TR | RU | KK | BE | EN |

Князь

князь владимир, князь тьмы с задней парты
Князь (княгиня) — титул голови феодальної монархії, або будь-якої іншої політичної системи (удільного князівства), великого посадовця чи вельможі у 8—20 століттях. Споконвічно був спадковим титулом у середовищі аристократії, але з кінця 18 століття став даруватися монархом за вислугу як дворянський титул.

В слов'янських мовах назва герцога, принца, царя (королевич — «маленький цар»). У Хорватії і західно-слов'янських мовах (наприклад, польська, сербська) слово використовувалось, щоб позначити «лорда», а в чеській, польській та словацькій також стало означати «священик» (Кнез, ksiądz, kňaz), а також «Герцог»(Кнез, kníže, książę, knieža).

Зміст

  • 1 Походження
  • 2 Історія
  • 3 Ординські часи, XIII–XVI ст
  • 4 Див. також
  • 5 Примітки
  • 6 Література

Походження

Князь"кънѢзь" (серб./болг. «кнез», пол. "księć", словен. "knez", чеськ. "kněz", словацьк. «kňaz»), від старогерманського *kuningaz або готського *kuniggs, д.-в.-н. kuning, похідного від kuni «рід», звідки і фінське, естонське *kuningas «король» .. За Максом Фасмером запозичено з протогерманського «kuningaz», чи готського «kuniggs», утворених від «kuni» — рід. (див. також: Конунг) Вважається, що від цього ж кореня походять у германських мовах слово король — англ. "king", нім. "könig". Цікаво, що схоже досить близькі і за звучанням і за значенням до слова князь такі титули володарів у кочівників Великого Степу як каган, каан, кан, хан, ган, хакан. Цьому можна знайти зрозуміле пояснення, якщо згадати, що всі вищезазначені титули ідуть коренями до часів гуннів і готів, близькоспоріднених союзів племен різних народів Євразії.

Словом князь передають низку неслов'янських титулів (лат. "dux", фр. "prince", нім. "Fürst", «Herrzog», англ. "Duke" — тощо). Цікаво, що німецьке слово Herzog походить від старо-нім. Heer-zog, дослівно — «провідник війська», тобто Воєвода.

Історія

В ранньому середньовіччі слов'янських (як і у германських) племен у Середніх Віках спершу воєначальник племені, союзу племен, військової дружини (у родоплемінну епоху). У пізньо-середньовічну феодальну епоху — правитель монархічного лену — князівства. У пізніши часи — представник прошарку аристократіі, власник вищого шляхетського титулу.

Цитата:

Тих багатих і торговельних людей треба було захистити, треба було оборонити їх од сусідів, ласих на їхні товари та багацтво. Тому то київські люде, особливо значнійші, більші, що прозивалися боярами, здавна позаводили при собі ватаги людей сильних, одважних, військових. Згодом у Київі зібралося чимале військо і воно обороняло місто од сусідів та ходило з купцями, як вони везли свої товари в чужий край. Старший над тим військом був київський князь.

Але вже десь у VIII столітті найпізніш, київські князі перестали бути тільки сторожами київської торговлі; маючи велике військо — дружину, що треба було його чимсь прогодувати, вони почали нападати на сусідні племена та споружати далекі походи. Ті походи на чужі землі збогачували дружину та князя, бо купці-дружинники навозили звідти чимало товару, невольників і потім те все продавали. Що далі, то все зростала дружина київського князя й охота до походів за данею в підбиті вже землі та до наскоків в далекі чужі краї. Ті, що сиділи далі і до них не можна було часто ходити, платили тільки дань та давали помочи під час воєнного походу, але мали ще своїх князів і сами собою порядкували; до инших сажав київський князь з своєї руки князя, а ще до инших посилав своїх «мужів» — «посадників» і ті вже робили так, як скаже київський князь. . Сажаючи своїх князів та підручних в чужих землях, київський князь ніби то робив їм добро: обороняв їх од сусідів, заводив спокій, нищив і карав розбійників, а зате приходив що року зимою по дань, а часом держав там своїх «мужів» цілий рік з військом. Обійшовши землі зимою, князі й бояре разом з купцями на весну з'їздилися у Київі і поскладавши товари на човни, везли Дніпром на продаж аж до Царгороду, до Греків

З переходом від первісно-родових до феодальних суспільних відносин князівська влада почала переходити у спадок і зосереджуватися у певній родині — династії.

Київські князі як старші в родині-династії «рюриковичів» мали титул великий князь. Мали свої резиденції (столи) в окремих землях (князівствах), уділах, волостях. Існували служебні князі, які не мали власних володінь і йшли на службу до інших князів. Упродовж XIV–XVI ст руські князі перетворилися на вищий прошарок шляхти.

У деяких країнах князь є спадковий або дарований титул.

Князі, що були головами великих феодальних державних утворень на Русі й у Великому князівстві Литовському («Русь Литовська», сьогоднішні Білорусь та Литва), називалися Великими князями (у деяких країнах, наприклад, у Польщі, Чехії, Галицько-волинському князівстві, князі — голови феодальних монархій — відповідно до Західно-європейської традиції прийняли титул королів).

Ординські часи, XIII–XVI ст

В ординській державі XIII–XVI ст. слово «князь» вживали як руський відповідник слова «хан», який означав начальника будь-якого рівня, начальника взагалі, як людину з роду Чингіза так і ні, як виборного так і наказного (частіш наказного). Такий порядок закріпив сам Чингізхан, який як справжній степовик, простий у побуті, видав наказ про відміну всіх титулів і звань усіх державних утворень, які увійшли до складу ординської держави крім титулу «хан» (рус.князь). В цей зустрічаються згадки про князів верхніх і нижніх, князів десяцьких, соцьких і тисяцьких, тобто фактично в тому значенні, в якому у козацьких військах наступних століть вживалось поняття «отаман», а у європейських державах — «офіцер». Саме нащадки цього численного прошарку русько-ординських служивих князів, часто змішаного русько-татарського походження і склали у подальшому основу дворянства при утворенні царства Московського, наслідуючи тим самим ординську систему управління.

Див. також

  • Архикнязь | Боярин | Воєвода | Герцог | Король | Посадник | Огнищанин | Чашник | Великий князь | Каган | Цар
  • Князівство
  • Князівське право
  • Держава (символ)
  • Намісництво
  • Принцепс

Примітки

  1. ↑ «князь». «Етимологічний словник Фасмера» онлайн
  2. ↑ Макс Фасмер. Етимологічний словник російської мови. Стор. 286
  3. а б в М. Аркас — Історія України-Русі.1908 (том 1)

Література

  • Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2002.


Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

князь владимир, князь игорь, князь мышкин, князь олег, князь святослав, князь серебряный, князь трубецкой, князь тьмы с задней парты, князь юсупов, князь ярослав


Князь Інформацію Про

Князь


  • user icon

    Князь beatiful post thanks!

    29.10.2014


Князь
Князь
Князь Ви переглядаєте суб єкт.
Князь що, Князь хто, Князь опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Літера

Літера

Літера, іноді буква (від лат. litera) — графічний знак, який сам, або в поєднанні з іншими знак...
Гриневич

Гриневич

Грине́вич — прізвище Відомі носії: Гриневич Валерій Іванович — полковник Збройних сил Укр...
Верхівцевський навчально-виховний комплекс

Верхівцевський навчально-виховний комплекс

КЗ «Верхівцевський НВК» — загальноосвітня школа в місті Верхівцеве Зміст 1 Історія 11 Приміщен...
Ніл Тейлор

Ніл Тейлор

* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію поно...