Нарвський договір


Нарвський союзний договір 1704 року — угода між Московським царством і Річчю Посполитою про продовження спільної війни проти Швеції (Північна війна 1700-1721 років).

Зміст

  • 1 Передумови
  • 2 Договір
  • 3 Джерела
  • 4 Примітки

Передумови

Вихід Данії з антишведської коаліції після підписання зі Швецією Травендальського мирного договору 1700 року і поразка, якої зазнало московське військо під Нарвою в листопаді 1700 року, поставили під загрозу існування антишведського Північного союзу. 9 березня 1701 року московський цар Петро I і саксонський курфюрст та польський король Август II в Біржах підтвердили Преображенський договір 1699 року між Московією та Саксонією, за яким Петро I зобов'язався надати Августу як саксонському курфюрстові військо в 15-20 тис. чоловік та протягом 2 років надавати субсидію в розмірі 100 тис. рублів на рік[1]. Сторони також зобов'язалися спільно добиватися приєднання до союзу і Речі Посполитої. З цією метою Август отримував додаткову субсидію в 20 тис. рублів[2] — на той момент Річ Посполита в Північній війні зберігала нейтралітет.

В 1702 році, після вторгнення шведських військ у межі Речі Посполитої на військовий союз з Московією погодилась литовська шляхта і в 1703 році иіж Литвою та Московським Царством було укладено кілька угод про спільний антишведський військовий союз — останній, терміном на 2 роки, був підписаний наприкінці 1703 року у Яворові.

Договір

Договір був підписаний 19 (30) серпня 1704 року під Нарвою[3] московським послом графом Федіром Головіним і польським послом Т. Дзялинським. Укладенню договору передувала тривала дипломатична боротьба.

Обидві сторони зобов'язалися погоджувати військові дії проти шведів і не укладати сепаратні миру. Річ Посполита повинна була виставити проти шведів 48 тисяч солдатів, на утримання яких Московське царство зобов'язалося виплачувати полякам по 200 тисяч рублів щорічно аж до вигнання шведів з польської території. Крім того, Московія виставляла для боротьби зі шведами в Речі Посполитій 12-тисячний корпус. Польщі поверталися всі міста, що раніше належали їй і були відвойовані московським військом у шведів.

Прихильники Августа II Фрідріха Сильного з Сандомирської конфедерації, спираючись на Нарвський договір, делегували Московії частину функцій польського державного апарату[3].

Шведське королівство у відповідь на Нарвський договір підписало в 1705 році зі своїм ставлеником, польським королем Станіславом Лещинським та його прихильниками з Варшавської конфедерації Варшавський договір.

Незважаючи на значні зобов'язання, взяті на себе Московією, договір, найперше, був вигідний їй, тому що утримував Річ Посполиту у стані війни зі Швецією та сковував шведські сили на польській території.

Джерела

  • Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2010. - 728 с.: іл.
  • Otwi­nowski E. Dzi­eje Pol­ski pod pa­nowa­ni­em Au­gu­sta II od 1696—1728. Kraków, 1849; Fel­dman J. Pol­ska w do­bie wi­el­kiej woj­ny Pólnoc­nej. Kraków, 1925; Ko­ro­luk W. Pol­ska i Ros­ja a woj­na «Pólnoc­na». Wars­zawa, 1954

Примітки

  1. ↑ Молчанов Н. Н. Дипломатия Петра Великого. — М.: Международные отношения, 1990 (рос.)
  2. ↑ Нарвский союзный договор 1704 (рос.)
  3. а б Енциклопедія історії України // Нарвський мирний договір (1704)


Нарвський договір інформація про


Нарвський договір
Нарвський договір
Нарвський договір Перегляд теми.
Нарвський договір що, Нарвський договір хто, Нарвський договір пояснення

There are excerpts from wikipedia on this article and video