TR | RU | KK | BE | EN |

Мінськ

мінські угоди, мінськ d4 125
Мінськ (біл. Мінск або Менск, давньорус. Мѣньскъ, пол. Mińsk рос. Минск) — столиця Білорусі; адміністративний центр Мінської області і Мінського району, проте не входить до їх складу. Населення — 1,922 млн, площа — 307,90 км².

Розташований на річці Свіслоч при впаданні в неї річки Неміга, за 70 км на північний захід від географічного центру Білорусі. Залізничний вузол на шляху до Берестя, Вільнюса, Гомеля, Москви, перетин автошляхів на Оршу, Вітебськ, Ошмяни, Берестя, Слуцьк, Гомель, Могильов та інші.

Місто є політичним, економічним, соціальним, культурним і науковим центром Білорусі. Належить до числа найстарших міст Європи.

Зміст

  • 1 Назва
    • 1.1 Походження
    • 1.2 Варіанти
  • 2 Історія
    • 2.1 Литовський період
    • 2.2 Російський період
    • 2.3 Білоруський період
  • 3 Географія
    • 3.1 Географічне положення
    • 3.2 Клімат
    • 3.3 Водна система
    • 3.4 Екологія
  • 4 Адміністративний поділ
  • 5 Населення
    • 5.1 Освіта
    • 5.2 Медицина
    • 5.3 Культура
  • 6 Економіка
  • 7 Транспорт
  • 8 Спорт
  • 9 Інформація для туристів
    • 9.1 Історико-архітектурні пам'ятки
  • 10 Галерея
  • 11 Міжнародні відносини
    • 11.1 Міста-побратими
  • 12 Люди
  • 13 Див. також
  • 14 Примітки
  • 15 Джерела
  • 16 Посилання

Назва

Походження

Наразі більшість науковців вважає, що назва міста пішла від невеличкої річки Менки (Мень, Мена), на якій був початково заснований Мінськ, згодом перенесений на своє теперішнє місце. Білоруський історик М. Кузнецов зробив припущення, що назва річки походить від риби минь.

Деякі автори припускають, що назву місту дав обмін, торгівля, тобто «міна». Ця аргументація виглядає непереконливою, оскільки в ті часи торгівля не могла розвиватися так швидко, щоб бути підставою для іменування фортеці, яку було збудовано у 1063 році, й назва якої так широко розповсюдилася, що літописець згадує її вже під 1067 роком.

Також існує народна легенда, де розповідається про заснування міста богатирем Мянеском, який побудував на місці сучасного Мінська свій млин і молов там борошно з каміння.

Одна з колишніх назв — Мінськ Литовський (пол. Mińsk Litewski).

Варіанти

У Іпатіївському літопису місто згадується 1067 роком під назвами Мѣньск, Мѣнескь. У пізнішому Радзивіллівському літописі назви Меньск і Менеск написані без ять, через «е». З кін. XV ст. з'являється назва Менск без м'якого знаку. Однак ще у XVI—XVII ст. тривало широке застосування форми «Менеск».

У листуванні мінського воєводи Федіра Арсеньєва з московським царем Олексієм Михайловичем на одній староні грамоти слова «Менеск», «Менск», «Менского» зустрічаються 18 разів і жодного разу «Мінск». У двох листах того ж воєводи назви типу «Менеск», «Менск», «Менского пов(іту)» зустрічаються 12 разів і тільки одного разу написано «Мінской пов.». У листі воєводи Яковлева щодо мінської шляхти також вживаєься лише форма «Менск». Це каже про те, що білоруська шляхта користувалася виключно цією назвою.

У Баркулабівському літописі місто згадується 6 разів, з яких 5 — у формі «Менск» і один «Мінск».

Перша фіксація назви Мінськ (Mynsko) знайдена дослідниками у латиномовній канцелярській книзі під 1502 роком. У польськомовних документах XVI–XVII ст. все частіше вживається транскрипція Minsk. Є. Карський і О. В. Марков зазначали, що форма з -і- виникла внаслідок українського впливу XVI–XVII ст. Професор кафедри білоруської філології Варшавського університету А. Обрембська-Яблонська доводила, що назва «Мінськ» з'явилася під впливом польського Мінська-Мазовецького на ґрунті польської адміністративної і мовної експансіі.

Остаточно форма «Мінськ» заміняє «Менськ» у офіційних документах тільки у XVIII ст. разом із витісненням старобілоруської мови з державного вжитку. З тих самих польських документів і мап після поділів Речі Посполитої назва була механічно перенесена у російські документи і мапи.

Наприкінці XVIII ст. написання «Мінськ» використовувалося в офіційних російськомовних документах, у той же час форма «Менськ» залишилася у народному вжитку (ці факти занотовані білоруським етнографом Павлом Шпілевським та Географічним словником Королівства Польського, виданому ў 1885).

З 1916 року в середовищі білоруської інтелігенції з'являється назва Менськ-Білоруський. Вона вживалася в часи німецької і польської окупації, використовувалася в документах еміграційних білоруських урядів.

Форма «Менськ» стала нормою в часи БРСР. Вона вживалася в усіх офіційних документах, а також на державному радіо до 29 липня 1939 року, коли постановою 2-ї сесії Верховної Ради БССР місто не було перейменоване у Мінськ. Це перейменування було викликане посиленням репресій проти білоруських національних кадрів і закріпило русифікацію в республіці на рівні назви міста.

5 вересня 1991 року Мінська міська Рада народних депутатів передали Верховній Раді прохання про повернення місту історичної назви «Менськ», проте в його задоволенні було відмовлено. За повернення назви «Менськ» проголосувало 142 депутати при необхідних 173.

Історія

Реконструкція хоругви Мінського воєводства Мінськ на акварелі І. Пешки Вигляд міста з боку Романівської Слободи, поч. XIX ст. Площа Високий Ринок на літографії французького художника Б. Лаверня, 1840

Литовський період

Достеменно дата заснування Мінська невідома. Існує традиція вважати першу літописну згадку в 1067 році днем заснування міста. На думку істориків Мінськ був заснований значно раніше, вірогідно, навіть на початку XI століття.

  • 1067: вперше згадується у Повісті врем'яних літ у зв'язку з битвою на Немізі. Місто у складі Полоцького князівства.
  • 1101: столиця удільного Мінського князівства, перший князь — Гліб Всеславич.
  • 1-а половина XIV ст.: увійшов до складу Великого князівства Литовського.
  • 1390: у Мінську, на Троїцькій горі, побудований перший католицький костьол.
  • 15 липня 1410: Мінська хоругва брала участь у Грюнвальдській битві.
  • 1413: у Віленському воєводстві.
  • 1444: у королівській грамоті зазначений в переліку п'ятнадцяти найбільш розвинених міст держави.
  • 2-я половина XV ст.: адміністративний центр Мінського повіту Віленського воєводства.
  • 14 березня 1499: отримав Магдебурзьке право.
  • 1513: у Мінському замку відкрився перший шпиталь — притулок при Вознесенському монастирі для хворих та калік.
  • 1564: у Мінську виникає кальвіністська община.
  • 1565/1566: столиця Мінського воєводства, найбільшого у Великому князівстві Литовському.
  • 1566: введена посада Каштеляна мінського — місцевого упорядника, який ще й засідав-представляв громаду в Сенаті Речі Посполити (посідаючи 67 місце перед каштеляном-очільником Гданська)
  • 16 липня 1569: мінчани отримали дозвіл збудувати гостиний двір — великий торговий комплекс. Той самий привілей вважається пунктом відліку існування у Мінську цехів, заснованих на класичних європейських принципах.
  • 1588–1755: раз на два роки, по черзі з Новогрудком, у Мінську проходили сесії Литовського трибуналу.
  • 12 січня 1591: король і великий князь Сигізмунд III Ваза надав місту герб — «фігуру вознесіння діви Марії».
  • 1592: при соборній церкві Мінська відкрилася перша братська школа.
  • 1620: налагоджене регулярне поштове сполучення з великими містами Речі Посполитої Обох Народів.
  • 3 липня 1655: російські війська захопили і спустошили Мінськ.
  • 1667: частина першого в Білорусі міждержавного поштового маршруту Вільнюс — Мінськ — Могильов — Смоленськ — Москва.
  • 1713: резиденція єзуїтів у Мінську отримала статус колегіуму — навчального закладу, який давав освіту на рівні гуманітарного університету.
  • 1749: поряд з мінським єзуїтським костьолом була побудована аптека з лабораторією (перша міська аптека відкрилася ще у 1659).
  • 1773: Мінський єзуїтський колегіум перетворений на світський навчальний заклад — Мінську гімназію.
  • 1783: складений перший план забудови Мінську.
  • 1786: згідно з постановою Магістрату було встановлено номери на всіх будинках Мінську.
  • 1791: у Мінську відкрився військовий шпиталь великолитовського війська.
  • кінець XVIII ст.: у Мінську почали виступати професійні театральні колективи, а у 1825 р. під міський театр було спеціально відреставровано один з будинків.

Російський період

Мінськ зі сторони Борисівського шляху. Б. Лавернь, 1840 Мінськ у сер. XIX ст., Н. Орда
  • 1793: в результаті Другого поділу Речі Посполитої опинився в складі Російської імперії, адміністративний центр Мінської губернії.
  • 14 травня 1795: створено Мінське намісництво замість губернії. Російська влада скасувала Магдебурзьке право для Мінську.
  • 28 січня 1798: засновано Мінську єпархію римо-католицької церкви, духовну семінарію (діяла до 1869).
  • 1799: у Мінську відкрилася перша лікарня.
  • 1803: утворений мінський міський оркестр.
  • 26 червня — 17 листопада 1812: центр департаменту відновленого Наполеоном Великого князівства Литовського. Адміністраційна рада Мінського департаменту налагодила випуск першої міської газети «Тимчасова газета Мінська» (пол. «Tymczasowa gazeta Mińska»).
  • 1836: у Мінську відкрилася перша громадська бібліотека.
  • 1839: представники мінських уніатів відмовилися долучатися до Російської православної церкви. Європейську славу мучениці за віру здобуло ім'я мінської василіанської черниці Мокрини Мечиславської, якій вдалося залишитися живою і дістатися до Папи Римського.
  • 1859: введено в експлуатацію першу в Білорусі телеграфну лінію Мінськ — Бобруйськ.
  • 1864: створено місцеву пожежну команду.
  • 1871: через Мінськ проходить залізниця Варшава — Москва.
  • 1873: у Мінську з'явився водопровід.
  • 1890: у Мінську налагоджено телефонний зв'язок, а з 1896 року почала діяти перша в Білорусі телефонна станція загального користування.
  • 10 травня 1892: відбулося урочисте відкриття мінської «конки», або кінного трамваю — першого міського громадського транспорту.
  • 1895: у Мінську відкрилася міська метеостанція.
  • 12 січня 1895: у Мінську почала діяти електростанція.
  • 21 серпня 1911: засновано Мінську болотну дослідну станцію — першу державну наукову установу в Білорусі.

Білоруський період

  • 25 березня 1918: столиця Білоруської Народної Республіки.
  • 1 січня 1919: столиця БРСР.
  • 1921: у Мінську відкрився Білоруський державний університет і перша наукова бібліотека.
  • 1925: у Мінську і в БРСР загалом почали транслюватися перші радіоперадачі.
  • 1 січня 1929: Інститут білоруської культури, що функціонував у Мінську з 1922 року, реаоганізовано у Білоруську академію наук.
  • 1933: почав діяти мінський аеропорт.
  • 1937–1941: в урочищі Куропати, що неподалік від Мінську, більшовики розстріляли за різними оцінками від 30 000 до 250 000 (або значно більше) білорусів і поляків.
  • 28 червня 1941 — 3 липня 1944: місто під контролем нацистської Німеччини. З 1 вересня 1941 року було центром генерального округу Білорусь Рейхскомісаріату Остланд. Після Другої світової війни Мінськ практично вщент зруйнований внаслідок бойових дій.
  • 1 січня 1956: у Мінську почалися телевізійні трансляції.
  • 26 червня 1974: отримав звання міста-героя.
  • 26 червня 1984: введено в експлуатацію Мінський метрополітен.
  • 27 липня 1990: столиця незалежної Білорусі.
  • 5 вересня 1991: Мінська міська Рада народних депутатів затвердила історичний герб міста.

Географія

Географічне положення

Мінськ знаходиться на південно-східних схилах Мінської височини. Середня висота над рівнем моря 220 м. Найвища частина Мінська розміщується на ділянці між вулицями Тімірязєва та Харківською (біля Раківського шосе). Її абсолютна висота 280,4 м. Найнижча точка (181,4 м) знаходиться на південному сході міста в заплаві річки Свіслоч в районі Чижівка.

Клімат

Клімат в Мінську помірно континентальний, із значним впливом атлантичного морського повітря (з частими циклонами). Літо тепле, але не спекотне. Середньодобова температура в липні +17 °C. Зима м'яка, з частою відлигою, середньодобова температура в січні −5 °C. Останніми роками намітилася чітка тенденція до підвищення температури в зимовий період. Норма опадів за рік становить 650 мм, з яких 1/3 припадає на холодний і 2/3 на теплий період.

  • Середньорічна температура — +6,1 C°
  • Середньорічна швидкість вітру — 2,8 м/с
  • Середньорічна вологість повітря — 78 %
Показник
Клімат Мінська
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
−2,7 −1,4 3,3 11,5 18,3 21,5 22,4 22,2 15,9 9,6 2,6 −0,1 10,1
−7,9 −7,2 −3,8 2,2 7,5 11,5 12,8 12,1 7,5 3,0 −1,8 −5,7 2,5
Норма опадів, мм 42 34 43 44 54 89 96 59 65 50 48 53 650
Джерело: www.pogoda.ru.net


Водна система

Біля міста проходить вододіл басейнів Балтійського і Чорного морів. Через Мінськ протікає річка Свіслоч, в яку в межах міста впадають ще шість невеликих річок. Усі вони відносяться до Чорноморського басейну. Є водосховища: Дрозди, Криниця, Чижовське, Комсомольське та ін.; Вілейсько-Мінська та Слеп'янська водні системи.

Екологія

Республіканський центр радіаційного контролю і моніторингу навколишнього середовища контролює середньодобові концентрації твердих частинок РМ-10, діоксиду азоту, рівень формальдегіду, діоксиду вуглецю, дози гамма-випромінювання. Після Чорнобильської катастрофи екологічна ситуація в Мінську зазнала значно менших змін, ніж в інших білоруських містах.

Адміністративний поділ

Адміністративний поділ в Мінську було запроваджено у 1938 році у зв'язку зі значним ростом населення міста (218 тис. чоловік). Постановою ЦВК БРСР від 17 березня 1938 року були утворені Сталінський (з 2 листопада 1961 року — Заводський), Ворошиловський (з 2 листопада — Совєтський) і Кагановицький (з 20 липня 1957 року — Костричницький) райони. Зараз місто розділене на 9 адміністративних районів:

Мінськ. Вигляд з космосу (NASA). Адміністративний поділ Мінська
  1.    Центральний район
  2.    Совєтський район
  3.    Первомайський район
  4.    Партизанський район
  5.    Заводський район
  6.    Ленінський район
  7.    Жовтневий район
  8.    Московський район
  9.    Фрунзенський район


Населення

Зміна кількості населення Мінська у XVII–XXI ст. (тис. осіб)

У 1909 році структура національного складу населення Мінська мала такий вигляд: євреї — 43,3 %, росіяни — 34,8 %, поляки — 11,4 %, білоруси — 8,2 %, татари — 1,3 %, німці — 0,9 %. Згідно з переписом 1999 року у Мінську проживало 79,3 % білорусів, 15,7 % росіян, 2,4 % поляків, 1 % українців, 0,6 % євреїв, 0,1 % литовців, 0,1 % татар, 0,1 % циган та інші.

Динаміка національного складу Мінська за даними переписів населення:

1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1999 2009
Білоруси   8 164   55 778   124 061   325 026   601 890   871 210   1 153 991   1 333 222   1 455 825
Росіяни   23 208   12 617   28 711   116 327   214 260   282 977   325 125   264 020   184 070
Українці   266   1 465   6 650   18 345   35 214   46 226   53 244   39 948   27 362
Поляки   10 369   4 481   3 364   5 580   9 419   14 647   18 479   17 581   13 420
Євреї   46 541   53 686   70 998   38 842   47 058   46 332   39 154   10 141   5 187
Вірмени   16   142   687   1 096   1 746   2 039   1 955
Татари   1 146   1 283   1 618   1 749   2 182   2 875   2 925   2 102   1 239
Азербайджанці   39   217   591   1 102   1 559   1 517
Китайці   4   10   1 349
Туркмени   1 016
Литовці   43   547   377   757   695   892   724   935
Араби   787
Грузини   15   147   324   518   897   828   687
Цигани   65   11   111   953   1 056   1 369   1 239   573
Молдовани   10   21   360   496   839   511   392
Казахи   74   223   297   526   189   386
Афганці   326
Турки   4   314
Всього   90 912   131 482   238 948   509 667   917 428   1 273 496   1 607 077   1 680 567   1 697 340


1897 1926 1939 1959 1970 1979 1989 1999 2009
Білоруси 9,0 42,4 51,9 63,8 65,6 68,4 71,8 79,3 85,8
Росіяни 25,5 9,6 12,0 22,8 23,4 22,2 20,2 15,7 10,8
Українці 0,3 1,1 2,8 3,6 3,8 3,6 3,3 2,4 1,6
Поляки 11,4 3,4 1,4 1,1 1,0 1,2 1,1 1,0 0,8%
Євреї 51,2 40,8 29,7 7,6 5,1 3,6 2,4 0,6 0,3


Національний склад у районах міста за даними перепису 2009 р.

населення білоруси росіяни українці поляки євреї
Заводський район 238798 84,7% 7,8% 1,2% 0,7% 0,2%
Ленінський район 215151 82,5% 8,7% 1,3% 0,8% 0,2%
Московський район 270240 80,4% 8,1% 1,2% 0,7% 0,2%
Октябрьський район 155061 79,8% 9,5% 1,4% 0,8% 0,2%
Партизанський район 97592 78,1% 12,2% 1,8% 0,7% 0,4%
Первомайський район 213985 73,6% 13,5% 2,1% 0,7% 0,4%
Совєтський район 162315 74,6% 13,0% 1,8% 0,7% 0,5%
Фрунзенський район 372431 79,9% 9,0% 1,3% 0,8% 0,2%
Центральний район 111235 74,2% 13,2% 1,9% 0,8% 0,5%
Мінськ 1836808 79,3% 10,0% 1,5% 0,7% 0,3%


Освіта

Академія наук

У Мінську 818 навчальних закладів: від дошкільних до вищих. Під управлінням освітнього комітету Мінміськвиконкому знаходиться 760 освітніх установ, серед яких 405 — дошкільної освіти, 27 закладів професійно-технічної освіти, 24 — позашкільної освіти та виховання. У мережі закладів загальної середньої освіти функціонує 251 установи, у тому числі 2 ліцеї, 2 гімназії-коледжа, 34 гімназії, 10 початкових шкіл, 4 школи-дитсадка, 184 загальноосвітні школи, 5 шкіл-інтернатів, 6 вечірніх шкіл.

Для навчання та виховання дітей з особливостями психо-фізичного розвитку створена диференційована мережа установ і структур спеціальної освіти: 8 спеціальних шкіл (шкіл-інтернатів), 9 центрів корекційно-розвивального навчання та реабілітації, інтегровані і спеціальні класи в 93-х середніх школах; в 262 дошкільних закладах спеціальні групи, пункти корекційно-педагогічної допомоги та інтегровані групи.

З метою організації дозвілля учнів та студентської молоді функціонують 13 районних центрів позашкільної роботи, Мінський державний палац дітей та молоді, державний туристсько-екологічний центр, 7 спортивних дитячо-юнацьких шкіл олімпійського резерву, 9 дитячо-юнацьких клубів фізичної підготовки.

У Мінську функціонує 31 вищий і 27 середніх спеціальних навчальних закладів. Найбільш поширеною та затребуваною є денна форма навчання, за якою займається 2 / 3 студентів. Найвідоміші вищі навчальні заклади: Білоруський державний університет, Академія управління при Президентові Республіки Білорусь, Білоруський державний університет інформатики та радіоелектроніки, Білоруська державна академія музики, Білоруський державний університет фізичної культури та ін.

Зараз національна вища школа готує фахівців з 360 спеціальностей за понад 1000 напрямками і спеціалізаціями.

У Мінську знаходиться Національна академія наук Білорусі.

Медицина

Державна система охорони здоров'я Мінська сьогодні складається з 12 стаціонарних лікувальних установ для дорослого населення, 4 дитячих клінічних лікарень, 9 диспансерів, міського пологового будинку, 2 центрів реабілітації дітей, лікарні паліативного лікування «Хоспіс», 33 міських поліклінік для дорослого населення, двох медичних амбулаторій, 18 дитячих поліклінік, консультативно-діагностичного центру, центру пластичної хірургії та косметології. Стоматологічна допомога надається у 11 міських стоматологічних поліклініках, міській дитячій стоматологічній поліклініці та інших. На підприємствах і в установах міста функціонують 13 медичних та 161 фельдшерських пунктів здоров'я. У 64 амбулаторно-поліклінічних закладах функціонують денні стаціонари на 1473 ліжка, в 14 міських поліклініках — домашні стаціонари.

Швидка і невідкладна допомога здійснюється силами 146 бригад міської станції швидкої медичної допомоги.

Культура

Театр опери та балету

Мінськ має дуже багато історико-культурної, духовної та інтелектуальної спадщини. Архітектурні пам'ятки, музеї, театрально-концертна сфера, розвинута мережа культурно-просвітницьких установ, плеяда талановитих, високопрофесійний діячів мистецтва складають величезний культурно-творчий потенціал, невичерпні можливості для розвитку духовного життя мінчан.

Всього в систему культури столичного та державного підпорядкування входять 12 театрів, 120 бібліотек, 18 музеїв, 36 закладів клубного типу, 8 вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, 27 дитячих шкіл мистецтв, понад 10 концертних організацій і самостійних творчих колективів.

Працюють: Білоруська державна філармонія, Мінський цирк, кіностудія «Білорусьфільм», Мінський зоопарк. 11 будинків культури, 9 палаців культури, в тому числі Палац Республіки. 8 народних театрів.

Економіка

Мінськ — найбільший промисловий центр Білорусі. Тут знаходяться такі потужні складальні підприємства, як Мінський тракторний завод, що випускає близько 8-10 % від світового обсягу ринку колісних тракторів, а також завод Амкодор — виробник дорожньо-будівельної та іншої спеціалізованої техніки та обладнання. Мінськ — великий виробник дорожньої техніки, найбільші підприємства в цій галузі — Мінський автомобільний завод, що випускає великовантажні автомобілі, автобуси, тролейбуси і причіпну техніку, Мінський завод колісних тягачів VOLAT і виробник дизельних двигунів Мінський моторний завод. На початку 1990-х на базі ремонтного трамвайно-тролейбусного заводу було організовано нове підприємство — Белкомунмаш, яке зараз є одним з найбільших у східній Європі виробників електротранспорту.

Окрім великих транспортних підприємств, існує ряд інших: фабрика високоточної оптики Цейс-БЕЛома і лазерів ЛЕМТ. Виробляються телевізійна техніка марки «Горизонт», побутова техніка «Атлант» Мінського заводу холодильників, а також рідкокристалічні екрани і мікросхеми на заводі Інтеграл.

2007 року розпочалось будівництво бізнес-центру «Royal-Plaza», 2008-го року — житлового комплексу «Ветразь» — найвищих хмарочосів Білорусі.

Транспорт

Тролейбус МАЗ 103Т біля залізничного вокзалу Мінська Див. також: Мінський метрополітен Див. також: Мінський тролейбус

Мінськ є великим транспортним центром. Перевезення пасажирів здійснюється на 9 трамвайних маршрутах, близько 70 тролейбусних, понад 100 автобусних, є 2 лінії метро, маршрутні таксі.

У місті знаходяться три автовокзали — Центральний (зараз на реконструкції), Московський і Східний, кілька автобусних і залізничних станцій, пасажирський аеропорт Мінськ-1. Міжнародний аеропорт Мінськ-2 знаходиться на відстані 40 км від міста і з'єднаний висококласною автомагістраллю з центром міста. Довжина мінської кільцевої автодороги становить понад 56 км.

Тарифи на проїзд в громадському транспорті з 2007 року становлять 600 рублів ($0,28). Тариф на проїзд в маршрутному таксі становить від 1500 рублів ($0,7).

У місті працюють міські автобуси виробництва Мінського автомобільного заводу: 12-метрові МАЗ 103 і МАЗ 104, 18-метрові зчленовані «гормошки» МАЗ 105 на базі МАЗ-104 і 14-метровий тривісний подовжений автобус МАЗ 107.

Мінськ має велику тролейбусну систему, на якій працюють такі моделі тролейбусів як МАЗ 103Т виробництва МАЗу, що був розроблений на базі міського автобуса МАЗ 103. Також працюють тролейбуси виробництва мінського заводу Белкомунмаш: Белкоммунмаш 101 (той же ЗіУ-682, перше покоління Белкомунмашів); 12-метрові Белкоммунмаш 201 і 18-метрові Белкомунмаш 213; 12-метровий Белкоммунмаш 221, який повністю уніфікований з МАЗ 103Т і МАЗ 103 (друге покоління Белкомунмашів) ; 11.8-метровий Белкоммунмаш 321 і новий зчленований Белкоммунмаш 33300, особливістю якого стала дизельно-генераторна установка дизельного двигуна APU (треє покоління); четверте покоління тролейбусів, представлене розробкою тролейбуса Белкоммунмаш 4200, який має акумуляторні батареї для забезпечення автономного ходу.

Спорт

Станом на 2007 рік у Мінську було 3519 спортивних споруди, у тому числі 18 великих стадіонів, 664 спортивні зали, 57 плавальних басейнів, 6 манежів, 5 спортивних споруд зі штучним льодовим покриттям, 138 стрілецьких тирів. Серед найбільших: Мінський палац спорту, «Мінськ-Арена», Палац водного спорту, футбольний манеж, Мінський льодовий палац спорту, палац тенісу, стадіони «Динамо», «Трактор», спортивний оздоровчий комплекс «Олімпійський» та ін.

Мінський футбольний клуб «Динамо» — чемпіон СРСР, багаторазовий чемпіон Білорусі; хокейні клуби «Динамо», «Юність» та «Керамін» — чемпіони країни останніх сезонів; чоловічий гандбольний клуб СКА — неодноразовий переможець єврокубків, чемпіонатів СРСР та Білорусі.

Інформація для туристів

Готель «Європа»

Столиця Білорусі — перспективний центр туризму міжнародного значення. У Мінську створено туристичні зони Верхнє місто, Лошицький садибно-парковий комплекс, туристичні маршрути «Музеї Мінська», «Мінськ театральний», «Мінськ археологічний», «Пам'ятки забудови міста 18-поч.20 ст.», «Мінськ — столиця Республіки Білорусь», «Місто на Менці» та ін.

  • Готелі: «Crowne Plaza», «Агат», «Академічний», «Алгоритм», «Білорусь», «Вікторія», «Дружба», «Жалонь», «Журавінка», «Зірка», «Олімпієць», «Орбіта», «Мінськ», «Паркова», «Планета», «Політ», «Спорт», «Супутник», «Стандарт», «Турист», «Урсула», «Експрес», «Європа», «Ювілейний», «40 років Перемоги», МВС, Мінського моторного заводу, РУП «МАЗ» (готелі і готельний комплекс), «МТЗ», спортивного клубу міністерства оборони, кіностудії «Білорусьфільм» та ін.
  • Пам'ятники: Янці Купалі, Якубу Коласу, М. Богдановичу, Ф. Скорині, А. Міцкевичу, Я. Дроздовичу, М. Горькому, Т. Шевченку, О. Пушкіну; на території університетського містечка БДУ пам'ятники: Єфросинії Полоцькій, Кирилу Туровському, Ф. Скорині, М. Гусовському, С. Будному, В. Тяпинському.
Докладніше: Пам'ятники Мінська

Історико-архітектурні пам'ятки

Високий Ринок
  • Високий Ринок (Верхнє місто) (XVI—XX стст.)
  • Пищалівський замок (1825).
  • Культові споруди:
    • Уніатські: Свято-Вознесенська церква (1620) при Свято-Вознесенському монастирі (мури церкви, ймовірно, були використані при побудові будинку Міністерства оборони), церква Св. Духа (XVII ст.), монастир базильянів Св. Духа (XVII ст.), монастир базильянок Св. Духа (XVI ст.), монастир базильянок Св. Трійці (1799–1800).
    • Католицькі: Архікафедральний собор Пресвятої Діви Марії (XVIII ст.) і фрагмент колегіуму єзуїтів (XVIII ст., істотно перебудований у 1968), Собор Святого Йозефа й монастир бернардинців (не повернутий католикам) (1644), Собор Святих Симона та Олени (1908–1910), Собор Присвятійшої Трійці на Золотій Гірці (1861–1864), Собор Воздвиження Святого Хреста в Кальварії (1839–1841), собор і монастир маріявіток (нині Суворовське училище) (1811), фрагмент монастиря кармелітів (XVIII ст.).
    • Православні: Церква Св. Олександра Невського (1896–1898), Церква Св. Марії Магдалени (1847), Церква Свв. апп. Петра і Павла (XVII ст.).
    • Юдейські: Хоральна синагога (1906), Головна синагога (1913), «Китаївська» синагога (1874), Синагога Зальцмана (1864), єшива (1888).
Троїцьке передмістя
  • Куропати.
  • Кладовища: єврейське (1868–1946), Кальварійське, Східне, Військове.
  • Пам'ятні адреси БНР: Енгельса, 7 / Міський театр; Володарського, 9 / Серпуховська, 9; Володарського, 12 / Серпуховська, 6; Свободи пл., 7 / Будинок губернатора; Незалежності пр., 26 / Ювілейний будинок; Леніна, 13 / Губернаторська, 32.
  • Палаци, садиби: Садибно-парковий комплекс Одадурова (XIX ст.), Садибно-парковий комплекс Любанських у Лошиці (XVII—XIX стст), Садиба Ваньковичів у Великій Слепянці (XIX ст.), Садиба Ваньковичів на Високому Ринку (XIX ст.).
  • Передмістя: Грушовка, Лютеранське, Раковське, Троїцьке.
  • Ратуша (XVII ст., відбудована у 2003).
  • Сади та сквери: Сад ботанічний (1932), Сад губернаторський (XIX ст.), Сквер Олександрівський (XIX ст.), Музей валунів.

Галерея

Міжнародні відносини

У Мінську розташовуються практично всі посольства країн, з якими Білорусь має дипломатичні відносини. Тут знаходяться понад 40 іноземних посольств, 2 генеральних консульства, 9 почесних консульств, представництва міжнародних організацій (ООН, ОБСЄ, МВФ, ЮНІСЕФ та інші). Крім Мінська, дипломатичні установи інших країн у Білорусі розташовуються тільки в Бресті (консульський пункт Монголії, генеральні консульства Республіки Польща, Російської Федерації та України), Гродно (генеральні консульства Литовської Республіки та Республіки Польща) і у Вітебську (консульство Латвійської Республіки).

Міста-побратими

Станом на січень 2008 року Мінськ має 14 міст-побратимів:

  1. Ноттінгем, Великобританія (1957)
  2. Сендай, Японія (1973)
  3. Бангалор, Індія (1973)
  4. Ліон, Франція (1976)
  5. Чанчунь, Китай (1992)
  6. Лодзь, Польща (1992)
  7. Бонн, Німеччина (1993)
  8. Ейндговен, Нідерланди (1994)
  9. Душанбе, Таджикистан (1998)
  10. Кишинів, Молдова (2000)
  11. Гавана, Куба (2005)
  12. Тегеран, Іран (2006)
  13. Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати (2007)
  14. Анкара, Туреччина (2007)

Люди

У місті народилися:

  • Александрович Андрій Іванович — білоруський радянський поет.
  • Бахаревіч Альгерд Іванович — білоруський письменник і перекладач.
  • Бородуля Олександр Сергійович — білоруський хокеїст, воротар.
  • Верамейчик Дмитро Вікторович — білоруський хокеїст, нападник.
  • Горецький Радим Гаврилович — білоруський вчений-геолог.
  • Гроть Денис Чеславович — російський хокеїст, захисник.
  • Іванкова Анастасія Володимирівна — білоруська гімнастка, олімпійська чемпіонка.
  • Кондратович Лука Лукич — військовий діяч, член Української Центральної Ради.
  • Морщенок В'ячеслав В'ячеславович — білоруський хокеїст, нападник.
  • Олесь Гарун — білоруський поет, прозаїк, публіцист.
  • Омельянчук Сергій Петрович — білоруський футболіст.
  • Ржецька Лідія Іванівна (1899 — 1977, Мінськ) — білоруська актриса, народна артистка СРСР (1955).
  • Самусик Ольга — білоруська рок-співачка та журналістка.
  • Сокол В'ячеслав Петрович — білоруський хокеїст, захисник.
  • Усов Олександр — білоруський професійний велогонщик, спринтер.
  • Франак Вячорка — білоруський молодіжний активіст, громадський діяч, один з лідерів молодіжного крила Білоруського Народного Фронту.
  • Шандибіна Катерина Глібівна — український редактор, сценарист.
  • Щурко Олександр Володимирович — білоруський хокеїст, нападник.

Див. також

  • 3012 Мінськ — астероїд, названий на честь міста.

Примітки

  1. ↑ Численность населения на 1 января 2014 г. Социально-экономическое положение города Минска в январе 2014 г.
  2. ↑ Лукашэнка зьняў Паўлава з пасады старшыні Менгарвыканкаму // Радыё Свабода. 10 червня 2009
  3. ↑ Чирский Н. А. Чирский Е. Н. Минск: Путеводитель. Мн.: Университетское, 2002. C. 8
  4. ↑ Жучкевич В. А. Краткий топонимический словарь Белоруссии. Мн., 1974. С. 232–234 // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 22
  5. ↑ Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. — 696. С. 14
  6. а б М. В. Кузняцоў. Таямніца далёкіх вякоў // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34
  7. ↑ Горад на Нямізе // Зямля пад белымі крыламі // Караткевіч У. Збор твораў: У 8 т. Т. 8. Кн. 1. П'есы. Нарыс. — Мн.: Маст. літ., 1990. — С. 385–570
  8. ↑ Шпилевский П. М. Путешествие по Полесью и белорусскому краю. Мн., 1992. // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 31—32
  9. ↑ Карский Е. Ф. Труды по белорусскому и другим славянским языкам. — М., 1962. — С. 483.
  10. ↑ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М., 1986. — Т. 2. — С. 625.
  11. ↑ Obrębska-Jabłońska A. Czy ukraiński wpływ na toponimię białoruską? // Slavia Orientalis. XXII, 1973, № 2, 261–265.; Крамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 34—35
  12. а б в Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада / Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 10
  13. а б Крамко І. І., Штыхаў Г. В. Калі Менск стаў Мінскам // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 36
  14. ↑ Mińsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Tom VI. — Warszawa, 1885. S. 453
  15. а б в г Кастусь Лашкевіч, 5 афіцыёзных міфаў пра Мінск // TUT.BY, 11 вересня 2009 р.
  16. ↑ У. Ляхоўскі. Дык няўжо ж нам ніколі ня склеіць, ня сшыць // Радыё Палёнія, 30 липня 2008
  17. ↑ Рашэнне Мінскага гарадскога Савета народных дэпутатаў ад 5 верасня 1991 г. № 167 «Аб гербе г. Мінска і аб вяртаньні гораду яго гістарычнай назвы Менск»
  18. 69 гадоў таму Менск стаў Мінскам // Наша Ніва, 29 липня 2008
  19. ↑ Повѣсть временныхъ лѣтъ // Институт русской литературы (Пушкинский Дом) РАН
  20. ↑ Привилей месту Менскому, на право майдеборское и иные вольности. 14.03.1499 г. // АЗР Т. 1: 1340–1506. Спб., 1846. № 165. С. 187–189.
  21. ↑ А. К. Цітоў. Пячаткі і герб / Сімвалы горада і Менскага ваяводства // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 215
  22. ↑ Ганна Соўсь. 3 ліпеня 1655 году расейскае войска захапіла Менск // Радыё Свабода, 3 липня 2008
  23. ↑ Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 168
  24. ↑ Хроніка важнейшых падзей // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 564
  25. ↑ Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 187
  26. ↑ Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 124
  27. ↑ Шыбека З. В., Шыбека С. Ф. Мінск: Старонкі жыцця дарэв. горада/ Пер. з рускай мовы М.Віжа; Прадмова С. М. Станюты. — Мн.: Полымя, 1994. С. 128
  28. ↑ Гісторыя Беларусі (у кантэксце сусветных цывілізацый). Вучэбн. дапаможнік / В. І. Галубовіч, З. В. Шыбека, Д. М. Чаркасаў і інш.; Пад рэд. В. І. Галубовіча і Ю. М. Бохана. — Мн.: Экаперспектыва, 2005. С. 401
  29. ↑ Zdzisław J. Winnicki, Szkice kojdanowskie, Wydawnictwo GAJT, Wrocław 2005, ISBN 83-88178-26-1. S. 77—78.
  30. ↑ Norman Davies, Powstanie '44, Wydawnictwo Znak, Kraków 2004, ISBN 83-240-0459-9. S. 195
  31. ↑ Анастасия Янушевская. Данные мониторинга свидетельствуют об ухудшении состояния атмосферного воздуха в Минске за последнюю неделю // БелаПАН
  32. ↑ Гісторыя Мінска. 1-е выданне. Мінск. БелЭн. 2006. С. 234
  33. ↑ Переписи населення Російської Імперії та СРСР
  34. ↑ «Национальный состав населения Республики Беларусь» (Том 3)
  35. ↑ за рідною мовою
  36. Наука и образование // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  37. ↑ Здравоохранение // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  38. Культура // Менскі гарадзкі выканаўчы камітэт
  39. ↑ Белкомунмаш 213 був розроблений у кінці 90-х на базі Белкоммунмаш 201
  40. ↑ Троіцкая гара, Траецкая гара, Траецкае прадмесце // Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Мінска. У 4 кн. Кн. 1-я. — Мн.: БЕЛТА, П15 2001. С. 553
  41. ↑ Троицкое предместье // «Минск старый и новый»
  42. ↑ Руслан Гарбачоў. 10 найстарэйшых будынкаў Мінска паводле Уладзімера Дзянісава // Салідарнасць, 17 квітня 2009
  43. ↑ Города, породнённые с г. Минском по состоянию на ноябрь 2008 г. // Отдел протокола и зарубежных связей Мингорисполкома

Джерела

  • Mińsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba.. — S. 453–482. (пол.)

Посилання

  • Фотографії Мінську укр.
  • Мінський міський виконавчий комітет рос.
  • Мінськ на сайті «Тут був Я»
  • Новини і фотографії Мінська на GOMINSK.ORG рос.
  • Фотографії на Radzima.org біл.
  • «Незнайомий Мінськ 1920–1940. Фотоальбом» рос.
  • Погода у Мінську

мінськ, мінськ d4, мінськ d4 125, мінськ фото, мінське шосе, мінський меморандум, мінські домовленності, мінські домовленості, мінські переговори, мінські угоди


Мінськ Інформацію Про

Мінськ


  • user icon

    Мінськ beatiful post thanks!

    29.10.2014


Мінськ
Мінськ
Мінськ Ви переглядаєте суб єкт.
Мінськ що, Мінськ хто, Мінськ опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Лозинський Олександр Іванович

Лозинський Олександр Іванович

Лозинський Олександр Іванович — український кінооператор Народ 31 травня 1947 р Закінчив К...
Негативна свобода

Негативна свобода

Негативна свобода характеризується як свобода від втручання інших людей та протиставляється позитивн...
Монтенвіль (Івлін)

Монтенвіль (Івлін)

Монтенві́ль (фр. Montainville) — муніципалітет у Франції, у регіоні Іль-де-Франс, департамент І...
Голубицьке

Голубицьке

Голуби́цьке — село Волноваського району Донецької області України. Голубицьке підпорядковане Зл...