TR | RU | KK | BE | EN |

Мозир

мозирський нпз, мозирь
Мозир (біл. Мазы́р, Мо́зыр) — місто обласного підпорядкування, центр Мозирського району Гомельської області. Розташований у горбистій місцевості у межах Мозирського пасма. Місто знаходиться на відстані 133 км на захід від Гомеля і на 320 км південніше Мінську. На території населеного пункту розміщується найбільший у Білорусі порт Пхів на річці Прип'ять. Населення Мозирь становить близько 110,7 тис. чоловік. Площа Мозир — 3674 га. Також поруч із Мозирем пролягає нафтогін «Дружба». Через Мозир проходить залізниця Калінковичі — Коростень.

Архітектурно-планувальна система міста обумовлена складним рельєфом Прип'яті. Культурний і історичний центр Мозира — площа Леніна — географічно знаходиться на околиці міста, на березі Прип'яті. Вздовж річки проходить вулиця Радянська, перпендикулярно якої по руслу і схилах ярів в глиб міста піднімаються інші вулиці.

Зміст

  • 1 Історія
  • 2 Єврейська громада
  • 3 Промисловість
  • 4 Транспорт
  • 5 Освіта
  • 6 Культура
  • 7 Спорт
  • 8 Уродженці і жителі
  • 9 Посилання
  • 10 Примітки

Історія

В письмових джерелах Мозир вперше згадується в 1155 році, коли київський князь Юрій Довгорукий передав його Чернігівському князю Святославу Ольговичу. Входив до складу Київського, Чернігівського і Туровського князівств. З середини 14 століття у складі Великого князівства Литовського, з 1569 року — Речі Посполитої. У 1577 році Мозир отримав Магдебурзьке право. Документ про надання цього привілею знаходиться в Національному історичному архіві Білорусі.

В результаті пожежі на початку XVII століття мозирський замок і частина міста згоріли. У зв'язку з цим в 1609–1613 рр.. були прийняті накази, згідно з якими жителям наказано відбудувати заново замок та міські площі. У XVII столітті тут сталося антифеодальне повстання.

Після другого поділу Речі Посполитої (1793 рік) Мозир увійшов до складу Російської імперії. У грудні 1917 року в Мозирі було встановлено Радянську владу. З лютого 1918 року місто був окупований військами кайзерівської Німеччини. З грудня 1918 належить до УНР. З 5 березня по 29 червня 1920 року Мозир потрапив під окупацію військами поляків. З 1924 року Мозир — центр району, в 1926–1930, 1935–1938 роках — центр Мозирського округу, з 1938 — центр Поліської області. У Другу світову війну Мозир під гітлерівською окупацію з 22 серпня 1941 року по 14 січня 1944 року, входячи з 20 жовтня 1941 року до складу генеральної округи Житомир. Окупанти створили табір смерті, також понад 1 тис. осіб було вивезено на каторжні роботи до Німеччини. У 1954 році Мозир і Мозирський район увійшли до складу Гомельської області.

Православний собор св. Михайла Площа Леніна Вулиця в Мозирі, поч. ХХ ст.

Єврейська громада

На межі XIX іс ХХ столітть Мозир це єврейське містечко, яке знищено в роки Другої світової війни і залишки емігрували до Ізраїлю і США

Рік Єврейське населення Усе населення % Євреів Примітки
1897 5631 8076 69.73% перепис 1897 року
1927 ~6000 14300 42% перепис 1927 року
1939 6307 17500 36.04% приблизно
1970 4300 48000 8.96% перепис 1970 року
1979 3600 105882 3.40% перепис 1979 року
1989 3200 128000 2.50% перепис 1989 року
1999 565 114000 0.50% приблизно
2004 <500 111500 0.45% приблизно

Промисловість

  • Нафтопереробна — ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод»
  • Хімічна
  • Нафтохімічна
  • Машинобудівна
  • Металообробна
  • Деревообробна
  • Легка — ВАТ "Мозирському швейна фабрика"Надекс"
  • Харчова — ВАТ «Мозирьсоль», Етанол
  • Послуги — ПІКП Полесьепроект — філія-проектні роботи, ОДО Террастройпроект-плюс — проектні роботи, будівельні роботи, поліграфія

Транспорт

Трамвай в Мозирі

У місті, крім автобусів, є трамвай. Довжина лінії — понад 20 кілометрів. Діє один маршрут. Річковий транспорт нерозвинений, хоча порт «Пхов» є найбільшим в країні.

Освіта

У місті знаходяться 15 середніх шкіл, 4 музичні школи, 35 дитячих садів, будівельний технікум, училища — геології, будівельні, олімпійського резерву, медичне училище, Мозирський державний педагогічний університет. У Мозирі працює курси освітнього центру «Лідер», в якому можна пройти курси за 13-ма програмами навчання.

Культура

Скульптура

У Мозирі є кінотеатр «Мір», драматичний театр імені Івана Мележа. У 1990 році було відкрито Палац культури МНПЗ, приймає в своїх стінах великих зірок. Мешканців міста обслуговують понад 50 бібліотек. У Мозирі є краєзнавчий музей, музей прикладної творчості, міський виставковий зал.

Спорт

Основні спортивні об'єкти: басейн, 3 стадіону, гірськолижний комплекс, школа олімпійського резерву РБ.

Уродженці і жителі

  • Ксенія Ситник — переможниця дитячого Євробачення 2005.
  • Боярський Григорій Дем'янович (1912–1990).
  • Фінберг Михайло Якович (нар. 21 лютого 1947) — відомий диригент і керівник оркестру, народний артист Білорусі, професор.
  • Пікман Ізраїль Цуріелевіч (1918–1995) — радянський кінооператор і режисер, фотограф.

Посилання

  • Газета міста Мозир «Полісся СВОИМИ ОЧИМА» http://glaza.info/
  • Приватні оголошення в місті Мозир http://glaza.info/board/
  • Міський портал Мозир http://mymozyr.info/
  • Сайт ВАТ «МШФ» Надекс "http://nadex.by/
  • Сайт футбольного клубу «Славія-Мозир»
  • Сайт Етанол
  • Геральдика міста Мозир
  • Мозир древній. Життя дореволюційного Мозир — невідомі сторінки
  • Фото Мозир http://foto.mymozyr.info/
  • Mozyrz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1885. — T. VI : Malczyce — Netreba.

Примітки

  1. ↑ г. Мозырь (Гомельская область)
  2. ↑ jewishgen.org
  3. а б в г jhrgbelarus.org

мозирський нпз, мозирь


Мозир Інформацію Про

Мозир


  • user icon

    Мозир beatiful post thanks!

    29.10.2014


Мозир
Мозир
Мозир Ви переглядаєте суб єкт.
Мозир що, Мозир хто, Мозир опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Мале Ситно

Мале Ситно

село Мале Ситно біл Малое Сітна Основні дані 55°41′39″ пн ш 29°21′23″ с...
Бабуняк Ярослав Іларіонович

Бабуняк Ярослав Іларіонович

Бабуняк Ярослав Іларіонович (2 січня 1924, село Вербів, нині Бережанського району Тернопільської...
Пелагія Каленикович

Пелагія Каленикович

Пелагія Ничипорівна Каленикович д/н —1699 — перша дружина Івана Скоропадського до отриманн...
Альмонасід-дель-Маркесадо

Альмонасід-дель-Маркесадо

Альмонасід-дель-Маркесадо ісп Almonacid del Marquesado — муніципалітет в Іспанії, у складі авто...