TR | RU | KK | BE | EN |

Німецько-радянська війна

німецько-радянська війна на, німецько-радянська війна за
Угорщина (із 17 жовтня 1944)
Італія (до лютого 1943)
Фінляндія (до 19 вересня 1944)
Румунія (до 23 серпня 1944)
Болгарія (3 5 вересня до 28 жовтня 1944)
Голуба дивізія (Іспанія) (добровольці, до жовтня 1943)

СРСР

Чехословаччина
Фінляндія (після 19 вересня 1944)
Румунія (після 23 серпня 1944)
Болгарія (після 28 жовтня 1944)
НВАЮ
Вільна Франція25 листопада 1942)

Незалежні партизанські формування


АК
УПА
БВА
Лісові брати(Естонія)
Лісові брати(Латвія)
Лісові брати(Литва)
Чеченські повстанці

Командувачі Адольф Гітлер
Гіммлер Генріх
Ернст Буш
Гейнц Гудеріан
Евальд фон Клейст
Гюнтер фон Клюге †
Георг фон Кюхлер
Вільгельм фон Лееб
Вільгельм фон Ліст
Еріх фон Манштейн
Вальтер Модель †
Фрідріх Паулюс
Герд фон Рундштедт
Федор фон Бок †
Фердинанд Шернер
Вальтер фон Браухіч
Вальтер фон Райхенау †
Герман Гот
Йон Антонеску
Петре Думітреску
Карл Густав Маннергейм
Горті Міклош
Густав Яни
Джованні Мессе
Італо Гарібольді
Віктор Павічич †
Марко Месіч
Йозеф Тисо
Анте Павелич Й. В. Сталін
Борис Шапошников †
Георгій Жуков
Семен Тимошенко
Олександр Василевський
Костянтин Рокоссовський
Микола Ватутін †
Леонід Говоров
Іван Конєв
Семен Будьонний
Михайло Кирпонос †
Родіон Малиновський
Кирило Мерецков
Іван Баграмян
Іван Черняховський †
Олексій Антонов
Федір Толбухін
Андрій Єрьоменко
Дмитро Павлов †
Климент Ворошилов
Іван Петров
Микола Кузнецов
Зигмунд Берлінг
Кароль Свєрчевський
Михал Роля-Жимерський
Людвік Свобода
Міхай I
Йосип Броз Тіто
Мілован Джилас
Пеко Дапчевич Тадеуш Коморовський
Леопольд Окулицький
Андрій Лівицький
Всеволод Петрів
Ярослав Стецько
Роман Шухевич
Степан Бандера
Тарас Бульба-Боровець
Костянтин Пятс

Йонас Жямайтіс-Вітаутас
Хасан Ісраїлов

Німе́цько-радя́нська війна́ (також наци́стсько-радя́нська війна́; в радянській історіографії — Велика Вітчизняна війна) — збройний конфлікт між Німеччиною та СРСР, що тривав з 22 червня 1941 року по 8 травня 1945 року. Складова Східноєвропейського театру воєнних дій Другої світової війни. В німецькій історіографії отримала назву Східного фронту (нім. Ostfront), а в радянській — Великої Вітчизняної війни (рос. Великая Отечественная война). У конфлікті на боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і Фінляндія.

Бої німецько-радянської війни є одними з наймасштабніших у воєнній історії 20 століття. Війна супроводжувалася жорстокістю, масштабними руйнуваннями населених пунктів, знищенням великих груп населення, депортаціями тощо. Близько третини усіх загиблих у Другій світовій війні припадає на німецько-радянську війну. Перебіг війни зумовив поразку Німеччини, а з нею усіх країн Осі у Другій світовій війні. Результати війни спричинили посилення СРСР та сприяли створенню в Східній Європі низки залежних від нього комуністичних режимів, але в підсумку стали однією з головних причин його розпаду.

Жертвами даної війни стали, за деякими оцінками, біля 27 млн громадян СРСР. (Офіційна кількість втрат з боку Німеччини — 13 млн осіб.) За підрахунками інституту історії України НАН України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн. українців, у партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8-10 млн, демографічні — 10-13 млн осіб.

Зміст

  • 1 Передумови
    • 1.1 Співвідношення сил на радянському західному кордоні
  • 2 Перебіг
    • 2.1 1941
    • 2.2 1942
    • 2.3 1943
    • 2.4 1944
    • 2.5 1945
  • 3 Українські фронти Червоної армії
  • 4 Військові операції
    • 4.1 Найбільші битви війни
    • 4.2 Військові операції на території УРСР
  • 5 Головні полководці війни
  • 6 Українці у роки війни
    • 6.1 У лавах Червоної армії
    • 6.2 У лавах руху Опору
  • 7 Наслідки
  • 8 Пам'ять
  • 9 Виноски
  • 10 Див. також
  • 11 Посилання
  • 12 Джерела та література

Передумови

Після успішно проведених бойових дій у Польщі та Франції серед німецьких офіцерів зміцнилася віра у Гітлера та нацистський режим. Однак при цьому радники Гітлера та МЗС Німеччини виступали проти війни з СРСР, оскільки не хотіли більше «випробовувати долю». Сам Гітлер не погоджувався з ними, стверджуючи, що СРСР у будь-який момент може першим розв'язати війну проти Третього Рейху, тому, щоб запобігти цьому, німецька армія повинна нанести превентивні удари по Радянському Союзу. Головною метою майбутньої війни з Росією для Гітлера було розширення «життєвого простору» на Схід за рахунок територій, що входили до її складу; натомість Гітлер запевняв своїх підлеглих, що напад на Радянський Союз є лише способом забезпечити перемогу у війні з Великою Британією.

Німецько-радянській війні передувала також змова СРСР і Німеччини щодо розподілу Східної Європи та Балкан. Протягом 1939 — першої половини 1941 років обидві держави ліквідували Польщу, країни Прибалтики, а також балканські держави. СРСР та Німеччина отримали спільні кордони, а також привід для наступу на сусіда для «звільнення» завойованих ним територій.

  • 19 серпня 1939 року — СРСР та Німеччина уклали торговельний договір
  • 24 серпня 1939 року — СРСР та Німеччина уклали пакт про ненапад та розподіл сфер впливу у Східній Європі.
  • 1 вересня 1939 року — Німеччина напала на Польщу.
  • 17 вересня 1939 року — СРСР напав на Польщу.
  • 30 листопада 1939 року — СРСР напав на Фінляндію.
  • 28 червня 1940 року — СРСР напав на Румунію.
  • 14 липня 1940 року — СРСР окупував Литву, Латвію та Естонію.
  • 18 грудня 1940 року — Німеччина затвердила план Барбаросса.
  • 1 червня 1941 року — Німеччина окупувала країни Балкан.

Співвідношення сил на радянському західному кордоні

У праці російського вченого Михайла Мельтюхова: Втрачений шанс Сталіна виведено співвідношення сил СРСР та Третього Рейху на радянському кордоні на початку 22 червня 1941 року:

4 306 800
3 289 851 1,3 : 1
Гармати та мортири 42 601 59 787 1 : 1,4
Танки 4 171 15 687 1 : 3,8
Бойові літаки 4 846 10 743 1 : 2,2

У розділі "Місце «Східного походу» в стратегії Німеччини 1940–1941 р. і сили сторін на початку операції «Барбаросса» цієї книги показано, що на початку війни, 22 червня 1941 року, СРСР володів кількісною та якісною перевагою у військовій техніці, а Третій Рейх — у живій силі, військовому досвіді та високому моральному піднесенні військ після блискучих перемог у Європі.

Інший дослідник радянсько-німецького конфлікту, Олег Пленков, наводить дані, згідно з якими станом на 22 червня 1941 радянська Червона армія за чисельністю перевищувала німецьку в більш ніж півтора рази (5 млн. (приблизно) та 3,2 млн солдат відповідно). Однак при цьому було якісно реорганізовано керівництво вермахту порівняно з «кайзерівською» добою: серед військових керівників було багато фельдмаршалів, також було створено керівництво груп армій (чого в період Першої світової війни не було) та Верховне командування вермахтом (ОКВ), завдяки якому Гітлер мав безпосередній доступ до оперативного керівництва армією.

Існує думка і серед інших істориків, що це також була превентивна акція і саме плани нападу СРСР на свого союзника Третій Рейх, які існували на той момент, змусили Німеччину здійснити напад першою. Німеччина просто випередила Радянський Союз, напавши першою, як стверджує сучасний історик Віктор Суворов у книзі «Ледокол».

Станом на 22 червня 1941 німецька армія на Сході мала наступний склад:

  • група армій «Південь» (головнокомандувач — фельдмаршал Г. фон Рундштедт) — складалася з 6-ї армії фельдмаршала В. фон Райхенау, 11-ї армії генерал-полковника О. фон Шоберта, 17-ї армії генерала піхоти Карла фон Штюльпнагеля та 1-ї танкової групи генерал-полковника Е. фон Клейста; всього в групі армій «Південь» нараховувалося 29 піхотних, 5 танкових, 4 моторизовані дивізії, а також 14 дивізій з Румунії;
  • група армій «Центр» (головнокомандувач — фельдмаршал Ф. фон Бок) — складалася з 2-ї армії генерал-полковника М. фон Вейхса, 4-ї армії фельдмаршала Г. фон Клюге, 9-ї армії генерал-полковника А. Штрауса, 2-ї танкової групи генерал-полковника Г. Гудеріана та 3-ї танкової групи генерал-полковника Г. Гота; всього в групі армій «Центр» нараховувалося 31 піхотна дивізія, 9 танкових, 7 моторизованих та 1 кавалерійська дивізія;
  • група армій «Північ» (головнокомандувач — фельдмаршал В. фон Лееб) — складалася з 16-ї армії генерал-полковника Е. Буша, 18-ї армії генерал-полковника Г. фон Кюхлера та 4-ї танкової групи генерал-полковника Е. Гепнера; всього в групі армій «Північ» нараховувалося 20 піхотних дивізій, 3 танкові та 3 моторизовані дивізії.

Перебіг

Німеччина вторглась на територію СРСР 22 червня 1941 р., до кінця 1942 року Червона армія відступала.

У своїй промові перед німецьким Рейхстагом на його 7 сесії, 11 грудня 1941 року А. Гітлер пояснив причину превентивного нападу на радянську Росію — значна концентрація військової техніки та частин Радянської армії на кордоні та плани нападу влітку 1941 року радянської Росії на Європу.

Союзники СРСР (США та Велика Британія) підтримували Радянський Союз технікою та продуктами харчування через порти Мурманськ і Архангельськ, незважаючи на всі спроби німецького флоту блокувати морські шляхи сполучення та порти.

1941

Оперативна карта розташування сил сторін у смузі ПЗФ і напрямки запланованих ударів військ вермахту, станом на ніч 22 червня 1941 року Наступ Німеччини: 22.6.1941 — 5.12.1941:    до 9 липня 1941    до 1 вересня 1941    до 9 вересня 1941    до 5 грудня 1941 Докладніше: Прикордонні битви (1941) Докладніше: Битва за Київ (1941) Докладніше: Битва під Уманню Докладніше: Уманський котел Докладніше: Битва за Москву

22 червня 1941 року о 4.00 Йоахим фон Ріббентроп вручив меморандум радянському послу в Берліні В. Деканозову, в якому чітко виклав причини німецького нападу. В СРСР цей документ ніколи не оприлюднювався.

1941 рік пройшов у повній стратегічній і тактичній перевазі Німеччини. За півроку їй вдалося захопити Прибалтику, Білорусь, Україну, частину земель європейської Росії. СРСР не спромігся організувати належну оборону на жодній ділянці фронту.

Називаючи причини поразок Червоної армії у перші місяці після нападу Німеччини, нідерландський історик Карел Беркгоф у дослідженні «Жнива розпачу: Життя і смерть в Україні під нацистською владою» значно важливішими, ніж нестача спорядження, зброї, завбачливості керівництва СРСР чи вишколу солдатів, називає «дезертирство і небажання воювати» (с.23)

Це ж дослідження характеризує репресивні дії НКВС, а також застосування тактики «випаленої землі» Червоною армією при відступі з України.

1942

Докладніше: Харківська операція 1942 Докладніше: Сталінградська битва
Територіальні здобутки: 5.12.1941 — 7.5.1942:    здобутки СРСР    здобутки Німеччини Наступ Німеччини: 7.5.1942 — 18.11.1942:    до 7 липня 1942    до 22 липня 1942    до 1 серпня 1942    до 18 листопада 1942

1942 рік позначився провалом німецького наступу на Москву та початком контрнаступу радянських військ. Німеччина спромоглася захопити Донщину, Кубань та Кавказ. В районі Сталінграда СРСР зміг організувати ефективний опір німецьким військам.

  • 7 січня — СРСР відбив наступ Німеччини на Москву.
  • 8 січня — СРСР розпочав Ржевську битва.
  • 6 лютого — СРСР здобув Торопець і Холм.
  • 21 квітня — СРСР здобув Дем'янськ (РРФСР).
  • 28 травня — Німеччина відбила наступ СРСР в районі Харкова.
  • 28 червня — Німеччина розпочала наступ на Донщину, Кубань і Кавказ.
  • 4 липня — Німеччина здобула Севастополь (РРФСР).
  • 6 липня — Німеччина здобула Воронеж (РРФСР).
  • 17 липня — Німеччина розпочала битву за Сталінград.
  • 21 серпня — Німеччина здобула Ельбрус і захопила Кубань і Кавказ.
  • 19 листопада — СРСР розпочав наступ в районі Сталінграда.
  • 18 грудня  — радянські війська ввійшли до першого населеного пункту УРСР — с. Півнівки Міловського району Ворошиловградської області. Розпочався набір «чорнопіджачників» до лав Червоної армії.
  • 23 грудня — Німеччина втратила армію під Сталінградом.

1943

Докладніше: Битва на Курській дузі Докладніше: Битва під Прохоровкою Докладніше: Битва за Київ (1943)
Наступ СРСР: 18.11.1942 — 3.1943:    до 12 грудня 1942    до 18 лютого 1943    до березня 1943 Наступ Німеччини: 19.ІІ.1943 — 1.8.1943:    до 18 березня 1943    до 1 серпня 1943

1943 рік позначився втратою стратегічної ініціативи Німеччини у війні. СРСР перейшов у наступ, відвоював Кавказ і Донщину, відкинувши німців на Україну. У районі Курської дуги відбулася найзапекліша танкова битва Другої світової війни, в результаті якої Німеччина остаточно перейшла до оборони по всьому фронту. Наприкінці року СРСР вдалося захопити Східну Білорусь та Східну Україну.

  • 16 січня — СРСР здобув Великі Луки (РРФСР).
  • 2 лютого — СРСР розбив Німеччину під Сталінградом. Перелом у війні на користь СРСР.
  • 15 березня — Німеччина відбила наступ СРСР під Харковом.
  • 31 березня — СРСР здобув Ржев (РРФСР).
  • 4 липня — СРСР розпочав наступ на Курській дузі.
  • 5 серпня — СРСР здобув Орел та Білгород (РРФСР).
  • 23 серпня — СРСР розбив Німеччину на Курській дузі, здобув Харків, УРСР і захопив Слобожанщину.
  • 24 серпня — СРСР розпочав битву за Дніпро.
  • 2 жовтня — СРСР здобув Смоленськ.
  • 6 листопада — СРСР здобув Київ.
  • 24 грудня — СРСР розпочав Дніпровсько-карпатську операцію.
  • 31 грудня — СРСР здобув Житомир (УРСР).

1944

Наступ СРСР: 1.8.1943 — 31.12.1944:    до 1 грудня 1943    до 30 квітня 1944    до 19 серпня 1944    до 31 грудня 1944 Докладніше: Ленінградсько-Новгородська операція

1944 рік позначився масштабним наступом СРСР на всьому фронті. Радянські війська захопили всю Білорусь, Україну, Крим, Прибалтику, Східну Польщу, вивели з війни Фінляндію та Румунію і почали облогу Будапешту.

  • 5 січня — СРСР здобув Кіровоград (УРСР).
  • 27 січня — СРСР зняв блокаду з Ленінграду.
  • 11 лютого — СРСР здобув Рівне, Луцьк, Волинь (окуповану ним до цього у 1939)
  • 17 лютого — СРСР завершив Корсунь-Шевченківську операцію.
  • 17 квітня— СРСР здобув Правобережну Україну та північну Бесарабію.
  • 12 травня — СРСР здобув Крим.
  • 22 червня — СРСР розпочав Білоруську операцію.
  • 4 липня — СРСР здобув Мінськ.
  • 20 липня — СРСР здобув Вільнюс (Литва).
  • 27 липня — СРСР здобув Львів (окупований ним до цього у 1939)
  • 2 серпня — СРСР здобув Люблін (Польща).
  • 9 серпня — СРСР здобув Карелію. Фінляндія вийшла з війни.
  • 10 серпня — СРСР здобув Естонію.
  • 29 серпня — СРСР здобув Галичину, південну Бесарабію та Східну Румунію.
  • 29 жовтня — СРСР здобув більшу частину Угорщини і розпочав наступ на Будапешт.
  • 24 листопада — СРСР здобув країни Прибалтики (окуповані ним до цього у 1940).

1945

Наступ СРСР: 1.1.1945 — 7.5.1945:    до 30 березня 1945    до 11 травня 1945 Докладніше: Курляндський котел Докладніше: Празька операція

1945 рік позначився приходом військ СРСР до країн Східної Європи та насильним встановленням комуністичних урядів в цих країнах. Радянські війська окупували Східну Пруссію, Західну Польщу, Східну Австрію, Словаччину, Чехію та Бранденбург. Після падіння Берліна Німеччина підписала капітуляцію, яка завершила німецько-радянську війну та поклала край Другій світовій війні на європейському театрі бойових дій.

  • 13 січня — СРСР розпочав наступ у Східну Пруссію.
  • 17 січня — СРСР здобув Варшаву (Польща).
  • 19 січня — СРСР здобув Краків (Польща).
  • 28 березня — СРСР здобув Данциг (Пруссія, Німеччина).
  • 9 квітня — СРСР здобув Кьонігсберг (Пруссія, Німеччина).
  • 4 квітня — СРСР здобув Братіславу (Словаччина).
  • 15 квітня — СРСР здобув Відень (Австрія).
  • 16 квітня — СРСР розпочав битву за Берлін.
  • 2 травня — СРСР здобув Берлін (Пруссія, Німеччина).
  • 8 травня — Німеччина підписала капітуляцію.
  • 9 травня — СРСР здобув Прагу (Чехія).

О 22 годині 43 хвилини за центрально-європейським часом 8 травня 1945 року війна в Європі завершилася беззастережною капітуляцією збройних сил Німеччини. Бойові дії цієї війни тривали 1418 днів. Проте, прийнявши капітуляцію, Радянський Союз не підписав миру з Німеччиною, тобто формально залишився з нею у стані війни. Війна з Німеччиною була формально закінчена 25 січня 1955 року виданням Президією Верховної Ради СРСР Указу «Про припинення стану війни між Радянським Союзом і Німеччиною».

Перемогу у війні святкують 9 травня 1945, який був днем підпису капітуляції Німеччини за московським часом (в Європі ще був день 8 травня). Проте інколи в радянській історіографії закінчення цієї війни відносять на 2 вересня 1945 — дату капітуляції Японії.

24 червня 1945 року у Москві на Красній площі відбувся Парад Перемоги. На Потсдамській конференції (липень-серпень 1945 року) керівників СРСР, Великої Британії і США була досягнута домовленість з питань післявоєнного облаштування Європи.

Українські фронти Червоної армії

З 20 жовтня 1943 року Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані відповідно в 1-й, 2-й, 3-й та 4-й Українські фронти.

13-та, 27-ма, 38-ма, 40-ва, 47-ма, 60-та, 3-тя гвардійська танкова та 2-га повітряна армії.

В подальшому — 1-ша, 3-тя, 5-та гвардійські, 6-та, 18-та, 21-ша, 28-ма, 31-ша, 52-га, 59-та, 1-ша і 4-та гвардійські, 1-ша, 2-га, 4-та і 6-ша танкові, 8-ма повітряна та 2-га армія Війська Польського.

Київська наступальна операція (3-13 листопада 1943 р.)
Київська оборонна операція (13 листопада — 23 грудня 1943 р.)
Житомирсько-Бердичівська операція (24 грудня 1943 р. — 14 січня 1944 р.)

Корсунь-Шевченківська операція (24 січня — 17 лютого 1944 р.)
Проскурівсько-Чернівецька операція (4 березня — 17 квітня 1944 р.)
Львівсько-Сандомирська операція (13 липня — 29 серпня 1944 р.)
Східно-Карпатська операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 р.), складова —
Карпатсько-Дуклінська операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 р.)
Сандомирсько-Сілезька операція (12 січня — 3 лютого 1945 року)
Вісло-Одерська операція (12 січня — 3 лютого 1945 р.)
Нижньосілезька операція (8 лютого −24 лютого 1945 р.)
Верхньосілезька операція (15 березня — 31 березня 1945 р.)
Берлінська операція (16 квітня — 8 травня 1945 р.)
Празька операція (6 травня — 11 травня 1945 р.)

Генерал армії Ватутін М. Ф. (жовтень 1943 р. — березень 1944 р.)


Маршал Радянського Союзу Жуков Г. К. (березень-травень 1944 р.)

Маршал Радянського Союзу Конєв І. С. (травень 1944 р. — до кінця війни)

Другий Український 20 жовтня 1943 року на підставі наказу Ставки ВГК від 16.10.1943 р. шляхом перейменування Степового фронту 4-та, 5-та і 7-та гвардійські, 37-ма, 52-га, 53-тя, 57-ма армії, 5-та гвардійська танкова і 5-та повітряна армії.
В подальшому — 9-та гвардійська, 27-ма, 40-ва, 46-та армії, 6-та (з вересня 1944 р. 6-та гвардійська) і 2-га танкова армії, кінно-механізована група, румунські 1-ша і 4-та армії.
Кіровоградська операція (1-16 січня 1944 р.)
Корсунь-Шевченківська операція (24 січня — 17 лютого 1944 р.)
Умансько-Ботошанська операція (5 березня — 17 квітня 1944 р.)
Ясько-Кишинівська операція (20-29 серпня 1944 р.)
Дебреценська операція (6-28 жовтня 1944 р.)
Західно-Карпатська операція (12 січня −18 лютого 1945 р.)
Будапештська операція (29 жовтня 1944 р. — 13 лютого 1945 р.)
Віденська операція (16 березня −15 квітня 1945 р.)
Братиславсько-Брновська операція (25 березня — 5 травня 1945 р.)
Празька операція (6 травня — 11 травня 1945 р.)
Генерал армії, з лютого 1944 року Маршал Радянського Союзу Конєв І. С. (жовтень 1943 р. — травень 1944 р.)

Генерал армії, з вересня 1944 року Маршал Радянського Союзу Малиновський Р. Я. (травень 1944 р. — до кінця війни)

Третій Український 20 жовтня 1943 року згідно з наказом Ставки ВГК від 16.10.1943 р. шляхом перейменування Південно-Західного фронту. 1-ша і 8-ма гвардійські, 6-та, 12-та, 46-та і 17-та повітряна армії.

В подальшому — 5-та ударна, 4-ма і 9-та гвардійські, 26-та, 27-ма, 28-ма, 37-ма, 57-ма, 6-та гвардійська танкова армії, 1-ша, 2-га і 4-та болгарські армії.

Нікопольсько-Криворізька операція (30 січня — 29 лютого 1944 р.)
Березнегувато-Снігурівська операція (6-18 березня 1944 р.)
Одеська операція (26 березня −14 квітня 1944 р.)
Ясько-Кишинівська операція (20-29 серпня 1944 р.)
Бєлградська операція (28 вересня — 20 жовтня 1944 р.)
Будапештська операція (29 жовтня 1944 р. — 13 лютого 1945 р.)
Балатонська оборонна операція (1-15 березня 1945 р.)
Віденська операція (16 березня −15 квітня 1945 р.)
Генерал армії Малиновський Р. Я. (жовтень 1943 р. — травень 1944 р.)

Генерал армії, з вересня 1944 року Маршал Радянського Союзу Толбухін Ф. І. (травень 1944 р. — до кінця війни)
Четвертий Український (першого формування) 20 жовтня 1943 року на підставі директиви Ставки ВГК від 16.10.1943 р. шляхом перейменування Південного фронту 2-га і 3-тя гвардійські, 5-та ударна, 28-ма, 44-та, 51-ша і 8-ма повітряна армії Мелітопольська операція (26 вересня — 5 листопада 1943 р.)
Нікопольсько-Криворізька операція (30 січня — 29 лютого 1944 р.)
Кримська операція (8 квітня −12 травня 1944 р.)
Генерал армії Толбухін Ф. І. (жовтень 1943 р. — травень 1944 р.)
Четвертий Український (другого формування) 5 серпня 1944 року на підставі директиви Ставки ВГК від 30.07.1944 р. 1-ша гвардійська, 18-та і 8-ма повітряна армії.

В подальшому, у різний час — 38-ма і 60-та армії.

Східно-Карпатська операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 р.), складові —
Карпатсько-Дуклінська операція (8 вересня — 28 жовтня 1944 р.) та
Карпатсько-Ужгородська операція (9 вересня — 28 жовтня 1944 р.)
Вісло-Одерська операція (12 січня — 3 лютого 1945 р.)
Західно-Карпатська операція (12 січня −18 лютого 1945 р.)
Моравсько-Остравська операція (10 березня — 5 травня 1945 р.)
Празька операція (6 травня — 11 травня 1945 р.)
Генерал-полковник, з жовтня 1944 року генерал армії Петров І. Ю. (серпень 1944 р. — березень 1945 р.)

Генерал армії Єрьоменко А. І. (березень 1945 р. — до кінця війни)

Військові операції

Найбільші битви війни

  • Оборона Заполяр'я (29 червня 1941 — 1 листопада 1944)
  • Битва за Москву (30 вересня 1941 — 20 квітня 1942)
  • Блокада Ленінграда (8 вересня 1941 — 27 січня 1944)
  • Ржевська битва (8 січня 1942 — 31 березня 1943)
  • Сталінградська битва (17 липня 1942 — 2 лютого 1943)
  • Битва за Кавказ (1942—1943) (25 липня 1942 — 9 жовтня 1943)
  • Битва на Курській дузі (5 липня — 23 серпня 1943)
  • Дніпровсько-Карпатська операція (24 грудня 1943 — 17 квітня 1944)
  • Операція «Багратіон» (23 червня — 29 серпня 1944)
  • Прибалтійська операція (1944) (14 вересня — 24 листопада 1944)
  • Будапештська операція (29 жовтня 1944 — 13 лютого 1945)
  • Вісло-Одерська операція (12 січня — 3 лютого 1945)
  • Східно-Пруська операція (13 січня — 25 квітня 1945)
  • Берлінська операція (16 квітня — 8 травня 1945)

Військові операції на території УРСР

  • Прикордонні битви (1941)
  • Битва за Київ (1941)
  • Битва під Уманню
  • Оборона Одеси (1941)
  • Барвінково-Лозовська операція
  • Харківська операція 1942
  • Ізюм-Барвінківська операція
  • Бєлгородсько-Харківська операція
  • Донбаська операція (1943)
  • Битва за Дніпро
  • Чернігівсько-Полтавська стратегічна операція
  • Чернігівсько-Прип'ятська наступальна операція
  • Дніпровська повітряно-десантна операція
  • Битва за Київ (1943)
  • Житомирсько-Бердичівська наступальна операція 1943-1944
  • Кіровоградська операція
  • Рівненсько-Луцька операція
  • Корсунь-Шевченківська операція
  • Проскурівсько-Чернівецька операція
  • Умансько-Ботошанська операція
  • Березнегувато-Снігурівська наступальна операція
  • Львівсько-Сандомирська операція
  • Східно-Карпатська операція
  • Карпатсько-ужгородська наступальна операція 1944

Головні полководці війни

СРСР

  • Йосип Сталін
  • Георгій Жуков
  • Костянтин Рокоссовський
  • Іван Конєв
  • Борис Шапошніков
  • Олександр Василевський
  • Родіон Малиновський
  • Іван Черняховський
  • Іван Баграмян
  • Кирило Мерецков
  • Іван Петров
  • Семен Тимошенко
  • Семен Будьонний
  • Федір Толбухін
  • Микола Ватутін
  • Климент Ворошилов
  • Андрій Єременко
  • Микола Кузнецов

Німеччина

  • Адольф Гітлер
  • Федор фон Бок
  • Ернст Буш
  • Гайнц Ґудеріан
  • Евальд фон Клейст
  • Гюнтер фон Клюге
  • Георг фон Кюхлер
  • Вільгельм фон Лееб
  • Вільгельм Ліст
  • Еріх фон Манштейн
  • Вальтер Модель
  • Фрідріх Паулюс
  • Герд фон Рундштедт
  • Фердінанд Шернер
  • Ерхард Раус

Українці у роки війни

Див. також: Українська культура в роки Німецько-радянської війни

У лавах Червоної армії

На думку дослідника історії Другої світової Івана Муковського, протягом перших місяців війни з 16 областей України (за неповними даними) військкоматами було мобілізовано близько 2,516 млн осіб. На боротьбу з ворогом стали 1,3 млн бійців народного ополчення з лівобережних та південних областей нашої країни. А всього в 1941 р. до Червоної армії та Військово-морського флоту було направлено близько 3,185 млн громадян УРСР. Поповнюючи здебільшого з'єднання Південного й Південно-Західного фронтів, мешканці України склали основу 37, 38, 40-ї армій, 13 та 17-ї стрілецьких бригад. Завдяки мобілізаційним акціям питома вага громадян України у частинах, що воювали на південно-західному напрямі, сягнула 50 %. Це значно перевищувало відсоток вихідців з України в цілому по діючій армії.

Жителів України мобілізовували до складу всіх чотирьох українських фронтів, і цей процес тривав до кінця 1944 р. Так, як зазначає кандидат історичних наук Владислав Гриневич, улітку 1943 р. в Сталінській (нині Донецька) області передовими частинами було призвано і мобілізовано 12 860 осіб, у Сумській — 24 031 особу. У визволених від німців районах налагоджували свою роботу й військкомати.

Загалом у другій половині 1944 р. у загальновійськових арміях 1-го Українського фронту мешканці України становили від 60 до 70 %, а в окремих арміях 2-го і 3-го Українських фронтів — перевищували 50 %. Як зазначають дослідники, впродовж 1943–1945 рр. червоноармійцями стали близько 4,5 млн українців.

Таким чином, упродовж 1943–1944 рр. Червона армія залучила у свої ряди, за підрахунками фахівців, понад 3 млн осіб або 10 % усього населення України (у Волинській області цей показник склав 16 %). У військах 1-4 українських фронтів (переважно в піхотних частинах і з'єднаннях) українці становили 60-80 %.

У лавах руху Опору

Наслідки

В результаті німецько-радянської війни загинуло понад 30 мільйонів осіб. Це був найкривавіший театр воєнних дій в ході Другої світової війни. В боях була задіяна найбільша кількість сухопутних сил за всю історію воєн 20 століття. Конфлікт супроводжувався великими втратами як серед військових, так і цивільного населення. Характерною ознакою протистояння була ідеологічна боротьба — комунізму і націонал-соціалізму, яка сприяла жорстокості у війні. Під час конфлікту обидві сторони широко застосовували тактику «випаленої землі», масові розстріли, знищення населених пунктів тощо.

Жертвами даної війни стали, за деякими оцінками, біля 27 млн громадян СРСР. (Офіційна кількість втрат з боку Німеччини — 13 млн осіб.) За підрахунками інституту історії України НАН України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 млн. українців, у партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8-10 млн, демографічні — 10-13 млн осіб.

На території України німці спалили разом із мешканцями 250 сіл. У 230 концтаборах і гетто, а також в інших місцях масового знищення від рук нацистів загинуло 5,5 млн людей. Близько 2,5 млн полягло на фронтах. З 2,8 млн людей, яких гітлерівці вивезли до Німеччини з СРСР для роботи на промислових підприємствах і в сільському господарстві, близько 2,4 млн осіб були з України. Втрати українського народу у війні становлять 40-44 % від загальних втрат СРСР.

Пам'ять

У багатьох країнах світу було споруджено пам'ятники та меморіальні комплекси учасникам війни. В Україні є:

  • понад 28 тисяч братських та поодиноких могил полеглих у цій війні,
  • 45 тисяч пам'ятників і обелісків.

Серед найбільших в Україні — Національний музей історії України у Другій світовій війні з пам'ятником «Батьківщина-Мати» та Могила невідомого солдата в Києві, Меморіал героїчної оборони Одеси, Аджимушкайські каменярні, Монумент Слави у Львові та інші.

Виноски

  1. ↑ Олександр Лисенко. Історіописання Другої світової війни як самостійна субдисципліна, С. 20. // Україна в Другій світовій війні: погляд з XXI століття. Історичні нариси / Ред. кол.: В. А. Смолій (голова колегії), Г. В. Боряк та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: НВП «Видавництво „Наукова думка, НАН України“», 2011. — Кн. 1. — 735 с.
  2. ↑ Ярослав Грицак. Розділ 5. Між двома тоталітаризмами. // Нариси історії України: Формування модерної української нації XIX–XX ст. — Київ: Генеза, 1998. — 249 с.
  3. ↑ Історики обговорили німецько-радянську війну — Українська правда: Історична правда, 22.06.2012.
  4. ↑ Орест Субтельний. Україна у Другій світовій війні // Україна: Історія. — 3-тє видання. — Київ: Либідь, 1993. — 720 с.
  5. ↑ Стаття «Великая Отечественная война Советского Союза 1941-45» у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  6. Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас» // Історична правда, 9.05.2011
  7. ↑ Виступ А.Гітлера на 7 засіданні німецького рейхстагу 11 грудня 1941 року. Протоколи засідань рейхстагу, с. 96 (нім.)
  8. ↑ Что, когда и как поставлялось по лендлизу (рос.)
  9. ↑ Владислав Гриневич Роздуми про пам'ять Другої світової війни в Європі Дзеркало тижня № 46 (826) 11 — 17 грудня 2010
  10. а б В. А. Нестеренко. Рецензія. Карел Беркгоф. Жнива розпачу. Життя і смерть в Україні під нацистською владою. Сумський історико-архівний журнал. - 2012. - № XVI-XVII. - С. 230-232. Архів оригіналу за 2013-06-26. 
  11. ↑ УП: «Від Дніпра до Ельби. Чотири Українські фронти»
  12. а б Ігор Вітик. «Українці у Другій світовій»
  13. ↑ УП: Професор Олександр Лисенко: «Найбільше трофейного обладнання отримав Донбас»
  14. ↑ П. Т. Тронько. Внесок народу України в перемогу над гітлерівськими загарбниками. Доповідь на ХІ Всеукраїнській науковій конференції «Велика Вітчизняна війна: маловідомі сторінки історії, імена, події» 15 жовтня 2004 р.
  15. ↑ П. Т. Тронько. Подвигу молодих жити у віках. Київ, 2010, ISBN 987-966-8776-15-1, сторінка 219

Див. також

  • План «Ост»
  • Здача в полон червоноарміцями
  • Евакуація та згортання промисловості
  • Німецько-радянська війна: український рахунок
  • РОА
  • Ідеологічна робота в часи німецько-радянської війни
  • «Піджачники»

Посилання

  • Радянські міфи про 22 червня 1941 року
  • Prof Richard Overy writes a summary about the eastern front for the BBC
  • Rarities of the USSR photochronicles. Great Patriotic War 1941–1945
  • OnWar maps of the Eastern Front
  • Memories of Leutnant d.R. Wilhelm Radkovsky 1940–1945 Experiences as a German soldier on the Eastern and Western Front
  • Pobediteli: Eastern Front flash animation (photos, video, interviews, memorials. Written from a Russian perspective)
  • Feldgrau.com The German Armed Forces 1919–1945
  • Information about the Eastern front up to September 1943
  • RKKA in World War II
  • 27 Million
  • Pictures of German Occupation in the USSR
  • Small Unit Actions During German Campaign in Russia German and Soviet tactics explained, written by former German commanders in the East
  • Armchair General maps, year by year
  • Dedicated to The War on the Eastern Front

Джерела та література

  • Anderson, Dunkan, et al. The Eastern Front: Barbarossa, Stalingrad, Kursk and Berlin (Campaigns of World War II). London: Amber Books Ltd., 2001. ISBN 0-7603-0923-X.
  • Antony Beevor|Beevor, Antony, and Artemis Cooper. Stalingrad: The Fateful Siege: 1942–1943. New York: Penguin Books Ltd., 1998. ISBN 0-14-028458-3.
  • Beevor, Antony. Berlin: The Downfall 1945. New York: Penguin Books Ltd., 2004. ISBN 0-14-101747-3.
  • Erickson, John. The Road to Stalingrad. New York: Orion Publishing Group, Ltd., 2007. ISBN 0-304-36541-6.
  • Erickson, John. The Road to Berlin. New York: Orion Publishing Group, Ltd., 2007. ISBN 978-0-304-36540-1.
  • Erickson, John, and David Dilks. Barbarossa, the Axis and the Allies. Edinburgh: Edinburgh University Press, 1995. ISBN 0-7486-0504-5.
  • David Glantz|Glantz, David, and Jonathan M. House. When Titans Clashed: How the Red Army stopped Hitler. Lawrence, Kansas: University Press of Kansas, Reprint edition, 1998. ISBN 0-7006-0899-0.
  • Glantz, David, The Soviet‐German War 1941-45: Myths and Realities: A Survey Essay.
  • Heinz Guderian|Guderian, Heinz. Panzer Leader (book)|Panzer Leader, Da Capo Press Reissue edition. New York: Da Capo Press, 2001. ISBN 0-306-81101-4.
  • Max Hastings|Hastings, Max. Armageddon: The Battle for Germany, 1944–1945, Vintage Books USA, 2005. ISBN 0-375-71422-7
  • International Military Tribunal at Nurnberg, Germany. Nazi Conspiracy and Aggression, Supplement A (online PDF at the Library of Congress). Office of United States Chief of Counsel For Prosecution of Axis Criminality. USGPO, 1947.
  • David Irving|Irving, David. Hitler's War, Reissue edition. Avon Books, 1990. ISBN 0-380-75806-7.
  • Krivosheev, G. F. (1997). Soviet Casualties and Combat Losses in the Twentieth Century. Greenhill Books. ISBN 1853672807. 
  • Basil Liddell Hart|Liddell Hart, B.H. History of the Second World War. United States of America: De Capo Press, 1999. ISBN 0-306-80912-5.
  • Lubbeck, William and David B. Hurt. At Leningrad's Gates: The Story of a Soldier with Army Group North, Philadelphia: Casemate, 2006. ISBN 1-932033-55-6.
  • Müller, Rolf-Dieter and Gerd R. Ueberschär. Hitler's War in the East, 1941–1945: A Critical Assessment. Berghahn Books, 1997. ISBN 1-57181-068-4.
  • Richard Overy|Overy, Richard. Russia's War: A History of the Soviet Effort: 1941–1945, New Edition. New York: Penguin Books Ltd., 1998. ISBN 0-14-027169-4.
  • Seaton, Albert. The Russo-German War, 1941–1945, Reprint edition. Presidio Press, 1993. ISBN 0-89141-491-6.
  • William L. Shirer|Shirer, William L. (1960). The Rise and Fall of the Third Reich: A History of Nazi Germany New York: Simon & Schuster.
  • F. W. Winterbotham|Winterbotham, F.W. The Ultra Secret, New Edition. Orion Publishing Group Ltd., 2000. ISBN 0-7528-3751-6.
  • Evan Mawdsley, Thunder in the East: the Nazi-Soviet War, 1941–1945. London 2005. ISBN 0-340-80808-X.
  • Мельтюхов М.И. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939-1941 (Документы, факты, суждения). — М. : Вече, 2000. (рос.)
  • Петро Чернега. Український внесок у радянську війну. // Україна Молода, 12.05.2010, с. 4-5.
  • Пленков О. Ю. Третий Рейх. Война: до критической черты. — СПб.: Издательский дом «Нева», 2005. — 384 с.
  • Ф.Пігідо-Правобежежний. Велика Вітчизняна війна (1954)
  • Юрій Рубан. Міф проти пам'яті: український вибір // Українська правда, 18.11.2009
  • М. И. Мельтюхов. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939–1941 (рос.)
  • Пасинки перемоги // Український тиждень, 9.05.2011
  • База даних по громадянах СРСР, вояках ЧА, загиблих або зниклих без вісти у ВВВ
  • Роман Кабачій. Війна. Український рахунок // Український тиждень, № 18, 7.05.2010
  • Владислав Гриневич. Спантеличені війною: Масове дезертирство у Червоній армії 1941 року // Український тиждень, № 25 (190), 3.07.2011
  • Владислав Гриневич. Поперед батька в пекло // Український тиждень, № 34 (199), 19.08.2011
  • «22 червня — річниця початку німецько-радянської війни. АУДІО Левітана» Українська правда. Історична правда, 22 червня 2013]

німецько-радянська війна в, німецько-радянська війна за, німецько-радянська війна на, німецько-радянська війна престолів


Німецько-радянська війна Інформацію Про

Німецько-радянська війна


  • user icon

    Німецько-радянська війна beatiful post thanks!

    29.10.2014


Німецько-радянська війна
Німецько-радянська війна
Німецько-радянська війна Ви переглядаєте суб єкт.
Німецько-радянська війна що, Німецько-радянська війна хто, Німецько-радянська війна опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

1004 до н. е.

1004 до н. е.

Зміст 1 Події 2 Народились 3 Померли 4 Джерела Події Саул, цар Ізраїльського царства наклав...
Ґотська і Кафська митрополія

Ґотська і Кафська митрополія

Ґотська і Кафська митрополія (Ґотфська і Кафайська митрополія) — православна митрополія, що була ств...
Канава

Канава

Канава: Канава — довга заглибина, викопана в землі; рів Канава гірництво — відкрита гірни...
Ревю де Де Монд

Ревю де Де Монд

Ревю де Де Монд (фр. Revue des Deux Mondes, в перекладі «Огляд двох світів» або «Огляд Старого й Нов...