TR | RU | KK | BE | EN |

Полтава

полтава, полтаваобленерго
Точністьпереглянута

Перейти до: навігація, пошук Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Полтава (значення).
Полтава
Герб Полтави Прапор Полтави
Верхній ряд: Полтавський краєзнавчий музей; Свято-Хрестовоздвиженський жіночий монастир. Середній ряд: фрагмент Круглої площі. Нижній ряд: Біла альтанка, пам'ятник Марусі Чурай.
Полтава на мапі України
Основні дані
Країна  Україна
Регіон  Полтавська область
Район/міськрада Полтавська міськрада
Код КОАТУУ 5310100000
Засноване 899 року
Статус міста з 1174 року
Поділ міста 3 райони
Населення ▼ 294 962 (01.01.2015)
Агломерація Полтавська агломерація
Площа 103,0 км²
Густота населення 2864 осіб/км²
Поштові індекси 36000—36499
Телефонний код +380-532(2)
Координати 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111Координати: 49°35′22″ пн. ш. 34°33′04″ сх. д. / 49.58944° пн. ш. 34.55111° сх. д. / 49.58944; 34.55111
Висота над рівнем моря 156 м
Водойма р. Ворскла , р. Тарапунька
Назва мешканців полтавець, полтавка, полтавці
День міста 23 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Полтава-Південна, Полтава-Київська
До Києва
 - фізична 300 км
 - залізницею 333 км
 - автошляхами 339 км
Міська влада
Адреса 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36, 56-25-88
Веб-сторінка Міська рада Полтави
Міський голова Мамай Олександр Федорович

Полта́ва — місто обласного значення в Україні, адміністративний центр Полтавської області, визначний духовно-культурний осередок країни. Входить до складу північно-східного економічного району.

Історичне населене місце. Одне з найдавніших руських міст засноване сіверянами у IX ст. задля оборони Русі від кочівників.

Населення — 294 962 осіб (2015).

Зміст

  • 1 Топонімія
  • 2 Символіка
  • 3 Історія
    • 3.1 Козацька доба
    • 3.2 У складі Російської імперії
    • 3.3 Під час Української революції
    • 3.4 У складі УРСР
    • 3.5 Друга світова війна
    • 3.6 Повоєнний час
    • 3.7 За часів Незалежності
  • 4 Географія
    • 4.1 Клімат
  • 5 Населення
  • 6 Транспортне сполучення
  • 7 Територіально-адміністративний устрій
  • 8 Наука та освіта
    • 8.1 ВНЗ III–IV рівнів акредитації
    • 8.2 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації
    • 8.3 Перелік вищих навчальних закладів недержавної форми власності
  • 9 Спорт
  • 10 Культура
    • 10.1 Архітектура
    • 10.2 Музеї
    • 10.3 Театри та музика
    • 10.4 Бібліотеки
    • 10.5 Парки
    • 10.6 Фестивалі
    • 10.7 Колективи
  • 11 Підприємства
  • 12 Полтава у філателії
  • 13 ЗМІ
  • 14 Значні особистості
  • 15 Міста-побратими
  • 16 Див. також
  • 17 Примітки
  • 18 Посилання
  • 19 Література

Топонімія

Докладніше: Походження назви міста Полтава

Згідно з першою літописною згадкою міста, у давньоруському Іпатіївському літописі, під назвою «Лтава» сучасна Полтава походить від найменування річки Лтава, правої притоки Ворскли, (й згодом похідне «По-Лтава» себто По Лтаві) що текла Мазурівським яром на Поділ. Назві приписують слов'янське походження.

На початку XX століття щодо міста також вживали термін «Духовний центр України», чому сприяли діяльність цілої плеяди видатних діячів культури і мистецтва, значні церковні та історичні пам'ятки. Окрім цього Полтава була найбільшим центром розвитку української культури того часу.

Символіка

Офіційними символами Полтави є герб, прапор та гімн.

Історія

Докладніше: Історія Полтави

Офіційним часом заснування Полтави згідно з археологічними дослідженнями вважається 899 рік. Перша згадка про місто у літописі знайдена на сторінках Іпатіївського списку «Повісті минулих літ» 1174 року. Засноване сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Під час монголо-татарської навали в 1240 місту було завдано значних зруйнувань. Остаточно тогочасний град був знищений у 1399-му році після битви з ординцями Тімур-Кутлука.

На початку XV століття знову згадується Полтава, яка перебувала в той час під владою литовського князя Вітовта котрий передав її до правління князю Олександру Глинському. У 1482 на місто здійснив набіг Менґлі I Ґерай. З 1503-го Полтава належала князю Михайлу Глинському. У 1508 року вона була в нього відібрана королем Сигізмундом I за участь в антиурядовому повстанні однак пізніше знову була повернута родині Глинських. У 1537 господарем міста стає зять Глинських — Байбуза. У 1630 місто віддане Б. Обалковському, з 1641 С. Конецпольському, а в 1646-му до власності Я. Вишневецького.

Козацька доба

Очолена козацтвом всенародна Визвольна війна проти магнатів Речі Посполитої перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.). У загальному соціально-політичному піднесенні Лівобережжі Дніпра того часу місто вирізнялося побудовою Хрестовоздвиженського монастиря, появою визначних творів козацького літописання С. Величка і Г. Грабянки, поезій І. Величковського. Полковник М. Пушкар 1657–1658 рр., окрім звитяги під час Хмельниччини, відзначився невдалим повстанням проти І.Виговського.

Поблизу міста 1709-го року відбулася баталія що остаточно закріпила стратегічну перевагу Росії у Північній війні, саме під Полтавою було підірвано союзницькі плани І.Мазепи та Карла XII. Увійшовши до складу Російської імперії Полтавська губернія стала духовною столицею Малої Русі, її національним центром.

У складі Російської імперії

Олександрівський майдан. 1800-ті роки

До поч. XIX ст. Полтаву відвідували цариця Катерина II, полководці О.Суворов, М.Кутузов, котрий певний час очолював Полтавський легкокінний полк. Маленьке містечко з чепурними побіленими будиночками, храмами у стилі козацького бароко залишилося на віки занотоване у подорожніх записах відомих мандрівників.

З 1776 по 1781 в місті мешкав архієпископ Євгеній Булгаріс котрий очолив новостворену Слов'янську та Херсонську єпархії з резиденцією у Хрестовоздвиженському монастирі.

У 1802 р. 8-тисячне місто стало губернським центром. У зв'язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії почала забудовуватися найкращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.

У першій чверті XIX ст. творчий геній І. Котляревського дарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу.

У 1846 р. місцеві інтелігенти В. Білозерський, Г. Андрузький та інші увійшли до заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства — Білозерський став автором Статуту товариства, а Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» й серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор'ям, Галичиною та Кримом».

Хресна хода приурочена до 200-т річчя перемоги в Полтавській битві.

Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, Полтавський інститут шляхетних дівчат, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, Кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5ть суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист й український правопис, а Т.Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В українських Афінах, як називали тоді Полтаву вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик М. Остроградський, письменники Л.Глібов, М.Старицький, М.Гоголь, вчений і громадський діяч М.Драгоманов та інші.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Російської імперії другої половини XIX — поч. XX ст, який завершився революційним крахом 1917 у 1917 р. Місто не стало індустріальним: хоч на початку 1870-го р. у ньому з'явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод. Проте загалом до 1914 р. у 60-тисячному губернському центрі переважали невеликі підприємства.

Будинок губернського земства. Архітектор В. Кричевський. Поч. XX ст.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П.Мирний, І.Нечуй-Левицький і В.Короленко, В.Докучаєв і В.Вернадський, М.Вавилов і М.Скліфосовський, М.Кропивницький та інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства…

Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія» у 1874-75рр. сформулював політичну мету — досягнення національної незалежності України, — яку успадкували його наступниками. Об'єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у 1900 р. Революційну українську партію. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917–1920 рр. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП М.Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді ще юного полтавця С.Петлюри. Відкриття у 1903 р. пам'ятника І. П. Котляревському об'єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.

Під час Української революції

Докладніше: Окупація більшовиками Полтави 1918 Симон Петлюра, Кам'янець-Подільський, 1919 р.

Під час революційних подій 1917–1920 рр. влада у Полтаві постійно змінювалась: в місті перебували представники УЦР, Гетьманату та УНР (від 30 березня — 20 січня 1918). Згодом, перед наступаючими військами РСЧА, місто ганебно, без бою, було полишене Балбачаном. Нетривалий час у місті перебували війська Білої армії, під керівництвом генерала Май-Маєвського.

У складі УРСР

Духовний потенціал Полтави відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю.Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А.Макаренко і Г.Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М.Рудинський створив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939 р.) місті 42 тис. робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тис. студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тис. учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. осіб. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (з Полтави почалася творча кар'єра І.Козловського) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили Національну капелу бандуристів) , 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники Т.Шевченку (1926 р.) і М.Гоголю (1934 р.).

Військові, задіяні в операції «Френтік», поглиблюють тактичну підготовку.

Друга світова війна

Докладніше: Операція «Френтік»

У вирі подій опинилась Полтава під час II світової війни — у місті почергово перебували Головнокомандування Південно-Західного напрямку РСЧА Семена Будьонного, штаб групи армії «Південь» під командуванням фон Бока та стратегічний центр військової операції «Френтік».

18 вересня 1941 р. до Полтави увійшли війська «Вермахту». Місто стало адміністративним центром Полтавського ґебіту. Військові дії IIї СВ, перетворили значну частину міста, в котрому на честь перемоги в Харківській операції з візитом перебував Адольф Гітлер, на руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки… За даними часів радянської пропаганди було розстріляно і закатовано 18200 полтавців (переважно євреї), в тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20800 осіб. Серед мешканців міста антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп, зокрема криївка Лесі Убийвовк. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб. Водночас, після звільнення Полтави від нацистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання понад 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).

У червні — вересні 1944 року Полтавський аеродромний вузол було залучено у спільній радянсько-американській військовій операції «Френтік». За період операції авіабази 169 АБОН було використано для обслуговування і підготовки 1030 американських літаків, зокрема 529 «Літаючих фортець», 395 «Мустангів», 106 «Лайтнінгів». За 18 рейдів здійснено 2207 літако-вильотів, на об'єкти противника скинуто 1955 тонн авіабомб. Ударів зазнали 12 важливих об'єктів у глибокому тилу противника, у повітряних боях знищено щонайменше 100 німецьких літаків, на землі — понад 60.

Повоєнний час

Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з'явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М.Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених нацистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.).

В місті діяли два військові виші — перший на теренах України військово-освітній заклад з підготовки майбутніх офіцерів Зенітно-ракетне командне училище та Інститут зв'язку ім. Маршала К. С. Москаленка і потужна військова авіабаза на території якої дислокувалась 13та гвардійська важка бомбардувальна авіадивізія, котрою в 1985-87 р. керував легендарний Джохар Дудаєв. Приблизно з 80х Полтава також поступово стає своєрідним «пансіоном» для військовослужбовців у відставці та членів їх сімей з усіх кутків Радянського Союзу.

За часів Незалежності

Географія

Клімат

Показник
Клімат Полтави
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
9,4 16 22,4 29,9 34,2 35,7 39 39,4 32,2 29,6 20 13,5 39,4
−3 −2 3 12 20 23 24 23 18 11 3 −1 11
−6,6 −5,3 −0,1 8,8 15,4 18,7 20,1 19,4 14,3 7,6 1,5 −3,1 7,6
−8 −7 −2 5 10 13 15 13 10 3 −1 −5 3
−33,6 −29,1 −22,8 −11,1 −2,9 0 7,2 2,8 −3 −11,1 −21,5 −28,6 −33,6
Норма опадів, мм 43 37 35 40 51 60 71 46 44 42 49 51 569
Джерело: Клімат Полтави. meteoprog.ua. Процитовано 7 червня 2015. 

Населення

Докладніше у статті Населення Полтави
Рік Чисельність населення
1840 15 521
1867 31 900
1897 53 703
1913 64 200
1923 84 580
1926 89 391
1939 128 456
1959 143 097
1970 219 873
1979 278 931
1989 314 740
2001 317 998
2014 295 950

Транспортне сполучення

Вокзал Полтава-Київська.

Має два залізничні вокзали — Полтава-Київська та Полтава-Південна. Полтава-Київська обслуговує електрифіковану магістральну ділянку Київ—Харків. Через станцію проходять усі електропоїзди на Гребінку та Ромодан, а також частково електропоїзди у харківському напрямку. Полтава-Південна обслуговує електрифіковані ділянки Полтава—Кременчук (2011 рік) та Полтава—Красноград (2012 рік). Через станцію проходять також деякі електропоїзди у гребінківському напрямку та більшість електропоїздів харківського напрямку.

Обласним центром проходить низка важливих автошляхів, серед яких E40М03 та E584.

Автобусне сполучення забезпечують автовокзал (внутрішньообласні та міжобласні рейси) та три автостанції (приміські маршрути). .

Міський транспорт представлено автобусами, тролейбусами та маршрутними таксі. Автобусний транспорт представлений приватними автобусами різної місткості (від маршрутних таксі до спарених автобусів) та комунальними автобусами Богдан А092, що належать КП «Полтаваелектроавтотранс».

Територіально-адміністративний устрій

  1. Ленінський район
  2. Октябрський район
  3. Київський район

Селища Розсошенці, Щербані, Терешки, Копили і Супрунівка офіційно (згідно з адміністративно-територіальним поділом) розташовані за межами міста, але фактично є частиною полтавської агломерації.

Наука та освіта

Полтавське Державне музичне училище

Полтава завжди була одним з найважливіших центрів науки та освіти в Україні. На території міста функціонують 12 ВНЗ.

Перелік вищих навчальних закладів Полтави:

ВНЗ III–IV рівнів акредитації

  • Полтавська державна аграрна академія
  • Полтавська філія Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України
  • Полтавський інститут Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого»
  • Полтавський Національний педагогічний університет імені Володимира Короленка
  • Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
  • Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського
  • Полтавський університет економіки і торгівлі
  • Українська медична стоматологічна академія

ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

  • Полтавський комерційний технікум
  • Полтавський технікум харчових технологій національного університету харчових технологій
  • Полтавський державний аграрний коледж управління і права ПДАА
  • Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка
  • Аграрно-економічний коледж Полтавської державної аграрної академії
  • Полтавський базовий медичний коледж
  • Полтавське державне музичне училище
  • Полтавський кооперативний технікум
  • Полтавський політехнічний коледж
  • Полтавський будівельний технікум транспортного будівництва

Перелік вищих навчальних закладів недержавної форми власності

  • Полтавський інститут бізнесу Міжнародного науково-технічного університету ім. академіка Ю. Бугая
  • Полтавська філія Міжрегіональної академії управління персоналом
  • Вищий навчальний заклад «Полтавський інститут економіки та менеджменту „Світоч“»
  • Полтавський факультет Київського національного університету культури і мистецтв
  • Український фінансово-економічний інститут — підрозділ Київського інституту
  • Європейський університет Полтавська філія
  • Полтавський інститут економіки і права вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна“»

Спорт

Центральний стадіон «Ворскла»

Найвідомішою є головна футбольна команда міста — «Ворскла». Окрім того в першій лізі виступає ще один місцевий клуб — ФК Полтава.

У гандбольній першості місто представляє команда «Динамо-Полтава». У баскетбольній Суперлізі виступає БК «Полтава». Жіноча футзальна команда «Ніка» — багаторазовий чемпіон України. Функціонують картингові секції, розвивається мотокрос.

Серед спортивних споруд міста: Центральний стадіон «Ворскла», стадіони «Локомотив», «Динамо», «Авіатор», спортивні комплекси ПГАА, ПЗМС, МВД, басейни «Юність-1» і «Дельфін», картодром «Лтава», мототрек, тенісні корти та ковзанки.

У 2009 році в місті з'явився професіональний жіночий волейбольний клуб «Полтавчанка», який виступає у вищій лізі чемпіонату України.

Культура

Див. також: Пам'ятки Полтави
Музей історії
Полтавської битви.
Фойє Полтавського краєзнавчого музею. Полтавський драмтеатр,
вигляд з боку Театральної площі.
Місцевий Корпусний сад.

Архітектура

Див. також: Меморіальні дошки Полтави Див. також: Пам'ятники Полтави Імпровізований пам'ятник Небесній сотні

Архітектурний ансамбль Круглої площі (XIX в.), багато церков (Пушкарівська, Миколаївська та ін.), Успенський собор, Макаровський собор, Хрестовоздвиженський монастир, Храм Віри, Надії і Любові, багато будівель, визнаних пам'ятками архітектури (Технічний університет та ін.), сучасні будівлі з багатою архітектурою (галерея мистецтв, філіал юракадемії та ін.)

Музеї

У Полтаві велике число музеїв — як державних, муніципальних, так і створених на громадських засадах (переважно при підприємствах і внз):

Барельєф пам'ятника Івану Котляревському за мотивами «Енеїди».
  • Полтавський краєзнавчий музей;
  • Музей історії Полтавської битви;
  • Музей-садиба Івана Котляревского;
  • Літературно-меморіальний музей Івана Котляревського;
  • Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка;
  • Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного;
  • Галерея мистецтв ім. Миколи Ярошенка;
  • Полтавський музей авіації та космонавтики;
  • Музей військових конфліктів ХХ сторіччя;
  • Музей дальньої та стратегічної авіації
  • Музей історії органів внутрішніх справ Полтавщини,;

Театри та музика

Театри міста:

  • Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя;
  • Полтавський академічний обласний театр ляльок.
  • Полтавський оперний театр (існував до 1929)
  • Полтавський вільний театр (існував до 1821)
  • Полтавське українське драматичне товариство

Бібліотеки

Центральна обласна бібліотека, дитячо-юнацька бібліотека, бібліотеки в районах міста

  • Полтавська обласна наукова медична бібліотека
  • Полтавська обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного
  • Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Котляревського

Парки

В місті багато парків і зелених насаджень: центральний парк міста — Корпусний сад, а також Сонячний парк (Полтава), парк Слави, парк культури і відпочинку «Перемога», Березовий сквер, Парк сільськогосподарської дослідної станції імені М. І. Вавілова, Полтавський міський парк (дендропарк), ботанічний сад педагогічного університету та ін.

Фестивалі

На початку вересня у місті традиційно (із 2003 року) на Співочому полі проходить всеукраїнський фестиваль «Мазепа-фест».

Колективи

  • Український народний хор «Калина»
  • Полтавський симфонічний оркестр
  • Муніципальний оркестр «Полтава»
  • Пірует (хореографічний колектив, Полтава)
  • Пісенно-танцювальний ансамбль «Полтава»

Підприємства

База даних підприємств, організацій, установ в Полтаві та Полтавській області.

  • Автоагрегатний завод;
  • Бавовнопрядильна фабрика «Демітекс»;
  • Завод газорозрядних ламп (ГРЛ);
  • Завод «Електромотор»;
  • Завод «Хіммаш»;
  • Завод «Лтава»;
  • Завод «Щедрий дар»;
  • Завод медичного скла;
  • Корпорація «Di-Star»;
  • Елемент Шість (у минулому — Полтавський алмазний завод);
  • ЗАТ Полтавський алмазний інструмент;
  • Полтавська філія концерну «Укрросметал» (у минулому — Турбомеханічний завод);
  • Тепловозоремонтний завод;
  • Тампонажне управління;
  • Цегляний завод;
  • Олійноекстракційний комбінат;
  • М'ясокомбінат;
  • Кондитерська фабрика «Полтавакондитер» (торгова марка «Домінік»);
  • Полтаватрансбуд;
  • Полтавпиво.

Полтава у філателії

Філателія на Полтавщині була започаткована у 1868 році випуском земською поштою марки Пирятинського повіту, а згодом ще 11 повітів Полтавської губернії. За період до 1916 року земські пошти видали 394 марки основних типів. Особливою увагою користується ювілейна серія з 7 марок на ознаменування 200-річчя Полтавської битви, а також унікальна марка 1912 року, на якій зображено вулицю села з хатами під стріхою та з стіжками сіна. Серед діячів земської пошти значне місце належить голові управи П. П. Ганьку — відомому філателісту, автору книги «Земская почта Полтавского уезда» (1914). Марки всіх повітів Полтавської губернії увійшли до «Каталогу земських поштових марок», виданого в 1925 році уповноваженим ВЦВК по філателії та бонах Ф. Г. Чучіним. Широкого розвитку набула філателія в повоєнні роки. У 50-х роках у Полтаві та Кременчуці виникли гуртки філателістів, які згодом об'єдналися в міські товариства. У 1962 році було офіційно зареєстровано Полтавське міське товариство колекціонерів, яке незабаром виросло до обласного. З нагоди 800-річчя Полтави (1974) видано марку № 4373, на блоці № 5126 (1980), траса руху Олімпійського вогню включає Лубни, Полтаву та Чутове. Полтавщині та відомим полтавцям присвячені десятки маркірованих конвертів, карток.

(1909) (1909) (1912) (1912)

ЗМІ

  • «Полтавський вісник»
  • «Жовта газета»
  • «Зоря Полтавщини»
  • «Вечірня Полтава»
  • «Нова Полтава»

Значні особистості

Докладніше: :Категорія:Уродженці Полтави та :Категорія:Персоналії:Полтава
  • Данилко Андрій Михайлович — комедійний актор, співак, Народний артист України. Більш відомий під ім'ям його сценічного образу — Вєрки Сердючки.
  • Іваненко Оксана Дмитрівна — дитяча письменниця та перекладачка. Лауреат Шевченківської премії (1986).
  • Козаченко Георгій Олексійович — хормейстер Маріїнського театру.
  • Котляревський Іван Петрович — письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч.
  • Кондратюк Юрій Васильович — вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів.
  • Маруся Чурай — напівлегендарна українська народна співачка і поетеса часів Хмельниччини.
  • Мстислав (патріарх Київський) — визначний церковний діяч, патріарх УАПЦ.
  • Палатник Лев Самійлович — доктор фізико-математичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.
  • Паскевич Іван Федорович — генерал-фельдмаршал, намісник Царства Польського у 1832–1856 р.
  • Петлюра Симон Васильович — головний отаман військ УНР та голова Директорії.
  • Ротань Руслан Петрович — півзахисник Національної збірної України.
  • Холодна Віра Василівна — кіноактриса перших стрічок епохи німого кінематографа.
  • Старицька Анна Георгіївна — українська й французька художниця, живописець, графік.
  • Старицький Володимир Ісидорович (1919–1994) — поет, перекладач, учений.
  • Тимченко Євген Костянтинович — мовознавець-україніст, перекладач, академік АН УРСР, член-кореспондент AH CPCP (з 1929 p.).
  • Ярошенко Микола Олександрович — маляр жанру реалізму.

Міста-побратими

  • Велико-Тирново (з 1961 р.)
  • Міста району Есслінген — Фільдерштадт, Ляйнфельден-Ехтердінген, Остфільдерн (з 1988 р.)
  • Ірондеквойт (з 1991 р.)
  • Краснодар (з 2009 р.)
  • Хімки (з 2010 р.)
  • Барановичі (з 2010 р.)
  • Дуньїн (з 2013 р.)

Див. також

  • Вулиці Полтави
  • Історія Полтави
  • 2983 Полтава

Примітки

  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2015
  2. ↑ Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження Списку історичних населених місць України» № 878 від 26.07.2001 р.
  3. ↑ Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
  4. Полтавщина в роки другої світової війни
  5. ↑ Гітлер у Полтаві
  6. ↑ Німецький терор (1941-43) Полтавщина
  7. ↑ Розклад руху автобусів
  8. ↑ Розташування стадіону Ворскла на мапі
  9. ↑ Офсайт Пкм
  10. ↑ Офсайт ДзППб
  11. ↑ Музей-садиба І. П. Котляревського
  12. ↑ Літературно-меморіальний музей І. П. Котляревського
  13. ↑ Літературно-меморіальний музей В. Г. Короленка
  14. ↑ Літературно-меморіальний музей Панаса Мирного
  15. ↑ Офсайт галереї мистецтв
  16. ↑ Офсайт музею авіації та космонавтики
  17. ↑ Музей д/с авіації на мапі
  18. ↑ УМВС України в Полтавській області
  19. ↑ Про музей історії органів ВС Полтавщини
  20. ↑ Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського
  21. ↑ офсайт «Мазепа-Фест»
  22. а б «Полтавщина:Енциклопедичний довідник», стор. 935–936 (укр.)
  23. ↑ Міжнародна співпраця
  24. ↑ Міжнародна співпраця/Дуньїн

Посилання

  • Полтава туристична
  • Офіційний сайт Полтавської міської ради
  • Телевізійна студія «Місто»
  • Телеканал «ІРТ»
  • ОДТРК «Лтава»
  • Інтернет-видання «Полтавщина»
  • Інтернет-видання «ВПолтаві.info»
  • Інтернет-видання «Коло»
  • Інтернет-видання «0532.ua»
  • Рубрика «Історія і ми» на сайті газети «Полтавський вісник»
  • Pułtawa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1888. — T. IX : Poźajście — Ruksze. — S. 293–299. (пол.)

Література

ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми Полтава
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • За ред. А.В. Кудрицького. Полтавщина : Енцикл. довід.. — К. : УЕ, 1992. — С. 1024. — ISBN 5-88500-033-6.
  • Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12 — Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009.
  • Несвицький О. О. «Полтава в дни революции и в период смуты 1917–1922 гг.»: Щоденник. — Полтава, 1995. — 280 с.: — /Державний архів Полтавської області. Пко Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченко.

полтава, полтава карта, полтава новости, полтава погода, полтава полтава, полтава пушкин, полтававодоканал, полтавагаз, полтаваобленерго, полтаватеплоенерго


Полтава Інформацію Про

Полтава


  • user icon

    Полтава beatiful post thanks!

    29.10.2014


Полтава
Полтава
Полтава Ви переглядаєте суб єкт.
Полтава що, Полтава хто, Полтава опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Більярд

Більярд

Білья́́рд — гра кулями на спеціально обладнаному столі. Усі сучасні варіанти гри проходять на с...
Гур'ївка

Гур'ївка

Гур'ївка у Вікісховищі Гу́р'ївка — село в Україні, в Новоодеському районі Миколаївської...
Каплиці Версаля

Каплиці Версаля

Сучасна Каплиця Версальського палацу є п'ятою в його історії. Каплиці палацу розвивались разом із па...
Keep the Faith

Keep the Faith

«Keep the Faith» — пісня Тако Гачечиладзе для конкурсу Євробачення 2017 в Києві, Україна1 Пісня...