TR | RU | KK | BE | EN |

Носівка

погода носівка, здо барвінок носівка
Но́сівка — місто в Україні, центр Носівського району Чернігівської області. Розташоване на річці Носівочці. Залізнична станція. Населення — 14,6 тис. осіб (2010). Колишня назва одного з районів — Вербів.

Зміст

  • 1 Історія
  • 2 Історичні райони міста
  • 3 Освіта
  • 4 Зв'язок
  • 5 Культура, медії, релігія
  • 6 Люди
    • 6.1 Історичні особи
    • 6.2 Старости
    • 6.3 Сучасники
  • 7 Примітки
  • 8 Література
  • 9 Посилання

Історія

Міст через річку Носівочка Вигляд з будівлі адміністрації (р. Носівочка) Споруда залізничної станції

Давньоруське поселення Носів на Руді згадується в «Іпатіївському літописі» у 1147 році. Тоді Носів був у складі Чернігово-Сіверської землі Держави Рюриковичів, а після її розпаду — у складі Чернігівського князівства, яке від 1240-х було залежне від держави Джучидів.

У середині 14 століття, захоплена литовськими феодалами, ввійшла до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. У 15 столітті відоме під назвою Носове. Після Люблінської унії 1569 року в складі Речі Посполитої.

До 1619 року належала до Остерського староства Київського воєводства. З 1630-х років належала безпосередньо магнату Адаму Киселю (київському воєводі часу Хмельниччини), який неодноразово там бував. Польський король подарував А. Киселеві новоутворене Носівське староство за хоробрість у війні проти Московії (Смоленська війна). Мешканці Носівки брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом Павла Бута — Павлюка (1637), Якова Остряниці (1638), але також широко залучалися до військових дій проти московитів.

З 1649 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку (1649 року разом з Кобижчею, 1654–1663 — окремо), з 1667 — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 — губернії.

В 1652 році Носівка дуже потерпіла від епідемії чуми, яка скосила майже все населення міста.

У 1662 і 1679 Носівка була спалена військами Кримського ханства.

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується город Носовка. У книзі поіменно вказано 256 чоловіків та вдів. Згадано 4 мельників, що мали млини на Острі, 5 ковалів та 7 швеців. У господарствах загалом було 114 коней та 421 віл.

У 1719-ому у селі відбувся виступ Носівських козаків проти утисків проросійськи налаштованої старшини. Козаки виступили проти призначення без їхньої згоди на посаду сотника — ставленика старшини багатого козака Билини. Повсталі козаки знищили Універсал гетьмана, зламали сотникову хоругву. Виступ був жорстоко придушений — 30 козаків у кандалах заслано до Сибіру.

У 18 столітті частиною Носівки володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 року Носівка — містечко.

З 1751 — власницею частини Носівки стала Розумовська Наталія Дем'янівна..

У 17 — 18 століттях в Носівці діяло 5 козацьких шкіл, богодільні. Але вже 1859 року, внаслідок «воз'єднання» України з Росією, освітня справа занепала — залишилася тільки одна парафіяльна школа.

У 1861 через Носівку проходив останній шлях Тараса Шевченка з Петербурга до Канева. На пам'ять про це перед спорудою залізничної станції встановлене погруддя поета.

У 1866 році у Носівці 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, цегельні (2) заводи, училище, відбувалося три ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.

У 1897 — 3155 дворів, 16 947 жителів. Муровані — Троїцька церква (1765), Миколаївська (1834), Воскресенська (1891), дерев'яні — Успенська (1796, на початок 20 століття збудовано нову) та Преображенська (1877) церкви. Діяли три земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі.

З 1917 — у складі Української Народної Республіки. З 1921 року постійна комуністична влада.

В 1932-33 роках багато носівчан померло внаслідок «Голодомору» — навмисно зорганізованого радянською владою голоду. Число жертв голодомору в Носівці невідоме, однак опубліковані свідчення носівчан.

З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, маслоробний, цегельний, хлібний заводи, меблева фабрика, 4 лікарняні заклади.

В 1960-1980-х проведено реконструкцію центру Носівки. Один з організаторів і втілювачів реконструкції — Олександр Іванович Комар — будівничий і господарник.

Історичні райони міста

Шаулина могила на Вербові Пам'ятник Тарасові Шевченку біля залізничного вокзалу Пам'ятник невідомому солдату


В Носівці є історичні райони:

  • За назвою храму: «Спасщина»
  • «Вербів», «Вокзал», «Кобизький шлях», «Мринський шлях», «Ніжинський шлях», «Поворот», «Центр»
  • за поширеним у цьому районі прізвищем: «Гринівка», «Мархаївка», «Сениківка»
  • за назвою підприємств: «Завод Побідит», «Цукровий завод»
  • за назвою колишнього однойменного колгоспів: «Енгельса», «Кірова», «Фрунзе».

Освіта

В Носівці шість загальноосвітніх шкіл (серед яких Носівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 1 і Носівський навчально-виховний комплекс № 3), музична школа, районна гімназія, будинок школяра, станція юних техніків, спортивна школа.

Зв'язок

Послуги доступу в Інтернет у Носівці надають:

  • за технологією ADSL: Укртелеком
  • за технологією FTTB та GPON: Юасіті

Культура, медії, релігія

  • З 1932 року виходить районна газета, яка нині носить назву «Носівські вісті».
  • В 1961 році відкрито районний будинок культури.
  • Діють храми УПЦ КП, УПЦ МП. В 2012 в Носівці заклали капсулу під будівництво храму Великомученика Анастасія УПЦ КП.

Люди

Історичні особи

  • Буняк Іван Якович (1923, Носівка — †1998) — український бібліограф, краєзнавець. Автор книг: «Сторінки історії Носівки» (ч.1 — 1997, ч. 2 — 2003), «Партизанська Носівщина» (2000), бібліографічного покажчика літератури «Носівка і Носівщина».
  • Гавриїл (Кременецький), митрополит Київський та Галицький Синодальної РПЦ
  • Довгаль Спиридон Микитович (1896, Носівський район) — підполковник Армії УНР
  • Кочерга Іван Антонович (1881–1952) — драматург, народився в Носівці
  • Ляшенко Микола Антонович (1946–2012) — директор інформаційно-рекламного центру при Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка, видавець «Бібліотеки українця».
  • Ніс Іван Яремович (? — †1715) — син носівського отамана Яреми Носа, прилуцький городовий отаман (1671–1672), прилуцький полковий обозний (1677), осавул (1685–1692), суддя (1695–1703), знову обозний (1706–1708), полковник прилуцький (1708–1714), генеральний суддя (1714–1715). Свояк прилуцького полковника Д. Горленка, був поставлений наказним полковником над козаками Прилуцького полку, що були залишені для оборони Батурина. Зрадив Івана Мазепу, що привело до Батуринської трагедії.
  • Пободайло Степан Данилович (приблизно 1600 — 1654) — військовий діяч, сподвижник Богдана Хмельницького.
  • Руденко Роман Андрійович (1907–1981) — у 1944–1953 роках — прокурор УРСР, а з 1953 року — Генеральний прокурор СРСР.
  • Чирко Іван Корнійович (1922–2003) — відомий орієнталіст, перекладач з китайської мови
  • Шишко Сергій Федорович (1911–1997)  — художник, лауреат Шевченківської премії, народився в Носівці

Старости

  • Адам Кисіль (1630-і — ?)
  • Станіслав-Казимир Беневський (1664 – ?, помер 1676)
  • Григорій Гуляницький (? — 1679)

Сучасники

  • Бровко Федір Михайлович (1948, Носівка) — український науковець, відмінник лісового господарства України, член-кореспондент лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор.
  • Кабаєв Леонід Миколайович(1935) — вчений-геолог, відкривач тюменської нафти. Його батько був директором Носівської дослідної станції, а Леонід навчався в Носівській СШ № 1.
  • Кияниця Василь Васильович (1950, Носівка) — майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти України, депутат Носівської міської ради п'яти скликань, директор Носівської СЮТ
  • Нечепа Василь Григорович (1950) — кобзар, лірник, народний співак, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України.
  • Падун Микола Миколайович (*18 вересня 1939) — український гідролог, доцент географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  • Скрипець Микола Якович (1949, Носівка) — поет, член Спілки письменників України, директор СШ № 235 в м. Києві.
  • Труш Володимир Євдокимович (22 січня 1941, м. Носівка), — сертифікований аудитор України, голова Херсонської обласної Спілки економістів України, завідувач кафедри обліку і аудиту Херсонського національного технічного університету

Примітки

  1. ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. ↑ І. Буняк, А. Буняк, О. Комар. Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто.— Київ: Бібліотека українця, 1997.— С. 25.
  3. ↑ Василенко Н. П. Очерки по истории западной Руси и Украині.— Киев, 1916.— С. 396
  4. ↑ Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 225-230.
  5. ↑ «Носівці більше тисячі років — розповіді про рідний край», — сторінка 4
  6. ↑ «Славні імена Носівщини». «Розумовські».— С. 137
  7. ↑ arhizhkgnosadm.at.ua Василь Кияниця. «В Носівці будуть почесні громадяни!»
  8. ↑ http://uacity.net
  9. ↑ Відзначення ювілею «Носівських вістей»
  10. ↑ На Чернігівщині свободівці підтримують Українську церкву
  11. ↑ Сніжана Божок. У Носівці збудують новий храм / «Чернігівщина» № 46 (347), 15 листопада 2012
  12. 40 років директором СЮТ

Література

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954–2003.
  • Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / І. Буняк, А. Буняк, О. Комар. — Київ: Бібліотека українця, 1997. — 60 с. ; 19,5 см.
  • І. Я. Буняк, А. І. Буняк. Сторінки історії Носівки. Частина друга. — Ніжин: Аспект, 2003. — 129 с.
  • Encyclopedia of Jewish Life (2001), p. 900: «Nosovka».
  • Shtetl Finder (1989), p. 62: «Nosovka».
  • Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Посилання

  • Історія Носівки
  • Погода в Носівці
  • Сайт Носівської районної гімназії
  • Сайт Носівської районної станції юних техніків
  • Носівка. Офіційний веб-сайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації
  • Носівський район. Загальна інформація про район
  • Найбільш відвідуваний сайт Носівки. Перевірено 2009-06-04.
  • Nosówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat..— S. 186. (пол.)
Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

здо барвінок носівка, носівка, носівка носівка, погода носівка


Носівка Інформацію Про

Носівка


  • user icon

    Носівка beatiful post thanks!

    29.10.2014


Носівка
Носівка
Носівка Ви переглядаєте суб єкт.
Носівка що, Носівка хто, Носівка опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Гродненське воєводство

Гродненське воєводство

Гро́дненське воєводство — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Великого кня...
Василівка (Любашівський район)

Василівка (Любашівський район)

Васи́лівка — село в Україні, в Любашівському районі Одеської області. Населення становить 112 о...
Третя ступінь

Третя ступінь

Долорес Костелло Луїз Дрессер Оператор Хел Мор Монтаж Кларенс Колстер Кінокомпанія Warner Bros...
Намо

Намо

Намо — один з районів лаос ເມືອງ муанг провінції Удомсай, Лаос1 Приміткиред ↑ Maplandia wor...