TR | RU | KK | BE | EN |

Сицилія

сицилія тернопіль, сицилія карта

Сицилія на мапі Італії

37°55′ пн. ш. 14°33′ сх. д. / 37.917° пн. ш. 14.550° сх. д. / 37.917; 14.550

Площа 25 832.39 км² км² Найвища точка середня висота: 391 Максимальна: 3340, мінімальна: 0 м Країна  Італія Адм. одиниця Сицилія Населення 5 088 889 Веб-сайт www.regione.sicilia.it

Сицилія у Вікісховищі

Сици́лія (італ. Sicilia) — найбільший острів у Середземному морі, область з особливим статусом в Італії на острові Сицилія, відокремлений від південно-західної окраїни материка Мессінською протокою, розподілена на провінції Аґрідженто (AG), Енна (EN), Кальтаніссетта (CL), Катанія (CT), Мессіна (ME), Палермо (PA), Раґуза (RG), Сіракуза (SR) й Трапані (TP).

Площа — 25700 км². Населення — 5 040 615 осіб (2012).

Столиця — Палермо.

Зміст

  • 1 Географія
    • 1.1 Географічне положення
    • 1.2 Рельєф
    • 1.3 Гідрографія
    • 1.4 Клімат
  • 2 Історія
    • 2.1 Доісторичний період
    • 2.2 Античність
    • 2.3 Середньовіччя
    • 2.4 Новий час
    • 2.5 Новітня історія
  • 3 Економіка
    • 3.1 Сектори економіки
    • 3.2 Промисловість
    • 3.3 Сільське господарство
    • 3.4 Рибальство
    • 3.5 Енергетика
    • 3.6 Транспорт
    • 3.7 Туризм
  • 4 Демографія
    • 4.1 Етно-мовні меншини
    • 4.2 Іноземці на Сицилії
  • 5 Визначні місця
    • 5.1 Світова спадщина ЮНЕСКО
      • 5.1.1 Кандидати до списку
    • 5.2 Археологічні пам'ятки
  • 6 Культура
    • 6.1 Архітектура
    • 6.2 Образотворче мистецтво
    • 6.3 Література
    • 6.4 Музика і театри
    • 6.5 Музеї
    • 6.6 Кухня
  • 7 Адміністративний устрій
  • 8 Персоналії
    • 8.1 Сицилійці в історії
    • 8.2 Відомі уродженці
  • 9 Див. також
  • 10 Примітки
  • 11 Посилання

Географія

Географічне положення

Сицилія — найбільша область за площею серед областей Італії. Вся її територія складається з островів, причому 98% припадає на сам острів Сицилія, який відділений від материкової Італії Мессинською протокою. Найменша ширина протоки становить 3,5 км. Форма острова нагадує трикутник, завдяки чому острів називають Тринакрія (лат. trinacria — «трикутна»). Зручні бухти зустрічаються рідко (переважно на північно-західному та східному узбережжях).

Рельєф

Рельєф Частка гір, холмів та рівнин Гори

Берегова лінія Сицилії простяглася на близько 1000 км; береги переважно круті, на півночі острова — абразійні. Для місцевого пейзажу типові великі перепади висот, оскільки на Сицилії переважає гористий та горбкуватий рельєф. Вздовж північного берега (узбережжя Тірренського моря) простягається система глибоко розчленованих гірських хребтів та окремих масивів Пелоритані, Неброді та Мадоніє. Вони утворюють гірську систему Сицилійські Апенніни, яка структурно є продовженням гір Апеннінського півострова. Ці гірські масиви складаються переважно з гнейсів, кристалічних сланців, філітів. У будові гір Неброді значну роль відіграє фліш, а гір Мадоніє — вапняк та доломіти. Центральна частина Сицилії зайнята низкогір'ями та горбистими височинами, складеними глинами, сланцями, мергелями; тут знаходиться невеликий гірський масив, відомий як Ерейські гори. Південно-східну частину острова займає вапнякове закарстоване гірське плато Іблейських гір. Рівнинні ділянки займають близько 15% території острова й характерні для західного та східного узбережжя острова; найбільша рівнина — поблизу міста Катанія.

На острові Сицилія розташований діючий вулкан Етна висотою приблизно 3329 метрів. Етна — найвищий вулкан в Європі (3328 м); останнє сильне виверження було в 1971 р. Його висота не може бути визначена точно, так як постійно змінюється в результаті вивержень і викиду шлаків. Етна — найвища гора Сицилії, вона займає територію площею 1250 квадратних кілометрів. Висока вулканічна активність Етни обумовлена тим, що вулкан розташований на стику двох тектонічних плит: Африканської та Євразійської. З цієї ж причини Сицилія є регіоном з високим рівнем сейсмічної активності: на острові часто відбуваються землетруси, часом дуже руйнівні, такі як Сицилійський землетрус 1693 року або Мессинський землетрус 1908 року.

На острові є також кілька недіючих вулканів. На прилеглих Ліпарських островах, розташованих на північний схід від Сицилії, знаходиться діючий вулкан Стромболі.

Найвищі гори: Етна (3328 м), Піццо Карбонара (1979 м), Монте Соро (1847 м).

Регіональні природні парки: Алькантара, Етна, Неброді, Мадон'є, Макалубе-ді-Арагона.


Етна над передмістям Катаньї Пляжі Лампедузи

Гідрографія

Сицилія з усіх боків оточена водами Середземного моря (північне узбережжя острова омивається Тірренським морем, яка є складовою частиною Середземного). На острові є декілька річок, найбільші з яких Сальсо (144 км) та Сімето (113 км).

 
Річка Довжина в км
Сальсо 144
Сімето 113
Беліче 107
Діттайно 105
Платані 103
Горналунга 81
Джелі 74
Сальса Чімароса 72
Torto 58
Ірмініо 57
Дирило 54
Вердура 53
Алькантара 52
Телларо 45
Анапо 40

Клімат

Клімат Сицилії — типово середземноморський, з жарким літом та короткою м'якою зимою. Кількість сонячних годин в середньому досягає 2500 на рік в той час, як в континентальній Італії — 2000, а на півдні Франції — 1800. Незначні опади випадають переважно в зимові місяці — з жовтня по березень. Максимальна температура реєструється в липні та серпні — в середньому +26 °C, а мінімальна від +10 °C до +14 °C — в грудні й лютому. Температура води коливається між +16 °C взимку і +27 °C улітку.

Дикоросла рослинність відповідає клімату. Для пейзажу острова характерні культурні рослини (цитрусові, виноград, пальми, кактуси опунція). Вершина Етни близько дев'яти місяців року покрита снігом.

Історія

Доісторичний період

Докладніше: Доісторична Сицилія

Перші сліди людини на території Сицилії відносяться до епохи палеоліта.

В епоху раннього неоліту (7000-6000 до н. е.) територія Сицилії була заселена носіями культури кардіальної кераміки. Аж до раннеписьменного періоду розвиток Сицилії відбувався синхронно з сусідньою Мальтою, на обох островах представлені ті самі археологічні культури з однаковими особливостями (пор. доісторична Мальта), за тим винятком, що на Сицилії не споруджувалися мегалітичні храми (тобто щодо Мальти вона могла займати підлегле становище).

Найдавніші мешканці Сіцілії, відомі з письмових давньоримських джерел — сікани, нащадки автохтонної археологічної культури Кастеллуччо), а також сікули та елімці (один з «народів моря», що прибув з Малої Азії). Одна з найвідоміших археологічних пам'яток Сицилії доримского періоду (XII–VII ст. до н. е.) — некрополь Панталіка з більш ніж 5000 гробницями, вирубаними в скелях, занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Античність

Грецький храм на Сицилії, присвячений Гері, споруджений у V столітті до н. е. Театр Сегеста

З VII століття до н. е. Сицилія була колонізована поселенцями з Карфагена греками. На той час на сході острова проживали сікули, а на заході — фінікійці. Перші незабаром асимілювалися, а останніх було вигнано з острова після битви при Гімері (480 рік до н. е.)

Найдавнішою грецькою колонією на Сицилії вважається Наксос, заснований 734 до н. е. на східному узбережжі біля гори Етни. Його заснували вихідці з Халкіди на Евбеї та з острова Наксос у Егейському морі. Близько 735 до н. е. дещо південніше коринфяни заснували Сіракузи (грец. Συράκοσαι, Συράκουσαι, Συρήκουσαι, лат. Syracusae) — найбільшу грецьку колонію на Сицилії. У 729 до н. е. було засновано місто Катане (Катанія). Близько 730–720 до н. е. вихідці з Кум та інших халкидських міст почали колонізацію Мессинської протоки й заснували Занклу, пізніше названу Мессіна.

Під час Пелопоннеської війни 431–404 до н. е. Афіни намагалися захопити Сицилію, але зазнали невдачі. З V ст. до н. е. Карфаген прагнув оволодіти островом Сицилія. Особливої гостроти боротьба проти карфагенської експансії досягла за тиранів Сіракуз Діонісія I та Агафокла. Остаточно карфагеняни були витіснені з острова римлянами під час Першої Пунічної війни 264–241 до н. е.

241 року до н. е. Сицилія стала першою римською провінцією, житницею Риму. Протягом 241 до н. е. — 440 н. е. років Сицилія була римською провінцією. Тут були значні рабовласницькі латифундії Водночас на Сицилії спалахували найбільші повстання рабів.

Середньовіччя

В епоху раннього Середньовіччя Сицилія перебувала в руках вандалів (V століття н. е.), остготів (VI століття), Візантії (535), арабів — з 888 року. 948 року на Сицилії утворився напівнезалежний емірат. У XI столітті Сицилію завоювали нормани. Під час хрестових походів Сицилія, завдяки вигідному географічному положенню, переживала економічний підйом.

У XII–XIII століттях Сицилія була частиною Сицилійського королівства. У 1266–1268 роки Сицилійським королівством заволодів Карл I Анжуйський. 1282 року проти нього спалахнуло повстання, в результаті якого Анжуйська династія втратила владу над Сицилією. В 1282–1302 роки на острові утвердилися королі Арагону.

1434 року було засновано Катанійський університет.

Новий час

Кафедральний собор Палермо

За Утрехтскому мирним договором 1713 острів Сицилія відійшов до Савойського герцогства. За Лондонським договором 1720 року Сицилія відійшла до Австрії.

У 1735-1860 Сицилією правили Бурбони з Неаполя (Королівство обох Сицилій).

У 1806 засновано університет Палермо.

У період наполеонівського панування в Італії на острові Сицилія перебував неаполітанський король Фердинанд IV (1799–1802, 1806–1814).

У 1812 король змушений проголосити конституцію, складену за зразком англійської, яку проте він скасував 1816 року.

У 1860 на Сицилії спалахнуло повстання, яке підтримав Джузеппе Гарібальді зі своєю «Тисячею», в результаті чого острів був звільнений від влади Бурбонів і 1861 року ввійшов до складу об'єднаного Італійського королівства. У кінці XIX століття на Сицилії вирували великі селянські повстання.

Новітня історія

Під час Другої світової війни Сицилія стала плацдармом для наступу союзних військ на Апеннінському півострові. 1943 року було здійснено висадку союзних військ у Сицилії. У XX столітті економіка Сицилії зберігала аграрний характер. З цим значною мірою пов'язано існування на Сицилії такої потужної злочинної організації, як сицилійська мафія Коза Ностра.

У 1947 Сицилія отримала обласну автономію.

Економіка

Завдяки економічному росту останніх років Сицилія піднялася на восьме місце серед областей Італії за ВВП. Це приблизно 86 000 млн євро. Проте ВВП на душу населення досі залишається доволі низьким і становить близько 17 000 євро, що значною мірою пояснюється хоч і слабшим, але все ще присутнім вливом мафії в певних регіонах острова.

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2008 2009
ВВП
(млн євро)
67.203,8 70.530,1 72.855,0 75.084,5 77.327,3 80.358,1 82.938,6 88.327,73 86.015,0
ВВП на душу населення
(євро)
13.479,6 14.185,7 14.662,2 15.053,9 15.440,1 16.023,2 16.531,5 17.533 17.045,2

Сектори економіки

У таблиці подано дані про сектори економіки Сицилії за 2006 рік:

Економічна активність ВВП (млн €) % сектор
(в регіоні)
% сектор
(в країні)
Сільське господарство, рибальство 2 923.3 3.52% 1.84%
Промисловість 7 712.9 9.30% 18.30%
Будівництво 4 582.1 5.52% 5.41%
Торгівля, готельний бізнес, транспорт, телекомунікації та інші галузі сфери послуг 15 159.7 18.28% 20.54%
Фінансова діяльність та ринок нерухомості 17 656.1 21.29% 24.17%
Інші галузі економічної активності 24 011.5 28.95% 18.97%
НДС та інші податки 10 893.1 13.13% 10.76%
ВВП Сицилії 82 938.6

Промисловість

У 1950-1970-х роках тут з'явилися потужні осередки промисловості. У 1973 в промисловості було зайнято 30,6% економічно активного населення (причому близько 1/3 їх — ремісники), у сільському господарстві — 27,2%. Традиційні галузі промисловості — видобуток сірки, будівельного каменю, морської солі, харчова (переробка цитрусових, помідорів, оливок, виноробство), деревообробна, швейна, суднобудування (Палермо, Мессіна). У числі нових й нових галузей — видобуток калійних солей, нафти, природного газу; нафтопереробка (Аугуста, Пріоло, Рагуза, Джела, Мілаццо), хімічна (найбільші центри — Пріоло та Джела), цементна, електротехнічна та радіоелектронна промисловість. Виробництво електроенергії переважно на ТЕС, понад 10 млрд кВт·год.

Найбільший нафтопереробний завод потужністю 20 млн т на рік сирої нафти побудований в місті Мілаццо.

Головний транспортний вузол Сицилії — Палермо, порт, вузол повітряних шляхів сполучення, залізних і автомобільних доріг. Інші порти: Аугуста (36,3 млн т), Джелі, Мілаццо; велика частина вантажообігу — нафта і нафтопродукти. Через Мессинську протоку Сицилія з'єднана з Апеннинским півостровом поромом Мессіна — Реджо-Калабрія.

Сільське господарство

На Сицилії близько 650 тисяч гектарів відведено під посівне сільське господарство.

Всупереч нестабільному водопостачанню сільське господарство є одним з найважливіших економічних ресурсів регіону. Дуже важливим є виробництво злакових, серед яких пшениця, один з найцінніших видів «твердого зерна», важлива в процесі виробництва кращих сортів пасти. Вирощування злакових мало велике значення вже в часи римлян (острів називали «римською житницею»). У великих кількостях вирощуються оливи, що забезпечує виробництво якісного оливкової олії.

Один з типових фруктів — хурма. Вирощуванням хурми займаються в комуні Мізільмері, де в листопаді проходить свято на честь цього фрукта. Економічно важливим для острова є вирощування фруктів, що свого часу вважалися екзотичними — ківі, манго. Крім того, клімат Сицилії дозволяє вирощувати банани, фісташки та мигдаль.

Розвинений сектор культивації рідкісних квітів — таких, як наприклад орхідеї, яким дуже підходить клімат острова. Сицилійські квіти експортуються в інші європейські країни.

На Сицилії розвинене виноробство та бджільництво.

Рибальство

Риболовля є однією з найважилвіших галузей економіки Сицилії. На острові чимало великих рибальських портів. Основу риболовної промисловості складають сардини, анчоуси, тунець, скумбрія, тобто типова блакитна риба Середземного моря, яка дозволяє постачати консервну промисловість необхідним матеріалом для виробництва риби в консервах, а також копченої риби.

Також практикується розведення зубатки, золотих рибок, а також устриць та інших молюсків.

Енергетика

Лінія електропередач, яка проходить через Мессинську протоку, забезпечує частковий експорт електроенергії на Сицилію, та дозволяє регіону отримувати більше половини енергії, що постачається з північної Європи, якої потребують 5 мільйонів жителів острова. Більша частина цієї енергії споживається містами, а також використовується для електрифікованих залізничних шляхів.

Транспорт

На Сицилії добре розвинене авіаційне, паромне, автомобільне та автобусне сполучення, існує залізничний транспорт.

На Сицилії розташовано три міжнародні аеропорти: Аеропорт Палермо-Пунта Раїзі (Палермо), Аеропорт Катанія-Фонтанаросса (Катанія) та аеропорт Вінченцо Флоріо (Трапані), який діє з 2009 року. З Палермо є авіарейси до островів Лампедуза та Пантеллерія. Аеропорт Комізо (Комізо) відкрився для цивільних рейсів з травня 2013 року.

Туризм

Лампедуза

На острові динамічно розвивається індустрія туризму, чому сприяє привабливий теплий клімат, морські пляжі та велика кількість історичних пам'яток.

У 2007 Сицилію відвідало 2 847 575 італійських та 1 766 763 іноземних туристів.

Найбільш туристичною на острові є провінція Мессіна, яку щороку відвідують до 5 млн туристів..

Демографія

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1861 2 409 000
1871 2 590 000 +7.5%
1881 2 933 000 +13.2%
1901 3 568 000 +21.7%
1911 3 812 000 +6.8%
1921 4 223 000 +10.8%
1931 3 906 000 −7.5%
1936 4 000 000 +2.4%
1951 4 487 000 +12.2%
1961 4 721 000 +5.2%
1971 4 681 000 −0.8%
1981 4 907 000 +4.8%
1991 4 966 000 +1.2%
2001 4 969 000 +0.1%
2011 5 002 904 +0.7%
Джерело: ISTAT 2010

Етно-мовні меншини

На Сицилії проживають дві історичні етно-мовні меншини: сицилійські ломбарди та арбереші.

  • Сицилійські ломбарди є мовною меншиною, що проживає в північно-центральній частині Сицилії й розмовляє ізольованим варіантом галло-італійських діалектів, так званою галло-італійською говрікою Сицилії. Сицилійські ломбарди примігрували близько 900 років тому з Північної Італії й заселили центральну та східну частини острова під час норманського завоювання Сицилії (1061–1091). Найбільші громади сицилійських ломбардів мешкають в Айдоне, П'яцца-Армерина, Нікозія, Сан Фрателло, Новара-ді-Сицилія.
  • Арбереші оселилися в Південній Італії в 15-18 століттях. Міграція відбувалася кількома хвилями. Арбереші є потомками албанців-католиків, які залишили Албанію після її захоплення Османською імперією. Зараз на Сицилії є три великі громади арберещів, що знаходяться в Контесса-Ентелліна, П'яна-дельї-Альбанезі та Санта-Кристіна-Джела. Найбільшим осередком культурного життя арберешів є П'яна-дельї-Альбанезі, де розташовані церковні та соціально-культурні заклади цієї меншини.

Іноземці на Сицилії

На 31 грудня 2013 року на острові проживало 162.408 іноземців, що є близько 3% від усього населення острова. Найбільшими етнічними групами були вихідці з таких країн::

  •  Румунія 48.014
  •  Туніс 17.876
  •  Марокко 14.398
  •  Шрі-Ланка 13.554
  •  Албанія 7.440
  •  КНР 6.928
  •  Бангладеш 5.995
  •  Польща 5.352
  •  Філіппіни 5.142
  •  Маврикій 3.300
  • Гана 3.060

Визначні місця

Світова спадщина ЮНЕСКО

Одна з мозаїк Вілла Романа дель Казале

На Сицилії є шість пам'яток, занесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО:

  • Долина храмів у Акраганті (з 1997) — визначна архітектурна й історична пам'ятка часів Великої Греції. Розташована в Акраганті.
  • Вілла Романа дель Казале (з 1997) — давньоримська вілла, побудована у першій чверті IV століття і розташована приблизно за 5 км від міста П'яцца-Армерина. Тут збереглася найбільша й найбагатша в світі колекція давньоримських мозаїк.
  • Ліпарські острови (з 2000) — архіпелаг вулканічного походження в Тирренському морі. Ліпарські острови є популярним курортом, щорічно їх відвідують до 200 000 туристів.
  • Міста пізнього бароко в районі Валь-ді-Ното (з 2002) — за визначенням ЮНЕСКО, ці міста становлять «кульмінацію та завершальний розквіт барокового мистецтва в Європі». До списку ЮНЕСКО занесено такі міста: Кальтаджіроне, Мілітелло-ін-Валь-ді-Катанія, Катанія, Модіка, Ното, Палаццоло-Акреїде, Рагуза та Шиклі.
Собор Святого Георгія в Модіці
  • Некрополь Панталіка разом з містом Сіракуза (з 2005). Некторполь Панталіка — великий некрополь з більше 5000 поховань 13-7 століть до н. е. Місто Сіракуза відоме насамперед численними пам'ятками давньогрецького періоду.
  • Етна (з 2013) — пам'ятка природи, один з найактивніших вулканів у світі.
Таорміна, центральна площа міста.

Кандидати до списку

  • Арабо-норманське Палермо та собори в Чефалу й Монреале;
  • Таорміна;
  • Мотія та Марсала — пам'ятки фінікійсько-пунічної цивілізації в Італії;
  • Скала деї Туркі.

Археологічні пам'ятки

На Сицилії збереглися сліди дуже багатьох культур й величезна кількість археологічних пам'яток. Нижче наводяться найвідоміші та найкраще збережені з них:

  • Сікули/Сікани/Еліми: Сегеста, Ерикс, Іспіка, Тапсос, Панталіка.
  • Давні греки: Сіракузи, Агрідженто, Селінунте, Гела, Камарина, Гімера, Мегара Гіблеа, Наксос Сицилійський, Гераклея Мінойська,
  • Фінікійці: Мотія, Солунтум, Марсала.
  • Римляни: Піацца-Армерина, Чентуріпе, Таорміна.
  • Араби: Палермо, Мацара-дель-Валло.

Культура

Архітектура

Сіракузький собор. Архітектор Андреа Пальма (1728)

Найвизначніші архітектурні пам'ятки Сицилії було споруджено в античні часи, в період норманського завоювання, панування Гогенштауфенів та в епоху бароко.

Оскільки в античні часи Сицилія входила до так званої Великої Греції, тут можна досі побачити чимало давньогрецьких храмів. Наймасштабнішими пам'ятками античності є храми в Селінунті, Сіракузах та Сегесті, а також комплекс споруд в Агрідженто. Храм Конкордіа в Агрідженто вважається найкраще збереженим давньогрецьким храмом взагалі. З грецьких та римських часів збереглися великі театри в Сіракузах, Таорміні та Тіндарі, а також амфітеатри в Сіракузах та Катанії. Перлиною античної архітектури вважається багата вишуканими мозаїками Вілла Романа дель Казале, що розташована біля П'яцци-Армерини.

Споруди, збудовані за часів арабського панування, були переважно перебудовані норманами, таким чином виник типово сицилійський арабо-візантійсько-норманський архітектурний стиль. Типовими для цього стилю є купольні церкви Сан-Джованні-деі-Лебброзі, Сан-Джованні-дельї-Ереміті та Сан-Катальдо в Палермо, а також оздоблені мозаїками собори в Монреале та Чефалу. З часів панування Фрідріха II збереглися численні фортифікаційні споруди, такі як Кастелло Урсіно в Катанії або замки в Сіракузах та Енні.

Внаслідок потужного землетруси 1693 року південно-східна частина острова зазнала великих руйнувань й цілі міста, такі як Ното, Модіка, Рагуса та Катанія, були відбудовані в стилі сицилійського бароко. Вісім з цих міст, об'єднаних назвою «Міста пізнього бароко в долині Ното» було занесено до списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО. Великий внесок у відбудову цих міст в стилі бароко зробили архітектори Розаріо Гальярді та Джованні Баттіста Ваккаріні.

Образотворче мистецтво

Мадонна Аннунціата. Антонелло да Мессіна (1475)

Одним з найвидатніших сицилійських скульпторів був Антонелло Гаджині. Він створив чимало скульптур в стилі епохи Відродження зокрема для собору в Палермо та Мессінського собору, де також можна побачити скульптурні роботи Рінальдо Бонанно.

Представник раннього Відродження Антонелло да Мессіна, що творив у 15 ст., відомий своїми полотнами далеко за межами Сицилії. Картини да Мессіни зночною мірою сприяли поширенню олійного живопису в усій Італії. Наступниками да Мессіни були такі ренесансні митці, як Антонелло да Саліба, П'єтро да Саліба та Антоніо Джуффре, полотна яких сьогодні можна побачити в художньому музеї Мессіни. Там також представлені найкращі роботи Коліна де Котера та Джироламо Алібранді, якого називають мессінським Рафаелем.

П'єтро Новелліні був визначним сицилійським майстром 17 ст. Головними темами його картин були біблійні сюжети. Найвидатнішими представниками сицилійського барокового живопису вважаються Нікола ван Губракен та Джованні Туккарі.

Найвидатнішими художниками Сицилії в 20 ст. були П'єтро Консагра та Ренато Гуттузо.

Література

З сицилійських творів грецької доби збереглися лише фрагменти. Література стародавніх греків-сицилійців відрізняється від творів місцевих жителів. Крім Піндара, який присвятив ліричні поеми Сіракузам та Агрідженто, збереглися імена ще двох поетів, греків-сицилійців. Стесіхор, який жив у Катанні у VII–VI ст. до н. е., за словами Цицерона, «досяг великої слави у всій Елладі». Стесіхор залишив декілька фрагментів у гомерівському стилі. Феокрит, який жив у IV–III ст. до н. е., створив жанр пасторалі. Іншою важливою фігурою в грецької епохи був історик Діодор Сицилійський.

Першим відомим письменником середньовічній Сицилії став арабський поет Ібн Хамдіс, який народився в Сіракузах 1055 року. У молоді роки він був змушений покинути Сицилію й все життя писав вірші, сповнені ностальгії за землею своєї юності. У XIII столітті при дворі імператора Фрідріха II та його спадкоємця Манфреда виникла перша в Італії школа ліричної поезії — «сицилійська школа». Серед її провідних постатей були Джакомо Лентіні, П'єтро делла Вінья, Стефано Пронотаро, Рінальдо д'Аквіно та Гвідо де Колумна. В їхній любовній ліриці використовувалися теми провансальської поезії, вірші писалися розмовною італійською, а не латиною.

Протягом всієї епохи Відродження та періоду бароко сицилійська література перебувала в занепаді. Рідкісним винятком у цей період став Антоніо Венеціано (нар. у Монреале 1543 року) — поет, що писав на місцевому діалекті й залишив збірки любовної лірики.

Письменники Джованні Верга та Федеріко де Роберто, який написав роман «Віце-королі» (італ. I Vicere) про сім'ї аристократів XIX століття з Катанії, стали основоположниками реалістичного роману в стилі веризму. В одному стилі з ними творив і Луїджі Капуана.

У ХХ столітті література Сицилії була багата на видатні імена. У першій половині століття головною її фігурою був прозаїк і драматург Луїджі Піранделло, який 1934 року отримав Нобелівську премію з літератури. 1959 року Нобелівську премію з літератури одержав сицилійський поет Сальваторе Квазімодо, що писав у дусі герметизму.

Уродженець Палермо Джузеппе Томазі ді Лампедуза прославив Сицилію романом «Леопард» (італ. Il Gattopardo, в інших перекладах «Гепард»). Роман є яскравим портретом феодальної Сицилії. Пізніше на його основі Лукіно Вісконті зняв однойменний фільм.

Поет з Катанії Джованні Формізано (1878–1962) писав вірші, використовуючи місцевий сицилійський діалект італійської мови. Видатним сицилійським прозаїком другої половини 20 ст. був Леонардо Шаша, який в іронічній та критичній манері змальовував життя сучасної йому Сицилії. Несподівану письменницьку кар'єру зробив режисер та мистецтвознавець Андреа Каміллері. У 69-річному віці він написав свій перший кримінальний роман з комісаром Сальво Монтальбано, який приніс йому визнання не лише в Італії, але й далеко за її межами. Зараз твори Каміллері перекладено багатьма мовами світу. А серія його романів з комісаром Монтальбано, що не лише розплутує різноманітні злочини, а й любить готувати типово сицилійські страви, стала своєрідною літературною й кулінарною візитівкою сучасної Сицилії.

Музика і театри

Вінченцо Белліні

Народна музика досі відіграє на Сицилії примітну роль. На сьогодні відомо більше 5 000 народних сицилійських пісень. Народні пісні виконуються на Сициоії в супроводі простих музичних інструментів, таких як марранцану (marranzanu — сицилійська дримба), тамбуредду (tambureddu — бубон), фріскалетту (friscalettu — різновид бамбукової флейти) та чіарамедда (ciaramedda — різновид волинки). Інші популярні інструменти на Сицилії — це гітара (chitarra), мандоліна (mandolino) та акордеон (organetto). Найвідоміший народний танець Сицилії — тарантелла.

На Сицилії зберігся особливий вид пісні — канцона, при виконанні якої музика чергується зі співом. Сицилійський народний спів та народні інструменти зазнали значного впливу східної музики.

В історії класичної музики Сицилія представлена насамперед двома іменами: уродженцем Палермо Алессандро Скарлатті та вихідцем з Катанії Вінченцо Белліні. Скарлатті є зачинателем жанру симфонії. Він створив для багатьох опер своєрідні вступи, які назвав «симфоніями» (Sinfonia). Невдовзі інші композитори також почали писати такі вступи для інших опер, згодом ці вступи усамостійнилися й сформувалися в класичну симфонію. Белліні уславався як автор численних опер, найвідомішими з яких є «Сомнамбула», «Норма» та «Пуритани». На честь Белліні було названо оперний театр, що знаходиться в Катанії — Театр массімо Белліні. У Палермо знаходиться найбільший оперний театр Італії — Театр Массімо. В Мессіні знаходиться Театр Віктора Емануїла II. Як театральні та концертні майданчики часто використовуються збережені античні театри й амфітеатри Сицилії.

Музеї

Найбільшими археологічними музеями на Сицилії є Регіональний археологічний музей Антоніо Салінаса в Палермо, в якому представлені пам'ятки західної частини Сицилії, та Регіональний археологічний музей Паоло Орсі в Сіракузах, де експонуються археологічні артефакти зі східної частини острова.

Найбільшим художнім музеєм є Регіональна галерея Сицилії, що знаходиться в Палермо. Багато цінних творів образотворчого мистецтва виставлено в Регіональному музеї Палаццо Белломо в Сіракузах та в Регіональному музеї Мессіни. Найбільша етнографічна колекція на Сицилії представлена в Сицилійському етнографічному музеї Джузеппе П'єтре в Палермо.

Деякі інші музеї:

  • Археологічний музей (Катанія),
  • Регіональний археологічний музей (Агрідженто),
  • Музей ісламського мистецтва (Палермо),
  • Інтернаціональний музей маріонеток Антоніо Паскуаліно (Палермо),
  • Геологічний музей Гемелларо (Палермо),
  • Галерея сучасного мистецтва (Палермо),
  • Археологічний спарк в Солунті,
  • Регіональний музей Аугустіно Пепполі (художній музей, Трапані).
  • Музей Ліпарських островів (Ліпарі).

Кухня

Докладніше: Сицилійська кухня

Сицилійська кухня належить до найдавніших та найбагатших за різноманіттям страв регіональних кухонь Італії. Типовими закусками або перекусками на Сицилії є аранчіні, невеличкі рисові кульки з начинкою, та сфінчіоне або сицилійська піцца. Типовою макаронною стравою в Палермо є «паста кон ле сарде» (Pasta con le sarde — спагетті з сардинами), а в Катанії — «паста алла норма» (Pasta alla Norma — спагетті з баклажанами, названі за однойменною оперою Белліні). Типовою стравою сільських районів є «фарсу магру» — своєрідний м'ясний рулет з вареним яйцем. В прибережних районах часто подають до столу фаршировану рибу. Такою рибною стравою є, наприклад, «сарде а беккафіко» (італ. Sarde a beccafico). До смаженої риби або м'яса традицийно подають салат з апельсинів (італ. Insalata di arance). Найвідомішими сортами сицилійських сирів є рагузано (італ. Ragusano, його також називають «качіокавалло» італ. Caciocavallo) та пекоріно.

Солодкі страви мають на Сицилії особливу популярність. Рецепти цих страв часто походять ще з арабських часів. Особиво відомим десертом є касата (італ. Cassata), торт з легкого бісквітного тіста з фруктами. Популярними є фрутта-марторана — фрукти з марципану, каннолі — трубочки з тіста з начинкою з рікотти та «паста ді мандорле» — сицилійське печиво з мигдалем.

Страви з Сицилії ще в середньовіччі вплинули на розвиток англійської кухні через норманів. Так в середньовічних англо-норманських рукописах про кухонну майстерність є рецепти таких страв, як «пум д'оранж» (Poume d'oranges) або «голова турка» (Teste de Turke), що мають виразне арабське походження й потрапили до Англії завдяки культурному трансферу.

Сицилійські вина
  • Таска д'Альмерита (Tasca d'Almerita)
  • Доннафугата (Donnafugata)
  • Феудо Монтоні (Feudo Montoni)
  • Аббаціа Санта Анастасіа (Abbazia Santa Anastasia)
  • Планета (Planeta)
  • Пеллегріно (Pellegrino)
  • Марко де Бартолі (Marco De Bartoli)

Адміністративний устрій

Адміністративний устрій регіону Сицилія

Адміністративно регіон Сицилія поділений на 9 провінцій:

Провінція Площа,
км²
Населення,
чол. (2013)
Густота населення,
чол./км²
Кількість комун
1 Агрідженто 3042 455 288 149,6 43
4 Енна 2562 173 558 67,7 20
2 Кальтаніссетта 2128 272 359 127,9 22
3 Катанія 3553 1 084 674 305,3 58
5 Мессіна 3247 654 520 201,5 108
6 Палермо 4992 1 244 012 249,2 82
7 Рагуза 1614 313 698 194,3 12
8 Сіракуза 2109 402 680 190,9 21
9 Трапані 2460 435 877 177,1 24
Разом по Сицилії 25.711 5.050.001 196 390

Деякі провінції включають прилеглі маленькі острови: Ліпарські острови (Мессіна), острів Устіка (Палермо), Егадські острови й острів Пантеллерія (Трапані), Пелагські острови (Агрідженто).

Персоналії

Сицилійці в історії

  • Архімед — вчений, філософ
  • Емпедокл — філософ
  • Евн — ватажок повстання рабів
  • Святий Йосиф Піснеписець — християнський святий
  • Діодор Сицилійський — історик
  • Горгій — філоосф
  • Джаухар ас-Сакалі — генерал і правитель
  • Фрідріх II (імператор Священної Римської імперії)

Відомі уродженці

  • Граф Каліостро
  • Віталіано Бранкаті, письменник
  • Вінченцо Белліні, композитор
  • Андреа Каміллері, письменник
  • Френк Капра, кінемотографіст
  • Джованні Джентіле, філософ
  • Сальваторе Джуліано, сицилійський Робін-Гуд
  • Ренато Гуттузо, художник
  • Етторе Майорана, фізик
  • Антонелло да Мессіна, художник
  • Джованні Пачіні, композитор
  • Луїджі Піранделло, письменник
  • Сальваторе Квазімодо, письменник
  • Алессандро Скарлатті, композитор
  • Леонардо Шаша, письменник
  • Джузеппе ді Стефано, тенор
  • Джузеппе Томазі ді Лампедуза, письменник
  • Джузеппе Торнаторе, кінорежисер
  • Джованні Верга, письменник
  • Еліо Вітторіні, письменник
  • Марія Грація Кучінотта, акторка
  • Фіорело, співак, комік
  • Маріо Балотеллі, футболіст
  • Серджо Матарелла, президент Італійської республіки

Див. також

  • 1258 Сицилія — астероїд, названий на честь острова.

Примітки

  1. ↑ Dati Istat 2011. 
  2. ↑ db-city.com
  3. ↑ Dato Istat al 30-09-2014. 
  4. ↑ Демографічний баланс, червень 2012. ISTAT. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2013-02-26. (італ.)
  5. ↑ Istat.it — Conti economici regionali
  6. а б Dati Istat – Tavole regionali. Istat.it. Архів оригіналу за 9 March 2008. Процитовано 23 April 2010. 
  7. ↑ Sicilia nel 2008 PIL a '0.7% livesicilia.it
  8. ↑ Antonio Saltini, Sicilia fra feudi e giardini. Bologna, Edagricole 1982
  9. ↑ Dati Istat 2007
  10. ↑ ZeroDelta.net
  11. ↑ dati Istat 31 dicembre 2013.  Джерело: Istat.
  12. ↑ Archaeological Area of Agrigento – UNESCO World Heritage Centre. Whc.unesco.org. 7 December 1997. Процитовано 6 May 2009. 
  13. ↑ R. J. A. Wilson: Piazza Armerina. In: Akiyama, Terakazu (Ed.): The dictionary of Art. Vol. 24: Pandolfini to Pitti. Oxford 1998, ISBN 0-19-517068-7.
  14. ↑ Isole Eolie (Aeolian Islands) – UNESCO World Heritage Centre. Whc.unesco.org. 30 November 2000. Процитовано 6 May 2009. 
  15. ↑ Noto (Italy) — No 1024rev, ICOMOS, January 2002, Advisory Body Evaluation, Unesco
  16. ↑ Mount Etna Becomes a World Heritage Site. Italy Magazine. 4 May 2013. 
  17. ↑ Arab-Norman Palermo and the cathedral churches of Cefalů' and Monreale — World Heritage Site — Pictures, info and travel reports. World Heritage Site. Retrieved on 2012-12-18.
  18. ↑ Taormina and Isola Bella — World Heritage Site — Pictures, info and travel reports. World Heritage Site. Retrieved on 2012-12-18.
  19. ↑ Mothia and Libeo Island: The Phoenician-Punic Civilization in Italy — World Heritage Site — Pictures, info and travel reports. World Heritage Site. Retrieved on 2012-12-18.
  20. ↑ All Tentative Sites. World Heritage Site. Retrieved on 2012-12-18.
  21. ↑ Сайт ЮНЕСКО, об'єкт 1024
  22. ↑ Melitta Weiss Adamson: Regional Cuisines of Medieval Europe. Routledge, New York 2002, ISBN 0-415-92994-6, p. 27.
  23. ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

  • Література про Сицилію
  • Офіційна сторінка регіонального уряду Сицилії
  • Сицилія, каталог посилань Open Directory Project
  • Arca dei Suoni - аудіоархів Archivio sonoro digitale on-line del CRICD - Centro Regionale per l'Inventario, la Catalogazione e la Documentazione dei Beni Culturali della Regione Siciliana.
  • Фото Сицилії
  • 10 000 зображень Сицилії
  • Wilson, R., R. Talbert, T. Elliott, S. Gillies. Places: 462492 (Sicilia). Pleiades. Процитовано 8 March 2012. 

острів сицилія на карті, сицилія, сицилія карта, сицилія тернопіль


Сицилія Інформацію Про

Сицилія


  • user icon

    Сицилія beatiful post thanks!

    29.10.2014


Сицилія
Сицилія
Сицилія Ви переглядаєте суб єкт.
Сицилія що, Сицилія хто, Сицилія опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Apollonias zeylanica

Apollonias zeylanica

Apollonias zeylanica — це вид квіткових рослин роду Аполонії родини Лаврових Зміст 1 Морфо...
Підрозділ (значення)

Підрозділ (значення)

Підрозділ: Підрозділ військова справа Команда Департамент підрозділ Підрозділ — поняття, яке ма...
Звіробій (фільм, 1990)

Звіробій (фільм, 1990)

«Звіробі́й» — художній фільм у двох серіях 1990 за мотивами однойменного роману Дж Ф Купера ...
Ольденборстель

Ольденборстель

Ольденборстель нім Oldenborstel — громада в Німеччині, розташована в землі Шлезвіг-Гольштейн Вх...