TR | RU | KK | BE | EN |

Кобижча

кобижча олх, кобижча
Кобижча у Вікісховищі

Коби́жча — село Бобровицького району Чернігівської області на річці Кобижчі. Село розташоване на відстані приблизно 100 км від Києва в бік Ніжина. У межах села розташовано 3 залізничні станції — з.п. Космічна, Кобижча та Попудренка. Село одне з найбільших в Україні, простягнулось на 8 км уздовж старого річища р. Кобижча.

Зміст

  • 1 Назва
  • 2 Історія
  • 3 Голодомор
  • 4 Транспорт
  • 5 Релігія
  • 6 Персоналії
  • 7 Культура
  • 8 Пам'ятники
  • 9 Примітки
  • 10 Література
  • 11 Посилання

Назва

Назву села Kobicz можна зустріти на «Загальній карті України» середини 17 століття французького картографа Боплана .

В історико-статистичному опису Чернігівської єпархії, том. 5 видання 1873 року сказано: «Коб» — староукраїнське слово, означає чаклунство, Кобнік — чаклун, Кобижча — сильне чаклунство і житло чаклунів. Можливо, жителі села Кобижчі були схильні до чаклунства, звідки й походить назва села.

Також зустрічалася назва Кобызча. За В. Б. Антоновичем, слово «кобиз» або «кобуз» татарською означає музичний інструмент, запозичений потім козаками під ім'ям кобзи.

Серед жителів села поширена легенда, що нібито назва села походить від фрази вимовленої Катериною ІІ — кабы щи, тобто якби то б щі, яка проїжджала даною місцевістю. Проте дана назва фіксується набагато раніше, тоді як цариця жила у XVIII столітті.

Історія

Село засноване у 1100 році, але прямого зв'язку з теперішнім не має. В 1239 році село постраждало у війні з Золотою Ордою.

Знову засновано у часи Яреми Вишневецького. Пережило міжусобні війни у 1638-40-х роках. 1646 належало єдиному православному сенатору Сейму Польщі каштеляну (воєводі) Чернігова та Києва Адаму Киселю (1600–1653 рр.). Усе життя він намагався поєднати в братському союзі народи України та Польщі. На згадку про цей період частина села називається в народі Каштелянівкою. На місці, де зараз клуб, був «замок» Кисіля. Там ще проглядаються оборонні обвалування.

З початком Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького утворюється Кобижчанська (Кобизька) сотня Ніжинського полку — із центром у селі.

У переписній книзі Малоросійського приказу (1666) згадується город Кабызжа. У книзі поіменно перераховано 120 чоловіків та вдів. У господарствах загалом було 176 волів та 79 коней.

1687 року гетьман Іван Мазепа передав Кобизьку сотню до складу Київського полку.

Під час Генерального слідства Київського полку в містечку Кобижчі 54 двори належали до Кобизької ратуші. Сотником був Семен Мандрика.

У «Списку населених місць Російської імперії» за 1859 рік вказано, що у волосному казач. и вл. містечку Кобижча (Кобыжча) при рч. Кобыжчѣ мешкало 7826 осіб на 1475 дворів (3985 чоловіків та 3841 жінка). Згадувались 1 церква та каплиця, 3 винокурні, сільське училище, базари. У містечку протягом року відбувалося 3 ярмарки. На той момент діяло чотири «старі» церкви: Покрови Пресвятої Богородиці (побудована в 1796 р.), Різдва Христового (1733 р.), Успіння Богородиці на Савинцях (1700 р.) і Троїцька (1801 р.).

Під час скасування кріпосного права 1861 року значна частина землі поміщиків пішла на відкуп кріпосним та козакам (здебільшого — державним селянам).

Влітку 1893 року в село було привезено два ткацькі станки-самолеты для початку промислового ткацького виробництва. До того часу 92 ткача виготовляли лише грубі та вузькі полотна.

За переписом 1897 року в містечку мешкала 10881 людина, серед них — 5330 чоловіків та 5551 жінка. Православними себе назвали 10469.

1896 — збудована лікарня-амбулаторія на 15 ліжок, 1915 р.- нова залізнична станція. В 1914 році була зведена й прийняла учнів нова середня двоповерхова школа № 1 у центрі села.

1899 року в містечку було 2 земських училища, велика церковно-приходська школа та 2 школи грамоти.

Завдяки Столипінській реформі (1906), яка зобов'язала общину виділяти землю в масиві для окремих господарів, навкруги села виникло багато хуторів (особливо на південь від містечка, за залізницею). Потім, уже за радянської влади, з боку Симанівки посадили ліс, а людей переселили в село, ближче до колгоспів. В тому лісі ще й досі можна зустріти фруктові дерева чи садові квіти.

1917 року село стає частиною Української Народної Республіки. Під час інтервенції в Україну російських військ, взимку 1919 під селом точилися бої між більшовицькими загонами Троцького й військами генерала Денікіна. Остаточна окупація Кобижчі відбулася 1919 року і тривала з перервою на кілька років до 1991.

У 1923 році в Кобижчі були 3 школи, лікнеп, бібліотека, сільбуд (селянський будинок), телефон та поштово-телеграфна контора. Населення Кобижчі налічувало 11960 осіб на 3108 господарств. Кобижча була центром Кобизького (Кобижчанського) району Ніжинської округи (1923—1930).

У 1926 році згідно з переписом населення Кобижчі налічувало 12093 особи.

До 1928 Кобижча була містечком.

Голодомор

Містечко постраждало в наслідок геноциду українського народу 1932–1933, проведеного урядом СРСР. Резонансною в історії села стала трагедія родини Дитин, в якій комуністи замучили голодом четверо малолітніх дітей — від трьох до восьми років. Неповний список убитих голодом мешканців села (23 особи) міститься у Національній книзі пам'яті жертв голодомору в Україні 1932–1933 років.

Транспорт

Біля села розташовано 2 залізничні станції приміського сполучення — імені Попудренка та Кобижча, що дає змогу місцевим жителям швидко дістатись до Києва, Ніжина, Броварів і т. д. Крім цього у Кобижчі є 2 автобусних маршрути — перший — від станції Попудренко до Майдану (повна вартість проїзду 3.50 грн.), другий — від станції Кобижчі до колишньої школи № 2 (повна вартість проїзду 3.50 грн.).

Релігія

27 вересня 2012 в селі згоріла дерев'яна церква 1875 року побудови (Свято-Успенський храм Української православної церкви Московського патріархату).

Персоналії

  • Гурнак Людмила Миколаївна (1940) — український промисловець, заслужений працівник промисловості України. В Кобижчі проживала з батьками в 1943–1964.
  • Книш Іван Тарасович — український радянський онколог, доктор медичних наук.
  • Шпиг Федір Іванович — (1956, Кобижча) — український банкір, політик громадський діяч, депутат Верховної Ради України.
  • Андрій Леонтійович Динник (06.03.1920—30.03.1987) — поет, працював конструктором на одному з київських заводів, начальником лабораторії, старшим інженером у Київському радіоцентрі (м. Бровари). Автор збірок сатири та гумору „Підслухана розмова“, „Ридикюль і Торбина“, „Всім по заслузі“, „Проста арифметика“, „Кропива“, „Веселеньки були“, „Складна ситуація“ та інших. Член Спілки письменників з 1963 р.

Культура

На території Кобижчі розташовані кургани 2 000 до н. є.

Пам'ятники

Назва Рік встановлення Розташування Фото Короткі відомості
Тарасу Шевченку  1972 Біля школи № 1 На пам'ятнику знаходиться
частково пошкоджений напис:
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Т.Г.ШЕВЧЕНКО
Червоним партизанам,
пам'ятник-поховання
Біля сільського будинку культури Виконаний у формі піраміди, біля самого
пам'ятника розміщено могили
партизанів-більшовиків
В. І. Леніну Біля сільської ради
в центрі села
Знесений сільськими активістами у 2014 році
Борцям за радянську владу та воїнам ВВВ Монумент присвячений всім, хто боровся
за радянську владу під час Громадянської війни та ВВВ
Невідомому солдату і полеглим визволителям Кобижчі Біля пам'ятника розміщені могили загиблих
солдатів та офіцерів Червоної Армії, які вибили гітлерівців з Кобижчі.

Примітки

  1. ↑ Антонович В. Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. — К.: Либідь, 1995. — с. 164. http://litopys.org.ua/anton/ant09.htm
  2. ↑ Переписні книги 1666 року / Приготував до друку і зредагував В. О. Романовський. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія. — Київ, 1933. — с. 222-225.
  3. ↑ http://www.kobizhcha.com/index.php?option=com_content&view=article&id=13&Itemid=67
  4. ↑ Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648–1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 152. http://www.history.org.ua/?litera&id=7087
  5. ↑ Н. П. Василенко. Генеральное слѣдствіе о маетностяхъ Кіевскаго полка 1729–1731 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 37. http://archive.is/20130417212847/ksm-m.ucoz.ru/load/zhurnaly_i_sborniki/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca/chtenija_v_istoricheskom_obshhestve_nestora_letopisca_kniga_7/45-1-0-798
  6. ↑ Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 62.
  7. ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1894 год. — C. 77-78. http://www.knigafund.ru/books/81181
  8. ↑ Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — с. 263.
  9. ↑ Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1899 год. Очередная сессия — C. 11. http://www.knigafund.ru/books/81184
  10. ↑ Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — c. 42-43.
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1926 года. — Том ХІІ: Украинская Социалистическая Советская Республика. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон: народность, родной язык, возраст, грамотность / Центральное статистическое управление СССР, Отдел переписи. — М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928. — с. 477.
  12. ↑ Сніжана Божок, Ущент згоріла церква 19 століття. / Газета „Чернігівщина“ № 41 (369) від 11.10.12

Література

  • * Чернігівщина:Енциклопедичний довідник за ред. А. В. Кудрицького, К.: УРЕ, 1990, стор. 703

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кобижча
  • Кобыжча // Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерский. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 207-212.
  • Сайт села Кобижча, створений в 2008 році
  • Верховна Рада України — с. Кобижча Чернігівська область, Бобровицький район
  • Wikimapia — Кобижча
  • Сайт села Кобижча
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці у селі Кобижча
  • Історія села Кобижча
  • Кобижчанська (Кобизька) сотня (1654–1782)
Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

кобижча, кобижча олх


Кобижча Інформацію Про

Кобижча


  • user icon

    Кобижча beatiful post thanks!

    29.10.2014


Кобижча
Кобижча
Кобижча Ви переглядаєте суб єкт.
Кобижча що, Кобижча хто, Кобижча опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

1004 до н. е.

1004 до н. е.

Зміст 1 Події 2 Народились 3 Померли 4 Джерела Події Саул, цар Ізраїльського царства наклав...
Ґотська і Кафська митрополія

Ґотська і Кафська митрополія

Ґотська і Кафська митрополія (Ґотфська і Кафайська митрополія) — православна митрополія, що була ств...
Канава

Канава

Канава: Канава — довга заглибина, викопана в землі; рів Канава гірництво — відкрита гірни...
Ревю де Де Монд

Ревю де Де Монд

Ревю де Де Монд (фр. Revue des Deux Mondes, в перекладі «Огляд двох світів» або «Огляд Старого й Нов...

Випадкові Статті (searchxengine.com)

Ім'я при народженні

Ім'я при народженні

Вроджене ім'я, ім'я при народженні - ім'я, яке людина отримує при народженні. Зазвичай с
Робертс, Пет

Робертс, Пет

Чарльз Патрік "Пет" Робертс (англ. Charles Patrick Roberts, рід. 20 квітня 1936 Топіка) -
Бонапарт, Наполеон Шарль

Бонапарт, Наполеон Шарль

Наполеон Шарль Бонапарт Наполеон Шарль Грегуар Жак Філіп; 5 лютого 1839 Рим - 11 лютий 1899 там же -
південь ніде

південь ніде

Підліткова драма Творець Томас Лінч У ролях Габріель Крістіан Менді Масгрейв Метт Коен Кріс Х