TR | RU | KK | BE | EN |

Коновалець Євген Михайлович

коновалець євген михайлович синиша
Точністьпереглянута

Перейти до: навігація, пошук
Євген Михайлович Коновалець
1-й голова ОУН
3 лютого 1929 — 23 травня 1938
Попередник: посада запроваджена; він сам як голова УВО
Наступник: Андрій Мельник
голова УВО
1920 — 3 лютого 1929
Наступник: посада скасована; він сам як голова ОУН
 
Партія: УВО (1920 — 3 лютого 1929)
ОУН (3 лютого 1929 — 23 травня 1938)
Національність: Українець
Віросповідання: УГКЦ
Народження: 14 червня 1891(1891-06-14)
Зашків (Нині Жовківський район, Львівська область)
Смерть: 23 травня 1938(1938-05-23) (46 років)
 Нідерланди, Роттердам
 
Військова служба
Роки служби: 1918–1938
Приналежність: Армія УНР
Звання:  Полковник
Битви: Перша світова війна
  • Бої за гору Маківку

Антигетьманське повстання

  • Битва під Мотовилівкою

Радянсько-українська війна

  • Бої за Арсенал

Перші визвольні змагання

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Коновалець (прізвище).

Євге́н Мих́айлович Конова́лець (лит. Jevhenas Konovalecis, * 14 червня 1891(18910614) Зашків — † 23 травня 1938, Роттердам, Нідерланди) — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів (1927), перший голова ОУН.

Зміст

  • 1 Життєпис
    • 1.1 Початок громадської діяльності
    • 1.2 Війна і полон
    • 1.3 Формація Січових Стрільців
    • 1.4 Після поразки визвольних змагань
    • 1.5 Еміграція
    • 1.6 Загибель
  • 2 Почесний громадянин
  • 3 Вшанування пам'яті
    • 3.1 Україна
    • 3.2 Литва
  • 4 Примітки
  • 5 Література
  • 6 Посилання
  • 7 Див. також

Життєпис

Народився у вчительській родині. У 1901-1909-му навчався в Львівській академічній гімназії. З 1909-го вивчав право на юридичному факультеті Львівського університету.

Початок громадської діяльності

Головна Рада Студентського Союзу 1912 р. 1-й ряд від ліва: Дарія Білинська-Навроцька, Василь Косаренко-Косаревич, А. Павлусевич, Осип Когут, М. Жила, Марія Твердохліб, Євген Коновалець; 2-й ряд: Степан Індишевський, нерозпізнаний, Іван Бабій, Юрій Полянський, В. Котецький, Олена Степанів, Роман Дашкевич, Петро Дідушок, Юліян Охримович

Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. У 1910 брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові, під час якої від рук польського шовініста загинув Адам Коцко.

У 1912 став секретарем львівської філії «Просвіти», тісно співпрацював з друкованим органом організації — місячником «Письмо з Просвіти», був членом «Академічної громади».

Від 1913-го як один з лідерів українського студентського руху був обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії. У 1913 р. входив до «Тіснішого народного комітету» УНДП (голова Кость Левицький), на засіданнях якого провідні галицькі політики обговорювали і приймали рішення з найактуальніших питань українського політичного життя в Австро-Угорщині.

Найбільший вплив на молодого Коновальця мали один з розбудовників «Соколу» Іван Боберський, акт Мирослава Січинського та знайомство з наддніпрянською еміґрацією (особливо з Дмитром Донцовим).

Війна і полон

На початку I-СВ 2 серпня 1914-го мобілізований до австрійської армії (19 полк Крайової оборони (ландверу) Львова (нім. k.k. Landwehr Infanterie Regiment «Lemberg» Nr. 19). В червні 1915-го, під час боїв на Маківці, потрапив у російський полон. У 1915 — початку 1916-го перебував у таборі для військовополонених у Чорному Яру (між Царицином і Астраханню), а з кінця 1916 — у таборі в Царицині.

Після Лютневої революції в Росії Коновалець разом з галицькими старшинами з табору в Дубовці (неподалік Царицина) А.Мельником, І.Чмолою, Р.Сушком, В.Кучабським, М.Матчаком, Ф.Черником розгорнув широку організаційну і пропагандистську роботу серед полонених-українців.

Приблизно в кінці липня 1917 приїжджає до Києва. Появу в столиці починає з вступу до Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни і популяризацією в середовищі ЦР та УГВК ідеї створення окремої військової одиниці. Діяльність у місті Є. Коновалець проводить під псевдонімом Є. Блавацький. Вперше під своїм прізвищем згадується 28 грудня 1917 р. в протоколі засідання Галицько-Буковинського комітету.

Формація Січових Стрільців

Євген Коновалець — полковник Корпусу Січових стрільців. Київ, 1918 р. Симон Петлюра та Євген Коновалець на присязі січовиків.

У жовтні-листопаді 1917 рр. Коновалець спільно з Р. Дашкевичем та іншими членами ГБК сформував Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців, який незабаром перетворився в одну з найбоєздатніших частин Армії УНР.

В січні 1918-го Коновальця, після проведення реорганізації, було обрано командиром Куреня Січових Стрільців. У кінці січня — початку лютого 1918 рр. ці частини, разом з Гайдамацьким кошем, відзначились у ході протидії січневому повстанню та в боях проти більшовицьких військ на підступах до міста. 1-2 березня 1918-го стрілецькі частини спільно з Запорізьким Корпусом та Гайдамацьким кошем визволили від більшовиків Київ.

З приходом до влади гетьмана Скоропадського полк Січових Стрільців 1 травня 1918 р. на вимогу німецького командування роззброїли та розформували. Євген Михайлович, залишившись у місті, разом з кількома старшинами здійснював організаційні заходи щодо створення нової стрілецької частини.

В кінці серпня 1918 р. Коновалець отримав від П. Скоропадського дозвіл на формування Окремого Загону Січових Стрільців з осідком у Білій Церкві. На початку листопада Коновалець через Дмитра Дорошенка, а згодом і особисто, вів переговори з гетьманом про умови надання національно-демократичними силами (у тому числі Січовими Стрільцями) підтримки гетьманському уряду та наголошував на недопустимості укладення федеративного союзу з Росією. Після підписання Скоропадським договору про федерацію СС підтримали Директорію УНР у повстанні проти влади гетьманського режиму, та приєднались до військ Директорії в Мотовилівському бою.

Коновалець брав активну участь у зміцненні боєздатності республіканської армії. В 1918–1919 керував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойових операцій проти більшовицьких і денікінських військ. Був одним з довірених союзників Петлюри, після сепаратного Зятківського договору УГА з білогвардійцями включно. Проте склав повноваження після заключення Симоном союзу з Пілсудським.

Після поразки визвольних змагань

Після прийняття 6 грудня 1919 р. на нараді Головного отамана з представниками уряду та військовими керівниками УНР рішення про розформування українських регулярних частин Коновалець видав наказ про самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців.

У листопаді 1919 р. Коновалець потрапив до табору для полонених у Луцьку. Навесні 1920 р., звільнившись з ув'язнення, перебрався в Чехо-Словаччину. Намагався у порозумінні з Симоном Петлюрою організувати з інтернованих бійців УГА, що знаходились в Чехословаччині, і українських полонених з таборів у Італії військове формування та робив спроби організувати збройне підпілля на окупованих українських землях.

Поразка національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. та чотиристороння окупація України спонукали Коновальця до пошуку нових методів боротьби за незалежність України. В цих обставинах в липні 1920-го здійснює заходи щодо створення принципово нової організації, яка б в умовах підпілля могла ефективно боротися проти окупаційних режимів. У серпні 1920 р., за безпосередньою участю Коновальця, було створено Українську Військову Організацію.

20 липня 1921-го Коновалець повернувся до Львова і очолив Начальну Команду УВО. Був активним противником Другого Зимового походу Армії УНР, вважаючи його безперспективним.

Еміграція

Литовський паспорт Євгена Коновальця. Музей УНР Перша шпальта газети «Свобода» про вбивство Євгена Коновальця Могила Євгена Коновальця на цвинтарі «Кросвейк»

Із грудня 1922-го року був змушений мешкати в еміграції у Чехо-Словаччині, Німеччині, Швейцарії та Італії.

У листопаді 1927-го за його ініціативи на одній з нарад УВО було вирішено створити єдину революційно-політичну організацію, діяльність якої ґрунтувалася б на націоналістичній ідеології та поширювалась на всі українські землі. 28 січня — 3 лютого 1929-го на конгресі у Відні було створено Організацію українських націоналістів, головою проводу якої було обрано Коновальця.

Наприкінці 1920-x — на початку 1930-х рр. Коновалець, організаційно зміцнивши УВО і ОУН, установив контакти з політичними колами Німеччини, Великої Британії, Литви, Іспанії, Італії та організував українські політично-інформаційні служби в багатьох політичних центрах Європи, залучив до співпраці з ОУН широкі кола української еміграції. Здійснив ряд заходів, внаслідок яких були створені осередки ОУН або споріднених організацій у Франції, Бельгії, Канаді, Маньчжурії. За його безпосередньою участю в Америці були засновані Громади українських стрільців, що поклали початок Організації Державного Відродження України в США і Українському Національному Об'єднанню в Канаді. З метою підготовки до майбутньої збройної боротьби за незалежність України за дорученням Коновальця було сформовано військовий штаб та укомплектовано школи з підготовки старшинських кадрів для української армії в Польщі, Чехо-Словаччині, Австрії.

Діяльність Коновальця з розбудови ОУН, намагання поставити українське питання у Лізі Націй та постійні заходи з налагодження націоналістичного підпілля в УРСР, викликали занепокоєння у більшовицького керівництва в Москві.

Загибель

Докладніше: Вбивство Євгена Коновальця

23 травня 1938-го Коновалець загинув у Роттердамі в результаті спецоперації проведеної органами НКВС СРСР. Вбивство Коновальця виконав Павло Судоплатов (пізніше — керівник розвідувально-диверсійного управління НКВС СРСР, генерал КДБ). Він зумів увійти в довіру до Коновальця, який вірив в існування в СРСР міцного підпілля. Це «нелегальне угрупування» й презентував, згідно «легенди»Судоплатов під псевдонімом '«Павлусь Валюх».

Про це інформували особисто Сталіна. У листопаді 1937-го Судоплатова прийняв особисто Іосиф Джугашвілі й поставив задачу розробити план «нейтралізації» керівництва ОУН. За тиждень у Кремлі Судоплатов доповів план Сталіну, керівнику НКВС Єжову та голові ЦВК УРСР Петровському. Останній заявив, що Коновальцю заочно винесено смертний вирок.

23 травня 1938-го Павло Судоплатов передав у Роттердамі в кафе готелі «Атланта» вибухівку, закамуфльовану підривниками під коробку цукерок з українським орнаментом як подарунок «від друзів». Після того як коробка була перевернута у горизонтальне положення, вона вибухнула.

Поховано Євгена Коновальця на цвинтарі Кросвейк.

Почесний громадянин

  • Почесний громадянин Борислава
  • Почесний громадянин Тернополя

Вшанування пам'яті

Україна

Особисті речі Євгена Коновальця у Музеї УНР
  • На честь Дня народження Євгена Коновальця на його малій Батьківщині у селі Зашків Жовківського району Львівської області проводиться національно-патріотичний фестиваль «Зашків — земля героїв». Також у Зашкові є памятник Євгену Коновальцю, а з будинку, де він мешкав відкрито музей.
  • В ряді міст України є вулиця Коновальця. Зокрема у Києві, Білій Церкві, Львові, Івано-Франківську, Дрогобичі, Стрию, Тернополі, Луцьку та Рівному.
  • 14 жовтня 1997-го року був відкритий Пам'ятник Євгену Коновальцю в Моршині.
  • 10 січня 2010-го року був відкритий Пам'ятник Євгену Коновальцю в селі Старі Кути на Прикарпатті.
  • 21 жовтня 2012-го року в Івано-Франківську був урочисто відкритий Пам'ятник Євгену Коновальцю.
  • 19 жовтня 2014-го року в місті Калуші відбулося урочисте відкриття та освячення пам'ятної дошки Євгену Коновальцю.
  • В селі Воля-Задеревацька на одній з білокам'яних стел на алеї борців за незалежність України знаходиться бронзовий барельєф Євгена Коновальця.
  • Меморіальна бронзова дошка з його барельєфом прикрашає стіну одного з будинків у Львові.
  • В Івано-Франківську меморіальна дошка з барельєфом Коновальця висить на стіні одного з будинків на вулиці, названій на його честь.
  • В Києві середня школа № 263 названа на його честь.
  • На честь нього названо 53 курінь УПЮ ім. Євгена Коновальця.
  • В Українській Повстанській Армії діяв Загін імені Коновальця.
  • В ході Євромайдану на честь Євгена Коновальця була названа Перша Київська сотня ім. Є. Коновальця Самооборони Майдану.

Литва

  • 6 грудня 2012 року у місті Каунас на будинку по алеї Свободи (лит. Laisvės al. 34), у котрому часто бував Коновалець, відкрито меморіальну дошку.

Примітки

  1. ↑ ЦДАВОВ України, м. Київ. — Ф. 1105. — Оп.1. — Спр.106. — Арк. 5; ЦДАВОВ України, м. Київ. — Ф. 1105. — Оп.1. — Спр.71. — Арк. 72)
  2. ↑ Сторінка фестивалю
  3. ↑ Історико-меморіальний музей Євгена Коновальця
  4. ↑ У Каунасі відкрили пам'ятну дошку Євгену Коновальцю // УНІАН

Література

  • Ковальчук М. На чолі січових стрільців: військово-політична діяльність Євгена Коновальця в 1917–1921 рр. — К., 2010. — 288 с.
  • Коновалець Є. Я б'ю в дзвін, щоб зрушити справу ОУН з мертвої точки… — К.: Видавництво «Темпора». — 272 с.
  • Сватко Я. Євген Коновалець — творець ОУН. — Л., 2006. — 64 с.
  • Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9
  • Дерев'яний Ігор. Сила волі. Євген Коновалець. — Львів: Центр досліджень визвольного руху; Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького»; Часопис, 2013.
  • Тарас Бульба-Боровець Армія без держави. Слава і трагедія українського повстанського Руху. — Вінніпег, 1981. — 327 с.
  • Доценко О. Зимовий похід (6.12.1919 — 6.5.1920). — К.: Видавництво ім.. Олени Теліги, 2001. — 376 с.
  • Капустянський М. Похід Українських Армій на Київ-Одесу в 1919 році. Кн. 1. – Мюнхен, 1946. – 110 с.
  • Книш З. Становлення ОУН. – К., 1974.–125 с.

Посилання

  • Петро Мірчук. Євген Коновалець
  • Полк. Евген Коновалець // Діло, 31.05.1938
  • Короткий життєпис полк. Евгена Коновальця // Діло, 31.05.1938
  • Евген Коновалець: Причинки до історії української революції
  • Dmytro Shtykalo: The Founder of the Revolutionary Liberation Movement
  • Сергій Кричильський. Пекельна машина у Роттердамі
  • Роман Долинський. Паломництво до наших героїв
  • Олеся Ісаюк. Мандрівка до Полковника. Де похований Коновалець
  • Під знаком стрільця. Виповнилося 120 років від дня народження провідника Українських Січових стрільців Євгена Коновальця // Україна Молода, № 101, 15.06.2011
  • Богдан Червак «Смерть Націоналіста. На пошану полковника Євгена Коновальця» «Українська правда. Історична правда», 23 травня 2013
  • Творець державницької традиції — Полковник Коновалець

Див. також

  • Мартиролог загиблих діячів ОУН та УПА
Попередник
 —
1-й Голова ОУН
1929-1938
Наступник
Андрій Мельник

коновалець євген михайлович синиша


Коновалець Євген Михайлович Інформацію Про

Коновалець Євген Михайлович


  • user icon

    Коновалець Євген Михайлович beatiful post thanks!

    29.10.2014


Коновалець Євген Михайлович
Коновалець Євген Михайлович
Коновалець Євген Михайлович Ви переглядаєте суб єкт.
Коновалець Євген Михайлович що, Коновалець Євген Михайлович хто, Коновалець Євген Михайлович опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Гродненське воєводство

Гродненське воєводство

Гро́дненське воєводство — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Великого кня...
Василівка (Любашівський район)

Василівка (Любашівський район)

Васи́лівка — село в Україні, в Любашівському районі Одеської області. Населення становить 112 о...
Третя ступінь

Третя ступінь

Долорес Костелло Луїз Дрессер Оператор Хел Мор Монтаж Кларенс Колстер Кінокомпанія Warner Bros...
Намо

Намо

Намо — один з районів лаос ເມືອງ муанг провінції Удомсай, Лаос1 Приміткиред ↑ Maplandia wor...