Попович Василь Юрійович


Попович Василь Юрійович (русин. Василій Поповичъ;[1] угор. Vazul Popovics;[2] Basilio Popovics;[3] Bazil Popovics;[1] 12 вересня 1796, Великі Ком'яти, Угорське королівство — 19 жовтня[2][3][4] 1864, Ужгород, Угорське королівство) — священик і церковний ієрарх на Закарпатті.[1]

Василь (Попович) – Мукачівський греко-католицький єпископ, великий патріот русинського народу, один з основоположників Общества св. Василя Великого, організатор розвитку освіти та національного відродження краю.

Зміст

  • 1 Біографія
  • 2 Пам'ять
  • 3 Література
  • 4 Примітки
  • 5 Посилання

Біографія

Народився Василь Попович 12 вересня 1796 у селі Великі Ком'яти Уґочанського комітату (нині — Виноградівського району Закарпатської області) в сім'ї місцевого приходника Юрія Поповича (Popovics János[5]) і Марії Лендєл.[4]

Початкову освіту здобув у Великій Каролі, а також Мараморош-Сиготі. Між учнями відрізнявся обдарованістю, працьовитістю і відмінною поведінкою.[4] Закінчив гімназію в Ужгороді,[1] де також став лідером та отримав першість у навчанні.[4] По тому закінчив богословську семінарію в Пешті (1814–1818), де здобув науковий ступінь доктора філософії. У квітні 1820[3] року рукоположений на греко-католицького священика. Спочатку служив у парафіях у Сваляві та Сиготі, опісля був у 1822 році переведений до щойно заснованої Пряшівської греко-католицької єпархії, де у 1835 році став секретарем єпископа, каноніком капітули і священиком Пряшівського кафедрального собору.[1] В 1837 році Василя Поповича призначено єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії, а 18 березня 1838 року — висвячено на єпископа.[3] По тому надав роботу священикові та майбутньому «будителю» Олександру Духновичу, що після розриву з пряшівським єпископом працював у Мукачівській єпархії в 1838–1843 роках.[1]

На посаді єпископа успішно займався регулюванням уже існуючих єпархіальних фондів. Він прийняв капітал у 40 тисяч гульденів, а залишив — 200 тисяч. На початку його діяльності в єпархії налічувалося 30 кам'яних церков, а після смерті залишилося 234 кам'яних церков та 222 приходських будинки. За свій рахунок щорічно утримував 12 найбідніших студентів. В 1855 році протягом кількох місяців харчував на своїй кухні по 100–200 голодуючих.[4]

Ще семінаристом і молодим священиком Василь Попович захоплювався панславістськими ідеями Яна Коллара і його поглядами на взаємини та культурне співробітництво між слов'янськими народами.[1] В час його правління в угорській гімназії був запроваджений руський (русиномовний[1]) законовчитель, засновані кафедри руської мови і руськомовні лекції історії. Чинною мовою в єпископській канцелярії була руська мова, і він так суворо оберігав цей лад, що навіть відкладав виконувати прохання лише з тієї причини, що воно було написане не по-руськи.[4] Підтримував «Церковную газету» Івана Раковського, що протягом двох років видавалася «язичієм» у Будапешті, однак так і не здобула популярності.[6] Він також вірив у важливість освіти і, як єпископ, сподівався заснувати школу при кожній з парафій єпархії. Вимагав досконалого знання грамоти від усіх дяків та священиків, закликав до публікації руськомовних підручників.[1] Для освіченості свого народу наприкінці життя доклав багато зусиль для заснування «Общества святого Василія Великого», яке почало активно діяти з 1866 року.[4]

Більшість планів Василя Поповича, зокрема щодо грошового фонду на підтримку освіти, не були реалізовані через брак державної підтримки, а також через спротив влади після революційних подій в Угорщині 1848–1849 років,[1] коли Попович підтримував революцію і в подальшому піддався переслідуванням цісаря.[4]

19 жовтня (за іншими даними — 9 жовтня[1]) 1864 року помер у місті Ужгород.[2] Попри колишній достаток Василь Попович помер у злиднях через власну щедрість.[4]

Пам'ять

2011 року в селі Великі Ком'яти було встановлено меморіальну дошку на честь Василя Поповича з наступним текстом:[7]

Попович Василь Юрійович — Мукачівський греко-католицький єпископ, великий патріот русинського народу, один з основоположників Общества св. Василя Великого, організатор розвитку освіти та національного відродження краю.

Література

  • А. Пекар. «Мукачівський єпископ Василь Попович», Analecta Ordinis S. Basilii Magni. Sectio II, Vol. XV, 1-4 (Rome, 1996), pp. 375–395.

Примітки

  1. а б в г д е ж и к л м Павло Роберт Маґочій, Іван Поп. Василь Попович // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів / Під ред. П. Р. Маґочія. — Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010. — С. 607–608.
  2. а б в Popovics — Magyar Katolikus Lexikon (угор.)
  3. а б в г Bishop Basilio Popovics — Catholic-Hierarchy (англ.)
  4. а б в г д е ж и к Єпископ Попович Василь Юрійович — Виноградівська централізована бібліотечна система
  5. ↑ Popovics Vazul, munkácsi görög kath. püspök. (угор.)
  6. ↑ Авґустин Волошин. Спомини — Ужгород, 1923.
  7. ↑ Урочистості присвячені владиці В.Поповичу в селі В. Ком'ятах // Новини Закарпаття, 24.09.2011.

Посилання

  • Біографія Василя Поповича на сайті Мукачівської греко-католицької єпархії


Попович Василь Юрійович інформація про

Попович Василь Юрійович

Попович Василь Юрійович
Попович Василь Юрійович

Попович Василь Юрійович інформація Відео


Попович Василь Юрійович Перегляд теми.
Попович Василь Юрійович що, Попович Василь Юрійович хто, Попович Василь Юрійович пояснення

There are excerpts from wikipedia on this article and video



випадкові Повідомлень

Соціальних рахунків

Facebook Twitter VK
Copyright © 2014. Пошукова система