TR | RU | KK | BE | EN |

Лосинівка

лосинівка і лосинівці, лосинівка

Лосинівка (до 1667 року Лосині голови) — селище міського типу Ніжинського району Чернігівської області.

Зміст

  • 1 Історія
  • 2 Троїцька церква
  • 3 Видатні земляки
  • 4 Примітки
  • 5 Джерела

Історія

Селище Лосинівка згадується в першій половині XVII століття. Раніше тут був степ. З півночі проходила річка Ірод, з'єднуючись з Удаєм та Остром. На цих землях ченці заснували слободу під назвою «Лосині Голови», яка була на місці сучасного молокозаводу.

Зимова Лосинівка

Вигідні і родючі для розвитку сільського господарства землі приваблювали феодальних власників. З другої половини XVII століття ця місцевість стала належати Києво-Печерській лаврі. Як свідчить А. Лазаревський, селище Лосинівка при озерах, з яких витікає річка Дівиця, відоме з 1627 року.

Будинок культури в смт. Лосинівці

Збереглися й інші джерела, в яких згадується, що Лосинівка відома з 1627 року. Згадується також, що від 1627 року землі в урочищі Лосині Голови, по велінню польського короля Владислава були передані власникові Чернігівського воєводства Миколі Малаховському, який згодом ці землі продав панові Чижову, а той продав ці землі панові Вишневському, скарбничому пана Угорницького. Після смерті Угорницького його вдова Катерина Угорницька у 1687 році заснувала Омбиський монастир у селі Омбиш, а ще раніше у 1649 році вона приєднала також частину Лосинівських земель. Ці землі лежали при озерах у верхів'ї річки Дівиці, близько від села Данини. Вдовжину землі простягались у напрямку села Талалаївки, через могилу, що називається Луста. На південь землі Лосинівки лежали аж до села Сальне.

Населений пункт Nisiowka біля витоку річки Dewicze позначено на «Спеціальному та докладному плані України...» де Боплана (1650) та на пізніших мапах. Імовірно, малась на увазі Лосинівка.

В період національно-визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького вибухнуло повстання селян в селі Омбиш проти Катерини Угодницької, і вона змушена була тимчасово втекти до Києво-Печерської Лаври. У 1649 р. лосинівські землі повністю перейшли у відання Угорницької.

Новий корпус школи

В процесі слідства, проведеного у 1717 році генеральним суддею Чернишем про спірний лосинівський степ вміщено такий документ: «Я, Катерина Угорницька, дружина скарбника чернігівського, маючи маєтності свої, названі Омбиш і Лосинівка, що лежать в Чернігівському воєводстві в тракті Ніжинському з усіма угіддями, з грантами і всіма повинностями, з інвентарем, дарую навічно Києво-Печерській Лаврі.» З документа видно, за такі послуги Угорницьку було поховано на подвір'ї Києво-Печерської Лаври. У другій половині XVII ст.. і в. першій половині XVIII ст. Лосинівка поступово розросталася. В цей час розвивався чумацький промисел в Україні, а тому сусіди Лосинівки — жителі міста Ніжина і містечка Носівки їздили в Коломию, а також у Крим по сіль. Жителі Лосинівки теж користувалися нагодою діставати сіль від своїх сусідів. Сіль коломийці продавали за значно вищу ціну, ніж вона їм коштувала.

Пам'ятник воїнам-афганцям

У 1733 році в Лосинівці було збудовано дерев'яну церкву на честь Апостола і Євангелиста Іоанна Богослова, яка була у віданні Омбиського монастиря. У 1736 році в Лосинівці нараховувалось уже 110 дворів, з яких 103 були «убогими», тобто такими, що мали лише одні городи. Годувались «убого», працювали на багачів. У 1781 році кількість дворів у Лосинівці уже зросла до 225, а в січні 1796 р. в Лосинівці уже нараховувалось 875 селянських душ. Приблизно до 80-х рр.. XVIII століття за царювання Катерини ІІ, землі навколо Лосинівки належали Києво-Печерській Лаврі, а потім були передані Ніжинській повітовій управі. На початку XIX століття частина лосинівських земель біля хутора Погребець знаходилась у руках Івана Юрковського, який жив у Ніжині. Другим власником лосинівських земель був ніжинський поштовий обозний Данило Тарасович, який також володів землями біля хутора Погребець, або як його пізніше стали називати Тарасів хутір.

Пам'ятник невідомому солдату

Ці два землевласники до 1834 року щорічно таємно прирізали собі селянські землі. Тому селяни писали скарги Чернігівському, Полтавському. Харківському генерал-губернаторам, а також в ніжинську повітову управу. Хоч на території Лосинівки поміщицьких маєтків не було, але селянство терпіло різний іншої форми гніт. Не ліквідувала феодальних відносин і земельна реформа 1861 року, вона тільки посилила розшарування селян.

Пам'ятник Тарасові Шевченку

У 1866 році в Лосинівці нараховувалось 652 двори козачих і казенних селян. Бідняки становили більшість населення. Основним заняттям людей було сільське господарство, розвивались ремесла, зростала роль торгівлі, зокрема двічі на рік проводились ярмарки. Протягом 45 років, аж до Першої світової війни значних змін в економічному і культурному житті селища Лосинівки майже не відбулося. Не було культурно-освітніх і медичних закладів. Початкові земські школи організовувалися в 1872.р, 1896 р., 1904 р., 1917.

У 1888 році в Лосинівці збудовано велику п'ятикупольну церкву на честь Пресвятої Троїці. Пізніше, у 1914 році біля старої деревяної церкви було збудовано і освячено нову муровану Іоанно-Богословську церкву, а стару церкву планували перенести в х. Гармащину.

Пам'ятник чорнобильцям

Станом на кінець XIX століття, тобто в 1880 році в Лосинівці нараховувалось орної землі 5921,5 десятин, яка була розподілена між державними селянами на сімнадцяти відрубних ділянках, де до кінця XIX століття утримувався общинний переділ ділянок землі. У 1897 р. в Лосинівці уже нараховувалось 1202 двори з населенням 6554 чол., була одна земська школа і три ярмарки на рік. У квітні 1916 року в Лосинівці було відкрито поштове відділення. Під час Першої світової війни було мобілізовано найбільш працездатне населення і багато робочої худоби, внаслідок чого господарство занепало, значні площі землі залишились незасіяними. Після більшовицького перевороту 1917 року владу в Лосинівці захопили більшовики, її було відновлено в 1919 році. 29 квітня 1921 року загін махновців перебив підрозділ Ніжинської повітової міліції під селом Дорогінкою, потім вдерся в Безуглівку, звідти в Лосинівку.

Площа в центрі села

У 1925 році Лосинівка отримала статус районного центру. Територія земель Лосинівки разом з хутором Погребець у 1925 році дорівнювала 78,8 кв. верст, або 7734 десятини землі. На той час в Лосинівці і Погребці нараховувалось 1704 двори з населенням 19671 чоловік. Промисловість була дрібна і здебільшого була в приватновласницьких руках. Про це свідчать така характеристика промисловості і культурно-освітніх закладів. Був один паровий млин, кілька вітряків, 10 кузень, 4 початкові школи, з них одна чотирирічна, і три трирічні, була також лікарня, сільське споживче товариство. Під час колективізації в 1930–1932 роках на території шести громад Лосинівки утворилося шість колгоспів, а саме: 1. «Боротьба» 2. «Зелена діброва» 3. «Перше травня» 4. «Вільний пролетар» 5. «Червоний шлях» 6. «Ленінський шлях» У 1930 р. було побудовано двоповерхове приміщення середньої школи на 280 учнівських місць, а вже в 1939 р. побудовано друге приміщення школи теж на 280 учнівських місць, а також будинок райкому партії, ветеринарна лікарня, баня, декілька житлових будинків. З 1934 року в Лосинівці вже існувала середня школа, яка в 1937 році зробила перший випуск десятого класу. Після початку Німецько-радянської війни в 1941 р. було евакуйовано частину жителів Лосинівки. Радянська армія змушена була відступити, а тому в вересні 1943 р. селище було окуповане. За період окупації було зруйновано колгоспи, МТС, пошкоджено приміщення школи, спалено три будинки, в тому числі приміщення залізничної станції, крім того припинила свою роботу лікарня. В Німеччину було вивезено 25 жителів села, знищено 24 чол. На території Чернігівщини діяло партизанське з'єднання «За батьківщину», в якому брали участь жителі Лосинівки, зокрема учителька Лосинівської середньої школи Феня Мотильва.

Свято-троїцька церква

Звільнення Лосинівки відбулося 15 вересня 1943 р. (В оперативному зведенні Верховного головнокомандувача збройних сил СРСР від 17 вересня 1943 року говорилось, що на Київському напрямі радянські війська, продовжуючи розвивати наступ зайняли понад 130 населених пунктів, а тому числі районний центр Чернігівської області Лосинівку. Після вигнання німецько-фашистських загарбників було розпочато відбудову господарства, зокрема відновлено всі колгоспи селища, МТС, робота шкіл, лікарні. Будинку культури і інших установ Лосинівки. В 1958 році районний центр Лосинівка отримала статус селища міського типу. Протягом 60-80-х рр.. XX століття було побудовано і введено в експлуатацію цегельний завод, маслозавод, інкубаторна станція, Сільсьгосптехніка, філія Ніжинського райпобуткомбінату, хлібопекарня, крім того замість шести колгоспів, які існували до цього часу, було створено два колгоспи: «Ленінський шлях» та імені Фрунзе.

Розташоване за 30 км від райцентру та 6 км від однойменної залізничної станції. Населення понад 4 тис.чол. Згадується 1626 р. в документі про передачу королем Польщі Владиславом IV частини урочища Лосині Голови шляхтичеві Малаховському. З часом, в урочищі Лосині Голови ченці Києво-Печерської лаври заснували слободу з такою назвою. У XVIII ст., коли слобода стала дворянською власністю, вона отримала сучасну назву Лосинівка.

Топоніміка лосинівських вулиць

Троїцька церква

Докладніше: Свято-Троїцька церква (Лосинівка) Свято-Троїцька церква 1888 р.

Свято-Троїцька церква в Лосинівці на Ніжинщині будувалася протягом 18 років і була освячена на свято П'ятидесятниці у 1888 році. Великий п'ятибаневий собор проіснував, на жаль, не більше п'ятдесяти років.

У 30-і роки минулого століття храм був закритий безбожною владою. Деякі ікони, а також дзвони були дбайливо збережені віруючими і згодом передані церкві, інші святині були розграбовані та знищені. Тривалий час у приміщенні церкви розміщувалися електростанція, склад і господарський магазин.

Видатні земляки

  • Кудлай Алла Петрівна — естрадна українська співачка, народна артистка України.
  • Крементуло Валентина Костянтинівна — доцент кафедри російської та зарубіжної літератури Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова, кандидат філологічних наук, ветеран праці, учасниця бойових дій Великої Вітчизняної війни.
  • Руденко Михайло Іванович — член спілки письменників
  • Мороз Іван Фодорович — заслужений працівник сільського господарства
  • Феня Мотильова — вчителька, розвідниця партизанського з'єднання «За Батьківщину», якій посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу і нагороджено Золотою Зіркою.
  • Зубок Андрій Павлович — заслужений працівник культури
  • Ілляшенко Василь Григорович — заслужений вчитель УРСР
  • Верьовка Степан Гурович — заслужений лікар УРСР
  • Верьовка Марфа Іванівна — заслужена вчителька УРСР

Примітки

  1. ↑ Державний комітет статистики України. Кількість наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. ↑ Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net
  3. ↑ Мапа Боплана 1670
  4. ↑ Вавричин М., Только О. Покажчик назв об'єктів, відображених на Спеціальній карті України Г. Боплана 1650 р. // Збірник наукових праць "Картографія та історія України". — Видавництво М. П. Коць (Львів - Київ - Нью-Йорк, 2000.

Джерела

  • Офіційний веб-сайт Верховної Ради
  • Веб-сторінка Православної громади Лосинівки
Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

лосинівка, лосинівка і лосинівці


Лосинівка Інформацію Про

Лосинівка


  • user icon

    Лосинівка beatiful post thanks!

    29.10.2014


Лосинівка
Лосинівка
Лосинівка Ви переглядаєте суб єкт.
Лосинівка що, Лосинівка хто, Лосинівка опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Ophidion scrippsae

Ophidion scrippsae

Ophidion scrippsae — вид риб родини Ошибневих Ophidiidae Поширений у східній Пацифіці від Пойнт...
Комар Володимир Степанович

Комар Володимир Степанович

Медіафайли у Вікісховищі У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Комар Володимир Ст...
1 липня

1 липня

1 липня — 182-ий день року (183-ий в високосні роки) в григоріанському календарі. До кінця року...
Хачеріді Євген Григорович

Хачеріді Євген Григорович

* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію поно...