук гетьмана Розумовського.

Бороздна Іван Петрович (1804, маєток Ведмедеве, Стародубський повіт, Чернігівська губернія —1858, Ведмедеве, Стародубський повіт, Чернігівська губернія) — письменник, писав російською мовою про українську Стародубщину.

Рославець Микола Андрійович (1881, м. Сураж, Чернігівська губернія —1944) — композитор, скрипаль, музичний критик і громадський діяч.

Дятлів Петро Юрійович (1883, м. Стародуб, Чернігівська губернія —1937) — український політичний діяч, революціонер, перекладач, редактор і публіцист. Жертва сталінського терору.

Галайда Дмитро Якович (1897, Новозибківський повіт, Чернігівська губернія —?) — підполковник Армії УНР. Командир 5-го кінного Кінбурнського полку 2-ї кадрової кінної дивізії Дієвої армії УНР, 27-й кінного дієвого полку, 27-ого кінного Чортомлицького полку 5-ї дієвої кінної дивізії, 7-го (27-го) кінного Чортомлицького полку Дієвої армії УНР. У 1920–1921 рр. — приділений до 31-го куреня 11-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, потому — старшина Партизансько-Повстанського штабу Ю. Тютюнника.

Пов'язані зі Стародубщиною життям та працею

Ракушка-Романовський Роман (1622/23-1703, Стародуб, Гетьманщина) — державний і церковний діяч другої половини XVII століття. Ймовірний автор «Літопису Самовидця». Сприяв створенню окремого Стародубського полка у складі Гетьманщини. Священик Миколаївської церкви у Стародубі. Помер і похований у Стародубі.

Миклашевський Михайло Андрійович (бл. 1640-1706) — український військовий і державний діяч кінця XVII, початку XVIII століть. Стародубський полковник. Соратник гетьмана Мазепи. Очолював Стародубський полк найтриваліше від усіх інших полковників. Похований у Стародубі.

Галецький Семен Якович (?-1738) — український військовий і державний діяч часів Гетьманщини. Полковник Стародубського полка.

Дівович Семен (ХVІІІ ст.) — український письменник-полеміст. Автор політичного памфлету «Розмова Великоросії з Малоросією». Походив з козаків Топальської сотні Стародубського полка.

Толстой Олексій Костянтинович (1817-1875, Красний Ріг, Мглинський повіт, Чернігівська губернія) — російський письменник, поет, драматург українофільського напряму. Правнук гетьмана Розумовського. Жив, працював, помер і похований у прадідівському маєтку Красний Ріг.

Рубець Олександр Іванович (1837-1913, Стародуб, Чернігівська губернія) — фолкльорист, хоровий диригент і педагог. Походив з стародубського роду Рубців. Працював, помер та похований у Стародубі.

Скоропадський Павло Петрович (1873-1945) — український громадський, політичний діяч, військовик. Гетьман Української Держави. Походив з роду гетьмана України і стародубського полковника Івана Скоропадського. Навчався у Стародубській гімназії.

Мають стародубське коріння

Миклухо-Маклай Микола Миколайович (1846-1888) — мандрівник, антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; українського походження з стародубського роду Миклух.

Леся Українка (1871-1913) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Класик української літератури. Походила з роду Косачів, козацької старшини у Стародубському полку. Батько поетеси — Петро Косач, народився у Мглину.

Модзалевський Вадим Львович (1882-1920) — український історик, археограф, архівіст і генеалог, автор численних наукових праць. Багато писав і про історію Стародубщини. Походив з козацької шляхти Стародубського полку. Предком Модзалевського був стародубський полковник Тиміш Олексіїв.

Миклашевський Йосип Михайлович (1882-1959) — український музикознавець, піаніст і педагог. Нащадок Стародубського полковника Михайла Миклашевського. Дитинство провів у родовому маєтку Понурівці на Стародубщині.

Цікаві факти

Як вважає значна частина науковців, саме на Стародубщині були створені такі вагомі для розвитку української національної ідеї твори, як «Літопис Самовидця» і «Історія Русів».

Галерея

Примітки

  1. ↑ Модзалевський В. Л. Перший військовий підскарбій (1663 — 1669). Роман Ракушка-Романовський. // Записки історично-філологічного відділу Української Академії наук, кн. 1, Київ, 1919, стор. 18-52; кн. 2, 1920-1922, стор. 29-59.
  2. ↑ Шевчук В. О. Нерозгадані таємниці «Історії Русів» // Історія Русів. — Київ: «Радянський письменник», 1991. — С. 5-28.

Посилання

  • Ігор Роздобудько.Стародубщина. Нарис українського життя краю // Сайт «Гайдамака»
  • Українці Стародубщини // Сайт «Гайдамака». Коротка інформація про мову Стародубщини.
  • Як старообрядці стали знаряддям колоніалізму // Сайт «Релігія в Україні»
  • Наша забута земля
  • Стародубщина.

стародубщина


Стародубщина Інформацію Про

Стародубщина


  • user icon

    Стародубщина beatiful post thanks!

    29.10.2014


Стародубщина
Стародубщина
Стародубщина Ви переглядаєте суб єкт.
Стародубщина що, Стародубщина хто, Стародубщина опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Apollonias zeylanica

Apollonias zeylanica

Apollonias zeylanica — це вид квіткових рослин роду Аполонії родини Лаврових Зміст 1 Морфо...
Підрозділ (значення)

Підрозділ (значення)

Підрозділ: Підрозділ військова справа Команда Департамент підрозділ Підрозділ — поняття, яке ма...
Звіробій (фільм, 1990)

Звіробій (фільм, 1990)

«Звіробі́й» — художній фільм у двох серіях 1990 за мотивами однойменного роману Дж Ф Купера ...
Ольденборстель

Ольденборстель

Ольденборстель нім Oldenborstel — громада в Німеччині, розташована в землі Шлезвіг-Гольштейн Вх...