TR | RU | KK | BE | EN |

Миколаїв

миколаївська міська рада, миколаївгаззбут
Микола́їв — місто в Україні, обласний центр Миколаївської області, центр Жовтневого і Миколаївського районів. Миколаїв розташований при впадінні річки Інгул у Південний Буг, за 65 кілометрів від Чорного моря.

Зміст

  • 1 Історія
    • 1.1 Дикий Сад
    • 1.2 Стародавня історія
    • 1.3 Середньовіччя
    • 1.4 За Російської імперії: заснування і розвиток міста
    • 1.5 Миколаїв у ХХ—XXI ст.
    • 1.6 Список міських голів Миколаєва з 1991 року
  • 2 Адміністративний поділ
    • 2.1 Місцевості та житлові масиви
  • 3 Населення
  • 4 Економіка
  • 5 Інфраструктура
    • 5.1 Транспорт
    • 5.2 Медицина
  • 6 Освіта
  • 7 Культура
    • 7.1 Театр, музика і кіно
    • 7.2 Музеї
    • 7.3 Бібліотеки
    • 7.4 Парки
  • 8 Символіка
  • 9 Засоби масової інформації
    • 9.1 Друковані
    • 9.2 Електронні
    • 9.3 Радіостанції
  • 10 Пошта, зв'язок, банківська сфера
  • 11 Спорт
  • 12 Архітектура: визначні пам'ятки і пам'ятники
  • 13 Люди, пов'язані з Миколаєвом
  • 14 Міжнародна співпраця
  • 15 Примітки
  • 16 Див. також
  • 17 Джерела, посилання і література

Історія

Дикий Сад

Вид на Дикий Сад Вид на Миколаїв з висоти 10 км

Перші відомі поселення на теренах сучасної Миколаївської області з'явилися на берегах річок Південний Буг та Інгул (у середній течії) наприкінці пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому).

В добу пізньої бронзи (XII—VIII ст. до н. е.) на місці сучасного Миколаєва вже було величезне як на ті часи місто, що не поступалося розмірами навіть легендарній Трої. В місці злиття Південного Бугу з Інгулом було знайдено залишки укріпленого городища, що увійшло до наукових праць під сучасною назвою «Дикий Сад», як воно називалося мовою його засновників не відомо. Втім, дослідники вже запропонували ототожнити це городище з тим самим «містом мужів кіммерійських», про яке йде мова у епізоді «Одіссеї» Гомера (записана в VII ст. до н. е.), що оповідає про подорож Одіссея на край світу.

На високому мисі, над Бузьким лиманом, на площі близько 3 га (а колись городище мало ще більші розміри) збереглися рештки цитаделі та укріплень, будівель, знайдено давні поховання. Виявлено досить великий рів (шириною 5 і глибиною до 2 м), залишки невисокої стіни із саману (будівельний матеріал із висушеного глинистого ґрунту) на кам'яному фундаменті. Через рів було прокладено два мости на кам'яних опорах, що умовно отримали назви «південний» та «північний». Під час будівництва жител та інших споруд також використовували камінь — з нього складено фундаменти під стіни, що зводилися із саманних блоків.

Мешканці містечка займалися хліборобством, випасали худобу. Жили тут і ремісники, у тому числі — ливарники, котрі виготовляли не лише прикраси, але й зброю. Культурний шар містить уламки відповідних ливарних форм. А влітку 2008 р. на городищі було знайдено рідкісний скарб з 12 сокир-кельтів.

На території городища також виявлено храмове приміщення сонцепоклонників (прото-мітраїстів) і кілька ям із залишками ритуальної їжі. Місце розташування пам'ятки та деякі знахідки дозволяють інтерпретувати її як давнє місто-порт на торгівельному шляху, що пов'язував басейни Чорного та Балтійського морів через річки Західний Буг та Південний Буг.

Опираючись на встановлені факти, дослідники відзначають — цілком правомірно стверджувати, що городище «Дикий сад» було містом зі складною соціальною організацією та зачатками державності, своєрідною «столицею» території від Дунаю до Дніпра і від узбережжя Чорного моря до півночі сучасних Миколаївської, Одеської та частково Херсонської областей. А ці землі у ІІ тис. до н. е. були досить густонаселеними — нині відомо понад 1000 селищ та городищ різних розмірів. Так що Край був здатним виставити не один корабель з добре озброєними воїнами. Тому деякі вчені навіть припускають участь воїнів «Дикого саду» у Троянській війні.

Існування ж на півострові, де розташоване сучасне м. Миколаїв, давнього міста-порту є підставою для перегляду дати заснування міста.

Така практика є нормою в сучасному світі. Так, в 1982 р. за результатами археологічних досліджень було переглянуто вік Києва. То, можливо, Миколаїв невдовзі буде визнано найстарішим містом України.

Стародавня історія

Найдавніша історія місцевості, де зараз розташований Миколаїв, пов'язана з подіями у південній місцині сучасного міста — Вітовці. Ці землі, за даними досліджень археологічних розкопок, були заселені починаючи від залізної доби. Тут були стани кімерійців або скіфів, що залишили по собі кургани.

Від IV сторіччя до Р. Х. тут оселяються греки, поселення яких відомі біля Сіверсового маяка та сіл Лупареве і Лимани.

У 200—400-ті роки н. е. простежується перебування давніх слов'ян — антів.

Середньовіччя

Збереглися свідчення, що на початку 2-го тисячоліття н. е. на землях сучасного Миколаєва існував християнський Дівочий монастир, що був зруйнований навалою монголів у 1233—36 роки. Саме від XIII століття сучасна Миколаївщина майже повністю являла Дике Поле.

Власне свою назву історична місцевість міста Вітовка отримала від литовського князя Вітовта (на давніх мапах означене Вітольд Гаммані), що звів тут 1399 року Вітовтівський замок (фортецю) і митницю для контролю торгівлі з татарами.

Уже від кінця XV століття історія Південного Побужжя тісно пов'язана із запорозькими козаками, ставши основою формування українського етносу на цих землях. По берегах річок та балок засновувалися козацькі слободи, зимівники, паланки, влаштовувалися переправи через ріки. Сюди також тікали селяни з усієї України, з Польщі, Литви, Московії..

За Російської імперії: заснування і розвиток міста

Панорама південної частини міста. Листівка.

У 1-й половині XVIII століття більша частина Південного Прибужжя залишалася слабо заселеною. З історії відомо, що першими спорудами середини XVIII століття були на півосторві кузня та житловий будинок запорожців біля поромної переправи через гирло Інгулу. На території сучасного Миколаєва існували поселення ще до початку будівництва верфі. На одній із карт, датованій 1783 р., є напис «Рушериновка». На іншій карті, ще мабуть ранішого походження, у південній і південосхідній частині півострова є три крапки і напис «Рибачая», що вказує на рибацькі хижки, або як тоді називали «рибзаводи». На цій же карті скорописом було написано: «Кут Хлюща», що явно свідчило що ця місцевість була освоєна запорожцями. Поштовхом для подальшого заселення краю став вихід Російської імперії, внаслідок російських воєн з Туреччиною, до Чорного моря — за Кючук-Кайнарджийською мирною угодою 1774 року Вітовка разом з землями між Дніпром і Південним Бугом відійшла до Росії. У Вітовці було влаштовано шпиталь, де лікували цілющою водою з джерел і місцевими травами. Тут стояли частини Бузького єгерського корпусу під командуванням Михайла Кутузова.

1789 року командир Новоросії Григорій Потьомкін перейменував Вітовку на Богоявленськ, з причини цілющих джерел води, які були «даром Божим». Тут же було зведено Богоявленську церкву. Також Потьомкін побудував собі будинок, у який постійно навідувався, навіть коли був у справах у Херсоні.

Вигляд міста з Царської пристані, ХІХ століття.

Від кінця XVIII ст. територія нинішньої Миколаївщини, як і всього Північного Причорномор'я, активно колонізується. У заселенні регіону брали участь представники багатьох народностей. І хоча характерною рисою Півдня була поліетнічність, проте основна маса населення складалася з етнічних українців — крім тих, що жили тут здавна, сюди прибували українські переселенці з Полтавської, Чернігівської, Київської та інших губерній.

Генеральний план міста, 1855

Місто Миколаїв було закладене 1789 року князем Григорієм Потьомкіним на півострові при злитті Інгулу і Південного Буга як флотське і корабельне місто. Першим громадянином міста став підприємець, військовий діяч і будівничий Михайло Фалєєв. Саме ордер № 1065 від 9 вересня 1789 року для нього і є першою документальною згадкою сучасної назви міста:

« Фаберову дачу іменувати Спаське, а Вітовку — Богоявленське, а нову верф, що зводиться на Інгулі — містом Миколаїв ...  »
Будинок міської думи наприкінці XIX ст.

Назву місто корабелів отримало на честь покровителя мореплавців Святого Миколая. Також існує версія, що місто найменовано на честь перемоги російських військ 1788 року під час взяття турецької фортеці Очаків, що збіглася з Днем Миколая.

Будувалося місто за спеціально складеним російським архітектором Іваном Старовим планом — з прямими вулицями і кварталами правильної форми. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. Майже сто років тут перебував штаб Чорноморського флоту. За губернаторства О. Грейга у 1-й третині XIX ст. у Миколаєві вперше було здійснено спробу збудувати водогін, почалася прокладка кам'яних тротуарів, озеленення вулиць.

1862 року в місті було відкрито комерційний порт, що послужило поштовхом до перетворення Миколаєва на значний економічний і торгівельний осередок. Вже наприкінці XIX століття Миколаївський порт посідав третє місце після Петербурга і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами, а за експортом зерна, головними постачальниками якого були степові губернії, — перше місце в Російській імперії. Місто стає важливим промисловим центром на півдні України.

Миколаїв у ХХ—XXI ст.

25 лютого 1907 відбулося:

  • урочисте відкриття миколаївської «Просвіти», присвячене 93-й річниці від дня народження Тараса Шевченка
  • збори Товариства, до якого вступили 150 осіб; з них обрали правління, до складу якого, зокрема, увійшли Микола Аркас-старший, А. В. Крижанівський, Є. Т. Литвин, П. В. Дюмін.
Пам'ятник борцям за владу Рад (1919) Місто за часів німецької адміністрації, 1941

У роки Української революції (1917—21) Миколаїв за активність більшовиків дістав прізвисько «червоний Пітер України». У 1918 році в місті перебували союзні війська гетьмана Павла Скоропадського. Радянська влада на Миколаївщині утвердилась лише 1920 року.

У Голодомор 1932—33 рр. по Миколаєву, як великому промисловому осередку, вживались певні заходи по боротьбі з голодом, а саме: від 20 лютого 1933 року до встановленого стандарту хлібозабезпечення була запроваджена домішка у розмірі 3 відсотків соняшникової макухи, затверджувались норми видачі хліба на підприємствах міста, у червні 1933 року була встановлена середньодобова потреба реалізації комерційного хліба по місту — 70 тонн на день, тоді як селяни області фактично були кинуті напризволяще і потерпали.

Під час Другої світової війни 17 серпня 1941 року фашисти зайняли Миколаїв. 16 вересня 1941 року щонайменше 3500 представників єврейського населення зібрали на кладовищі і знищили німецькі окупанти. З грудня 1941 у місті діяв Миколаївський підпільний центр на чолі з командиром розвідгрупи майором Віктором Лягіним (Корнєвим), який об'єднував 25 підпільних груп, до яких входили кілька сот осіб. Незважаючи на арешти і страти (усього заарештовано 97 підпільників, з них 46 страчено, у тому числі В. Лягіна), підпідьники діяли до визволення міста від окупантів.

Сучасний вигляд проспекту Мира

28 березня 1944 року Миколаїв був звільнений, зокрема, завдяки діям 68 моряків-десантників під командуванням Костянтина Ольшанського. Це був єдиний випадок у історії Німецько-радянської війни, коли всі учасники однієї бойової операції були удостоєні звання «Герой Радянського Союзу», більшість — посмертно.

У повоєнний час Миколаїв став одним із найбільших центрів суднобудування в СРСР. Судна випускають три суднобудівельні заводи міста — Чорноморський суднобудівельний завод, завод імені 61 комунара і завод «Океан». В 1958 р. введений в експлуатацію Південний турбінний завод (нині ДПНВКГ «Зоря — Машпроект)») — один з найбільших у світі проектантів і виробників сучасної газотурбінної техніки, в 1980 — найбільше в Україні і одне з найбільших в Європі підприємств кольорової металургії Миколаївський глиноземний завод. В Миколаєві діяло секретне підприємство міністерства радіопромисловості «ПВТП» — Південне виробничо-технічне підприємство, що займалося створенням великих радіокомплексів з управління космічними супутниками і апаратами (керував ним Микола Брюханов, який до того 8 років займав посаду голови міської ради). Місто за короткий для історії період перетворилося з маленької суднобудівельної верфі на крупний промисловий, діловий, політичний і культурний центр півдня України.

1 грудня 1991 року миколаївці разом з жителями області на Всеукраїнському референдумі 89,45% голосів «за» підтвердили Акт проголошення незалежності України.

У 1990-ті роки економіка Миколаєва, як і всієї держави, зазнала ряд суттєвих, часто негативних, наслідків лібералізації ринку і економічних перетворень.

Список міських голів Миколаєва з 1991 року

  • Сандюк Юрій Іванович (1991–1994)
  • Бердніков Олександр Якович (1994–1998)
  • Олійник Анатолій Олексійович (1998–2000)
  • Балакірєв Микола Валерійович (2000, в.о.)
  • Чайка Володимир Дмитрович (2000–2013)
  • Коренюгін Володимир Іванович (2013, в.о.)
  • Гранатуров Юрій Ісайович (2013—діючий)

Адміністративний поділ

Місто складається з 4 районів:

  • Центральний — розташований на північному заході. Включає історичний центр міста, Ракетне Урочище, місцевості Соляні, Північний (Сєвєрний), Тернівка (тут діє власна селищна рада), Матвіївка, Варварівка.
  • Заводський — розташований на заході. Володіє значною промзоною. До нього також належать житлові «спальні» мікрорайони Намив і Ліски.
  • Ленінський — розташований на сході. Включає, крім іншого, місцини ПТЗ (ЮТЗ), Новий Водопій і Старий Водопій. На території району містяться автобусний і залізничний вокзали, зоопарк.
  • Корабельний — розташований на півдні. Включає такі місцини: Широка Балка, Жовтневе (Вітовка), Балабанівка, Кульбакине.

Місцевості та житлові масиви

Див. також: Урбаноніми Миколаєва та Вулиці Миколаєва
  • 13 лінія
  • Абісінія
  • Аляуди
  • Балабанівка
  • острів Батарея
  • Велика Корениха
  • Варварівка
  • Воєнна Слобідка
  • Дикий Сад
  • Інвалідний Хутір
  • Історичний центр
  • Кульбакине
  • Ліски
  • Ліски-2
  • Мала Корениха
  • Матвіївка
  • Морпорт
  • Намив
  • Новий Водопій
  • Жовтневе
  • Причепівка
  • ПТЗ
  • П'ять кутів
  • Робоча Слобідка
  • Ракетне Урочище
  • Північний
  • Сади
  • Селище Горького
  • Сонячний
  • Соляні
  • Сортировка
  • Старий Водопій
  • Вантажний вокзал
Намив, вулиця Червоних Майовщиків
  • Сухий Фонтан
  • Темвод
  • Тернівка
  • Царське село
  • Центральний Ринок
  • Широка Балка
  • Ялти
  • Яхт-клуб

Населення

Докладніше у статті Населення Миколаєва

Станом на 1 березня 2015 чисельність населення Миколаєва становила 494,4 тис. осіб, 42,5% населення Миколаївської області. На початку 2014 р. за чисельністю населення серед міст України Миколаїв посідав 9 місце..

Динаміка зміни чисельності населення

Рік Чисельність населення
1792 1 566
1863 64 600
1897 92 012
1911 105 000
1926 104 909
1939 168 676
1959 226 207
1970 331 037
1979 439 915
1989 502 776
2001 514 136
2014 494 922


Динаміка національного складу населення Миколаєва за переписами, %
1926 1939 1959 1989 2001
українці  29,9  49,7  59,7  63,2  72,6
росіяни  44,6  31,0  30,3  31,2  22,6
євреї  20,8  15,2  6,8  2,1  0,5
білоруси  0,3  0,7  1,0  1,1  0,8

Економіка

За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 10,0 млрд грн., у тому числі: машинобудівної галузі — на 3,6 млрд грн., харчової галузі — на 1,4. Промислові підприємства міста забезпечують до 50% обсягів продукції суднобудування України, понад 90% державного виробництва газових турбін, 80% глинозему.

Адміралтейство

Крім важкої промисловості в місті розвинута харчова промисловість (особливе піднесення відбулося після 1991 року завдяки іноземним інвестиціям) — так, в Україні та за її межами користується незмінною популярністю продукція ТОВ «Сандора», ЗАТ «Лакталіс-Україна», пивзаводу «Янтар» тощо.

Державне підприємство «Суднобудівельний завод імені 61 комунара»

Найбільші миколаївські підприємства:

  • Акціонерна холдингова компанія «Чорноморський суднобудівельний завод», найбільше суднобудівельне підприємство в Україні і одне із найпотужніших у Європі.
  • Державне підприємство «Суднобудівельний завод імені 61 комунара».
  • ВАТ «Дамен Шипярдс Океан», суднобудівельна компанія.
  • ДП НВКГ «Зоря» — «Машпроект».
  • Дослідно-проектний центр кораблебудування.
  • «Миколаївський глиноземний завод», найбільший виробник глинозему в Європі.
  • Миколаївський авіаремонтний завод «НАРП».
  • Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт».
  • Державне підприємство «Дніпро-Бузький морський торговельний порт».
  • Державне підприємство «Миколаївський ремонтно-механічний завод».
  • «Миколаївський річковий порт».
  • Спеціалізований морський порт «Октябрьск».
  • Спеціалізований морський порт «Ніка-Терра».
  • Державне підприємство «Дельта-Лоцман».
  • Пивзавод «Янтар».
  • ЗАТ «Лакталіс-Україна».
  • ВАТ ДТ «Південний Буг»
  • ТОВ «Сандора»
  • ТОВ «Хостінг Макс» тощо.
  • ЗАТ «Евері»
  • ТОВ «Миколаївський тепловозоремонтний завод»
  • ТОВ «Миколаївський завод мастильного та фільтруючого обладнання»

Інфраструктура

Транспорт

Вітраж у залізничному вокзалі.

Місто є транспортним вузлом, через яке проходить низка автошляхів:

  • європейського значення: E58 (Відень—Братислава—Кошице—Ужгород—Бая-Маре—Ясси—Кишинів—Одеса—Миколаїв—Маріуполь—Ростов-на-Дону);
  • міжнародного значення: М14 (Одеса—Мелітополь—Новоазовськ)
  • національного значення: Н14 (Олександрівка (Кіровоградська область, смт)—Миколаїв); Н11 (Дніпропетровськ—Кіровоград—Миколаїв)
міський трамвай

Місто є вузлом залізничних ліній на Одесу, Херсон, Снігурівку, Долинську. Відстань від Миколаїва до Києва 494 км.

Громадський транспорт міста Миколаїв представлений:

  • маршрутні таксі — як і в багатьох містах сучасної України, є основним видом громадського транспорту;
  • автобус;
  • тролейбус — перша черга стала до ладу 30 жовтня 1967 року (докладніше: Миколаївський тролейбус);
  • трамвай — відкритий 5 січня 1915 року (докладніше: Миколаївський трамвай).

Головною магістраллю міста є проспект Леніна (колишня назва — Херсонська вулиця), що переходить у Херсонське шосе.

Миколаїв є також важливим вузлом автомобільного, автобусного, залізничного, морського і повітряного сполучення.

Старий міст через Інгул

Медицина

У Миколаєві діє розгалужена мережа як державних і комунальних, так і приватних медичних закладів, загальний контроль за діяльністю яких і якістю надаваних послуг здійснює Управління охорони здоров'я міста Миколаєва: Державні і комунальні медичні заклади (офіційні дані на кін. 2000-х рр.):

  • міські лікарні № 1,3,4; лікарня, станція і 3 підстанції швидкої медичної допомоги; 2 дитячих лікарні і 3 пологових будинки;
  • Миколаївська обласна психіатрична лікарня №2;
  • міські поліклініки № 1—4 і дитячі поліклініки № 1—3;
  • стоматологічні поліклініки № 1—3 і дитяча стоматологічна полікліника;
  • низка санаторіїв і профілакторіїв («Знання», «Дубки», «Інгул», «Південний»);
  • міський протитуберкульозний диспансер, міська дезінфекційна станція, міська і районні санітарно-епідемічні станція.

Медико-санітарні частини діють на великих міських підприємствах.

У місті розвивається сфера приватної медицини, як загального терапевтичного, так і спеціального — діагностичного, стоматологічного, наркологічно-неврологічного, дитячого спрямування, діє перша міська приватна швидка медична допомога «077 Швидка допомога».

Освіта

Традиційний марш посвяти студентів НУК ім. адмірала Макарова

Освітня мережа міста Миколаїв налічує 74 діючих дошкільних і 75 загальноосвітніх навчальних закладів різних типів. Керівним органом в галузі дошкільної, загально середньої та позашкільної освіти в місті є Управління освіти виконкому Миколаївської міської ради.

У Миколаєві працюють декілька вищих навчальних закладів (як державні, так і приватної форми власності):

  • Чорноморський державний університет імені Петра Могили;
  • Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини «Україна»
  • Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова;
  • Миколаївський національний аграрний університет;
  • Миколаївський політехнічний інститут ;
  • Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського тощо.

Мовами викладання у навчальних закладах Миколаєва є державна українська, а також загальнопоширена російська. У мережі середніх шкіл факультативно вивчаються мови деяких нацменшин.

Культура

Художній російський драматичний театр Миколаївський музей суднобудування і флоту

Миколаїв — значний культурно-просвітницький осередок Південної України.

У Миколаєві діють 58 закладів культури, що перебувають на обліку комунального міського господарства. З-поміж них три театри, музеї, міський культурний центр і 4 будинки культури, 10 шкіл естетичного виховання, клубні установи, міські парки культури і відпочинку та Миколаївський зоопарк, культурно-ігровий комплекс Дитяче містечко «Казка», розгалужена мережа з 35 бібліотек тощо.

Театр, музика і кіно

  • Академічний український театр драми і музичної комедії;
  • обласний театр ляльок;
  • Художній російський драматичний театр.

У місті працює обласна філармонія, також на комунальному балансі перебувають муніципальный театр-студія естрадної пісні, Муніципальний камерний оркестр тощо. Головні кінотеатри — «Піонер», «Батьківщина», «Мультиплекс» та «Юність».

Музеї

Миколаївські музеї:

  • Миколаївський краєзнавчий музей;
  • Музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941-1944 рр.»;
  • Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна;
  • Миколаївський музей суднобудування і флоту;
  • Музей телескопів — наприкінці 2000-х років реалізується ідея зі створення такого закладу при Миколаївській астрономічній обсерваторії. Його експозиція має включити унікальну колекцію приладів, зібраних за майже 200-літню історію обсерваторії — тут будуть технічні засоби за спогляданням зірок від XIII сторіччя до сьогодення. Поруч з обсерваторією, у дерев'яному павільйоні, відвідувачі майбутнього музею зможуть побачити меридіанне коло Репсольда (воно призначене для вимірювання координат небесних світил і визначення поправок до часу), окрім того, до експозиції потраплять великий зеніт-телескоп, зоряний інтерферометр, два сонячних телескопи, коронограф, великий радіотелескоп віялової системи, а також телескоп, який півтора століття вважався найбільшим у світі (він був створений у Росії, а в середині XX століття його перевезли до Миколаєва і модернізували, за його допомогою науковці спостерігали за небесними тілами аж до 2002 року).

Бібліотеки

Перша будівля Миколаївської громадської бібліотеки (Спаська, 44)

Найбільші бібліотеки міста:

  • Миколаївська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гмирьова;
  • Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва;
  • Миколаївська обласна дитяча бібліотека;
  • Центральна бібліотека ім. М. Л. Кропивницького ЦБС для дорослих м. Миколаєва;
  • Центральна міська бібліотека для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменка ЦБС м. Миколаєва;
  • Науково-педагогічна бібліотека міста Миколаєва.

У місті, одному з перших у державі, діє зведений електронний каталог миколаївських бібліотек-учасників проекту Ресурси бібліотек міста Миколаєва (проект Миколаївської обласної бібліотечної асоціації, МОБА).

Парки

Білий ведмідь у зоопарку

Найбільші міські парки Миколаєва:

  • Дендропарк «Дружба»;
  • Парк Ленінського комсомолу;
  • Парк «Перемоги»;
  • Парк «Ліски»;
  • Парк «Богоявленський»;
  • Парк імені Петровського;
  • Парк «Піонерський».

Також у місті розташований один із найкращих в Україні і найвідоміших у Європі зоопарків — «Миколаївський зоопарк».

Символіка

Миколайчики (печиво) до Дня Миколая, на честь якого назване місто. Докладніше: Герб Миколаєва, Гімн Миколаєва та прапор Миколаєва

Невід'ємною частиною історії міста є його символіка. До неї відносяться герб, прапор і гімн міста Миколаєва.

7 жовтня 1803 року імператором Олександром I затверджено перший герб Миколаєва, котрий було змвнено 16 березня 1883. 26 вересня 1997 року на засіданні міської Ради було затверджено сучасний герб Миколаєва.

У 1883 році до 100-річчя міста, Миколаївська міська Дума затвердила прапор міста. 10 вересня 1999 року у день 210-річчя Миколаєва прапор було освячено і піднято над будівлею міськвиконкому.

11 вересня 2004 року Миколаївська міська Рада своїм рішенням затвердила гімн Миколаєва, створений авторським колективом під керівництвом Анатолія Сироти.

У вересні 1996 року Миколаївська міська Рада затвердила почесний знак «Городянин року». Ним відзначають заслуги будь-якого громадянина в будівництві демократичного правового суспільства, в економічній, науково-технічній, гуманітарній, соціально-культурній сферах, у вихованні дітей, у спорті, в захисті інтересів міста Миколаєва та нарощуванні його авторитету як в Україні, так і на міжнародному рівні.

З 1998 року присвоєння звань «Городянин року» і «Людина року» здійснюється в рамках загальноміської програми «Людина року». Міський оргкомітет, який з 1998 по 2013 незмінно очолював Валерій Карнаух, присвоює звання за результатами експертного й газетного опитувань.

Засоби масової інформації

У Миколаєві розвинуті, як місцеві електронні, так і друковані ЗМІ (станом на кін. 2000-х рр.).

«Південна правда» — одне з найстаріших і тиражних видань

Прикметною рисою миколаївських ЗМІ є їхня майже тотальна російськомовність.

Телевежа у Миколаєві

Друковані

Первістком незалежної преси в місті була газета «Чорноморія» — орган ради осередків регіональної організації НРУ, видавалась від грудня 1989 по січень 1991 рр. (загалом 11 чисел). Головні сучасні друковані інформаційні суспільно-політичні періодичні видання Миколаєва:

  • газета «Південна правда» — найстарша за часом видання суспільно-політична обласна газета;
  • газета «Вечірній Миколаїв» — міська суспільно-політична газета;
  • газета «Миколаївські новини» — щотижнева суспільно-політична газета з популярним веб-ресурсом.
  • газета «Рідне Прибужжя» — офіційне передплатне видання Миколаївської області, україномовне.

Також у місті бурхливо розвивається спектр комерційних інформаційних, бізнесових видань.

Електронні

Миколаївські телекомпанії:

  • Миколаївська обласна державна телерадіокомпанія — головна місцева телерадіокомпанія; здійснює трансляцію на телеканалі «Миколаїв» (31-й) інформаційних, публіцистичних, спортивних і художніх програм, прямі ефіри. Виробництво й трансляція радіопрограм на провідному радіо й у ефірі "Радіо «Миколаїв» (середні хвилі);
  • Телерадіокомпанія «Сатурн» — виробництво власних програм і трансляція на 35-му каналі;
  • Комунальне підприємство телерадіокомпанія «МАРТ» — виробництво власних інформаційних і публіцистичних програм і трансляція на 31-му каналі.
  • TAK-TV — Єдина в Україні ефірна студенська телекомпанія, яка транслює програми 24\7

У Миколаєві діє незалежне інформаційно-аналітичне агентство «Контекст-Причорномор'я» (крім Миколаївської, працює також у Одеській та Херсонській областях).

Місцевий Інтернет представлений переважно інформаціно-популярними порталами — перша інтернет-газета «Микола», онлайн-видання «Губернський Тиждень», обласна інтернет-газета «Новини — N», суспільно-політичне видання «НикВести», Миколаївський молодіжний портал, інформаційно-аналітичне видання «Пpecтyпнocти.HET» та деякі інші.

Радіостанції

Докладніше: Українські радіостанції
  • 90.8 — Шансон
  • 91.5 — Хіт FM
  • 99.2 — Радіо Мелодія
  • 100.1 — Європа Плюс
  • 100.8 — Радіо Рокс
  • 101.6 — Русское радио
  • 102.1 — Kiss FM
  • 102.8 — Наше радіо
  • 103.3 — Авторадіо
  • 104.1 — Перець FM
  • 104.6 — Просто Раді.О
  • 105.1 — П'ятниця
  • 106.4 — Ретро FM
  • 107.1 — Люкс FM
  • 107.8 — Радіо «Ера»

Пошта, зв'язок, банківська сфера

Докладніше у статті Пошта в Миколаєві

Спорт

Центральний міський стадіон

У Миколаєві працюють 25 дитячих і юнацьких спортивних шкіл з 36 видів спорту, у яких займаються близько 9 200 осіб (середина 2000-х рр.).

Підготовку професіональних спортсменів здійснюють міське вище училище фізичної культури і спорту, школа вищої спортивної майстерності.

У місті розташовані 5 стадіонів, зокрема, і Центральний міський стадіон, також 118 спортивних залів, 4 плавальних басейни, 21 тенісний корт.

Честь міста у першостях України захищають баскетбольний клуб МБК «Миколаїв» і футбольна команда МФК «Миколаїв» (у сезоні 2014/2015 виступає в 1-й лізі українського Чемпіонату з футболу). В американському футболі, місто представляє команда «Миколаївські Вікінги».

З огляду на географічне розташування міста розвиток у Миколаєві набули вітрильний спорт (міський яхтклуб) та пірнання з аквалангом (клуб «Садко»).

Архітектура: визначні пам'ятки і пам'ятники

Див. також: Пам'ятки Миколаєва Лютеранська церква Миколаївська астрономічна обсерваторія

У 1790 році було складено регулярний план міста (архітектори Іван Старов, Іван Князєв та Франц де Воллан) з прямокутною сіткою вулиць та центральною площею на перехресті двох головних магістралей.

До прикметних архітектурно-історичних пам'яток міста належать:

  • Штаб командувача Чорноморським флотом (1793 рік; архітектор Петро Неєлов) — нині це Музей суднобудування і флоту;
  • Комплекс будівель Морського відомства;
  • Олександрівська чоловіча гімназія;
  • Старофлотські казарми;
  • Свято-Микільський соборний храм (1817 рік);
  • Офіцерське зібрання (1824 рік; архітектор Рулєв);
  • Обсерваторія Чорноморського флоту (1827 рік; архітектор Федір Вунш) — нині це Миколаївська астрономічна обсерваторія;
  • кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці (1800—28);
  • Костел святого Йосипа (1891–1895; архітектор Владислав Домбровський);
  • Яхт-клуб (1904 рік; архітектор Леопольд Роде).

Серед споруд у Миколаєві доби СРСР:

  • будинок обкому (1954, архітектори С. Косенко та М. Бабаян);
  • готель «Україна» (1958, архітектор В. Скуратовський);
  • педагогічний інститут (1966, архітектори Г. та В. Скуратовські);
  • комплекс будівель — Будинок зв'язку, Будинок Спілок, Будинок проектних організацій (1970, архітектори С. Якимович та В. Добровольська);
  • Будинок художника (1971, архітектор Є. Киндяков);
  • Будинок політосвіти (1974, архітектор М. Никифоров).

У місті значне число пам'ятників, зокрема, присвячених корабелам і командувачам російського флоту (деякі з них установлені до 1917 року).

Дивіться більш докладно: Пам'ятники Миколаєва

Люди, пов'язані з Миколаєвом

Михайло Фалєєв Пам'ятний знак Миколі Аркасу на вулиці Адміральській Докладніше: Відомі миколаївці
  • Аркас Микола Андрійович — командувач Чорноморського флоту Російської імперії, адмірал;
  • Аркас Микола Миколайович (молодший) — командир полку Дієвої армії Української Народної Республіки;
  • Аркас Микола Миколайович (старший) — відомий український історик і композитор, засновник і голова Миколаївської «Просвіти»;
  • Бжизицький Георгій Костянтинович (1901 — 1968, США) — фахівець у галузі лісництва, громадсько-політичний діяч;
  • Бойко-Блохін Юрій — український літературознавець, професор Українського Вільного Університету (Мюнхен), громадський і політичний діяч, член Проводу ОУН;
  • Бредіхін Федір Олександрович — астроном;
  • Брусилов Георгій Львович — дослідник Арктики;
  • Вротновський-Сивошапка Костянтин Германович — полковник ветеринарної служби Армії УНР;
  • Годзиківський Іполит Якович (псевдо — Хмара) — військовий діяч часів УНР; командир 144-ї Надбужанської повстанської дивізії Дієвої Армії УНР, отаман Вільного Козацтва;
  • Ісаченко Борис Лаврентійович — видатний український та російський мікробіолог та ботанік; академік АН УРСР, академік АН СРСР;
  • Константинов Алеко — болгарський письменник;
  • Константинов Костянтин — російський винахідник в області артилерії, ракетної техніки, приладобудування й автоматики, генерал-лейтенант;
  • Ліппе Юрій Артурович — полковник Армії УНР;
  • Ліфанов Ігор Романович — відомий актор;
  • Макаров Степан Осипович — російський адмірал;
  • Образцов Володимир Миколайович — залізничник, академік АН СРСР;
  • Цвєтко Сергій Ілліч — фольклорист, етнограф;
  • Январьов Еміль Ізраїльович — український російськомовний поет, журналіст.
  • Чурюмов Клим Іванович  - український астроном і дитячий письменник, першовідкривач комет Чурюмова-Герасименко та Чурюмова-Солодовникова.

Міжнародна співпраця

Місто Миколаїв є членом Міжнародного Чорноморського Клубу та бере участь у роботі Всесвітньої ради екологічних ініціатив (ICLEI).

У міста 8 побратимів:

  •  Туреччина — Бурса;
  •  Румунія — Галац (24 жовтня 2003 року);
  •  Болгарія — Малко-Тирново;
  •  Росія — Москва (2001 рік);
  •  Росія — Петрозаводськ (24 березня 2002 року);
  •  Росія — Санкт-Петербург (26 травня 2003 року);
  •  Італія — Трієст;
  •  КНР — Тяньцзінь (2001 рік).

Примітки

  1. ↑ Миколаївська обласна бібліотека для дітей імені В. О. Лягіна
  2. ↑ Державна служба статистики України: Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2015 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2015
  3. ↑ Україна і Світ: Славетні міста. — К.: «Кріон», 2011. — С. 130
  4. ↑ Ковальова О. Ф. передмова до видання «Українська народна творчість Південного Прибужжя», Миколаїв, 2006, стор. 11
  5. ↑ (Шкварець В. П.,Мельник М. Ф. Миколаївщина: погляд скрізь століття. Нарис історії.- Миколаїв.1994 — с.37
  6. ↑ У 20—40-і рр. XVIII ст. у Південній Україні проживало здебільшого українське населення. У 1779 р. на території майбутньої Херсонської губернії українці становили 70,39% населення. Вони мали перевагу в усіх повітах (В. М. Кабузин. Заселение Новороссии., М.: «Наука», 1976, стор. 266
  7. ↑ О. Кульчицька. Громадська діяльність «Просвіт» півдня України на початку XX ст.— С. 25
  8. ↑ Голодомор 1932–1933 років. Документи Державного архіву Миколаївської області свідчать на Офіційна веб-сторінка Державного архіву Миколаївської області
  9. ↑ Т. С. Першина. Миколаївський підпільний центр / Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: Видавництво «Наукова думка», 2007. — 528 с.: іл.
  10. ↑ «Космічна історія» міста Миколаєва. Газета «Вечерний Николаев», 19.04.2011(рос.)
  11. ↑ Головне управління статистики у Миколаївській області. Чисельність населення на 1 березня 2015 року
  12. Динаміка чисельності населення адміністративних одиниць України
  13. ↑ Справочные данные. Краткая географическая энциклопедия. Том 5
  14. ↑ Результати Перепису населення України 2001 року
  15. ↑ Этноязычный состав населения областных центров Украины в 1926 году
  16. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. г. Николаев
  17. ↑ В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год.
  18. а б Романцов В. О. Населення України і його рідна мова за часів радянської влади та незалежності
  19. ↑ http://www.everi.com.ua/
  20. ↑ Міські лікарні на Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
  21. ↑ Міські поліклініки на Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
  22. ↑ Міські стоматологічні поліклініки на Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
  23. ↑ Міські санаторії на Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
  24. ↑ Інші медичні заклади Миколаєва на Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
  25. ↑ Міські приватні медичні заклади на Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
  26. ↑ Кирпа Ірина Зірки під прицілом. Найстаріша українська обсерваторія в Миколаєві відкриє музей телескопів // «Україна Молода» № 186 за 8 жовтня 2009 року
  27. ↑ Ресурси бібліотек міста Миколаєва. Зведений електронний каталог.
  28. ↑ ЗМІ Миколаєва на Офіційна веб-сторінка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області
  29. ↑ Електронна версія газети «Південна правда»
  30. ↑ Електронна версія газети «Вечірній Миколаїв»
  31. ↑ Миколаївський інформаційний веб-ресурс www.niknews.mk.ua
  32. ↑ Сайт Телекомпанії TAK-TV
  33. ↑ Інтернет-версія ІАА «Контекст-Причорномор'я»
  34. ↑ Сайт інтернет-газети «Микола»
  35. ↑ онлайн-видання «Губернський Тиждень»
  36. ↑ обласна інтернет-газета «Новини — N»
  37. ↑ суспільно-політичне видання «НикВести»
  38. ↑ Миколаївський молодіжний портал
  39. ↑ незалежне інформаційно-аналітичне видання «Пpecтyпнocти.HET»
  40. а б в Шорін Е. О. Миколаїв // Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 6., К., 1981, стор. 493
  41. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 251 с. ISBN 966-8201-26-4
  42. ↑ Договір про співробітництво між меріями міст Бурси (Туреччина) і Миколаєва (Україна)
  43. ↑ Договір про співробітництво між виконавчим комітетом міської ради м. Миколаїв (Україна) та мерією м. Галац (Румунія)
  44. ↑ Договір про встановлення партнерських стосунків на офіційному сайті Миколаївської міськради
  45. ↑ ПРОТОКОЛ про дружбу та співробітництво між Москвою та Миколаєвом
  46. ↑ УГОДА ПРО СПІВРОБІТНИЦТВО між адміністрацією міста Петрозаводська (Республіка Карелія, Росія) та виконавчим комітетом Миколаївської міської Ради (Україна)
  47. ↑ УГОДА між Адміністрацією Санкт-Петербурга Російської Федерації та виконавчим комітетом Миколаївської міської ради України про співробітництво в торгово-економічній, науково-технічній, гуманітарній і культурній галузях
  48. ↑ Договір про встановлення партнерських стосунків на офіційному сайті Миколаївської міськради
  49. ↑ УГОДА між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради (Україна) та Адміністрацію нового регіону Примор'я м. Тяньцзінь (Китайська Народна Республіка) про співробітництво в торгово-економічній, науково-технічній, гуманітарній і культурній галузях

Див. також

  • 8141 Ніколаєв — астероїд, названий на честь міста.
  • Мечеть (Миколаїв)
  • Шуховська вежа в Миколаєві

Джерела, посилання і література

  • Шорін Е. О. Миколаїв // Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 6., К., 1981, стор. 493
  • Офіційна веб-сторінка Миколаївської міської ради
  • Миколаївська інтернет газета
  • Форум Миколаєва
  • Веб-сайт Ресурси бібліотек міста Миколаєва
  • Миколаїв, серпень 2007 року на приватному сайті подорожей Україною Сергія Клименка (укр.) (рос.) (англ.)
  • Выборный П. М. Николаев., Одесса, 1979 (рос.)
  • «Шумимо, братці, шумимо!» Стаття Вахтанга Кіпіані про миколаївську діаспору в Києві
  • Миколаївський молодіжний портал
  • Степаненко В. В. Вплив іноземного капіталу на суднобудівну галузь промисловості Миколаєва (кінець XIX-початку XX ст.) // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. — Одеса, 1999. — Вип. 9. — С. 124–132.

миколаїв автовокзал, миколаїв карта, миколаїв миколаїв, миколаїв новини, миколаїв фото, миколаївводоканал, миколаївгаззбут, миколаївобленерго, миколаївська міська рада, миколаївський зоопарк


Миколаїв Інформацію Про

Миколаїв


  • user icon

    Миколаїв beatiful post thanks!

    29.10.2014


Миколаїв
Миколаїв
Миколаїв Ви переглядаєте суб єкт.
Миколаїв що, Миколаїв хто, Миколаїв опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Кошелівська сільська рада (Хустський район)

Кошелівська сільська рада (Хустський район)

Сільській раді підпорядковані населені пункти: с. Кошельово с. Залом Зміст 1 Населені пункти...
Зертаський сільський округ

Зертаський сільський округ

Зерта́ський сільський округ каз Зертас ауылдық округі, рос Зертасский сельский округ — адм...
Метрика Фрідмана-Леметра-Робертсона-Вокера

Метрика Фрідмана-Леметра-Робертсона-Вокера

Метрика Фрідмана-Леметра-Робертсона-Вокера - метрика простору-часу, яка описує однорідний ізотропний...
Копалнік-Менештур

Копалнік-Менештур

Копалнік-Менештур (рум. Copalnic-Mănăștur) — село у повіті Марамуреш в Румунії. Адміністративни...