TR | RU | KK | BE | EN |

Згурівка

погода згурівка, газета панорама згурівка
Згу́рівка — селище міського типу Згурівського району Київської області. Районний центр. Згурівка розташована на лівому березі річки Супій (ліва притока Дніпра) за 32 км на північ від залізничної станції Яготин.

Зміст

  • 1 Клімат
  • 2 Населення
  • 3 Назва
  • 4 Історія
    • 4.1 Від заснування до ХХ століття
    • 4.2 Згурівка у ХХ столітті і в наш час
  • 5 Голодомор 1932-33 років
  • 6 Економіка
  • 7 Освіта
  • 8 Культура, пам'ятки, ЗМІ
  • 9 Персоналії
  • 10 Галерея
  • 11 Виноски
  • 12 Джерела, література і посилання

Клімат

  • Пересічна температура січня: −6,4°.
  • Пересічна температура липня: +20,0°
  • Річна кількість опадів: 570 мм.

Населення

Кількість мешканців Згурівки (тис. осіб):

  • 1966 — 7,8;
  • 1978 — 6,8;
  • 1990 — 7;
  • 2001 — 7,100;
  • 2009 — 6,629;
  • 2013 — 5,352 (станом на 01.07.2013)

Назва

Назву село отримало від винограду ГУРІВКИ, який вирощували хуторяни і з гурівки поставляли вино на укріплення Київської Русі: Красний острівець (нині біля села Петрівки) і Держикрай (нині Знамянка). Згідно з іншою версією на місці нинішньої Згурівки спершу був хутір, на якому поселився Згура із залежними від нього селянами на захопленій громадській землі. Начебто, на честь цього першого поселенця населений пункт і отримав свою сучасну назву.

Історія

Від заснування до ХХ століття

Засноване не пізніше 1590 року, позначене на спеціальній карті Г.Боплана в 1631 році. В середині XVIII століття вже було досить великим поселенням. В писемних джерелах також згадується під 1690, коли російський цар Петро І пожалував Згурівку в числі інших земель басанському сотникові Переяславського полку К. Яцьковичу.

Хутір отримав в оренду покозачений грек Тимофій Стиглієв в 1708 році знаний, як Тимофій Згура. Більше всього він прізвище взяв від назви хутора. Він був дипломатом з особливих доручень у гетьмана України Івана Мазепи, помер в тому ж 1708 році в Ромнах. Після поразки у битві під Полтавою, прибічники Мазепи були піддані страшному терору, позбавлені всіх привілеїв та майна, а хутір (Згурівка) з тамошніми людьми був за Переясловським полковником Стефаном Томарою, після смерті якого був придбаний Федором Марковичем.

Від 1762 року Згурівка належала гетьманові Лівобережної України Кирилу Розумовському.

У 1824 році село, як посаг за дружиною, перейшло у володіння графа А. В. Кочубея, який збудував тут центральну садибу своїх навколишніх маєтків. Відтоді на тривалий час Згурівка належала відомій родині Вязємських-Кочубеїв. У селі стояла велика садиба. У 1837 року київський віце-губернатор, дійсний статський радник А. В. Кочубей заснував навколо свого палацу парк (відомий зараз як Згурівський дендропарк), одну з головних ролей у створенні якого відіграв садівник-швейцарець.

Наприкінці 1880-х років тут створено метеорологічну станцію та навчально-дослідну ферму з 3-річним курсом навчання.

Згадка про Згурівку є в листі Тараса Шевченка до троюрідного брата Варфоломія Шевченка (20 серпня 1859 року). Згурівка згадується, зокрема, у зв'язку з бажанням Тараса Григоровича допомогти Варфоломієві Григоровичу влаштуватися на роботу.

Адміністративно Згурівка у XIX столітті належала до Прилуцького повіту.

-------------------------------------------

Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області"

В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):

"В  4 верстах  к  с.с.в. на левом  берегу р. Супоя расположено волостное село Прилуцкого уезда Згуровка, в  котором  около 4,5 тыс. жителей, православная церковь, часовня, около десятка лавок, еженедельный базар  и 3 ярмарки; здесь более 80 ветряных  мельниц  и около десяти маслобойных  заведений. В  эпоху освобождения крестьян Згуровка принадлежала П. А. Кочубею; Кочубеи имели здесь до 10 тыс. дес. При селе и ныне находится прекрасное имение Вас. Петр. Кочубея "Згуровка" площадью свыше 19 тыс. десятин. Полевое хозяйство в  имении ведется при заложном, а частью при трехпольном  и многопольном  севооборотах, причем  из  кормовых трав  разводятся преимущественно люцерна и эспарцет; на небольшой площади производятся опыты посева лекарственных  растений. Семенное хозяйство в  имении возложено на одну экономию, которая специально занимается выращиванием  посевных  семян  как  для нужд  прочих  экономий имения, так  и для продажи. В  хозяйстве образцово поставлено скотоводство, причем  имеется несколько специальных заводов. Так, для выращивания хороших  лошадей устроено три завода: на одном из  них  выращивается помесь местной лошади с  чистокровными арденами, на втором  — помесь той же лошади с  чистокровными першеронами и наконец  на третьем  — английские чистокровные верховые лошади; всего на трех  заводах числится 200 кобыл, Далее имеется завод  крупного рогатого скота—помеси местной породы с  шаролезской; устроено три завода племенных  свиней, на которых  разводятся иоркширы, беркширы и линкольны. Стадо овец  состоит  из  700 голов  мериносов. Заслуживает особого внимания в  хозяйстве правильное лесоразведение, предпринимаемое здесь в  весьма значительных  размерах  уже с  конца 50х годов. Обычный порядок  насаждения степи принят  следующий: место, предназначенное для облеснения поступает  предварительно под  посев  колосовых  хлебов и только после снятия 2—8 урожаев  оно поступает  под  посадку деревьев ; осенью по жнивью сажаются лиственные деревья, а весною —хвойные. Весь посадочный материал  для этой цели получается из  обширных  питомников  хозяйства. Общая площадь посадок  в  настоящее время простирается почти до 500 десятин. При Згуровке владельцем  имения содержится учебно-опытная ферма, основанная в  начале 70х  годов  не только для нужд  собственного хозяйства, но и с  целью подготовки из  местных  жителей людей, знакомых  с  рациональною культурою сельскохозяйственных  и промышленных  растений, а также с  приемами применения усовершенствованных  земледельческих  орудий. Учебный курс  трехлетний. Принимаются мальчики, окончившие уже курс  начальной сельской школы; содержатся они на счет  владельца фермы. Преподавателем  на ферме состоит  ученый фермер, который зимою сообщает  ученикам  элементарные сведевия из  агрономии и сопредельных  с  нею наук, а летом  работает  с  ними на полях. На ферме производятся опыты культуры различных  сельскохозяйственных  растений. Наконец  в  имении устроена метеорологическая станция."

Згурівка у ХХ столітті і в наш час

На початку ХХ століття Згурівка була значним центром переробки сільськогосподарської продукції — тут працювали гуральня, 10 олійниць, 80 вітряків, цукрозавод (відкритий у 1913 році), 3 кінних заводи. Тричі на рік у містечку збиралися торговельні ярмарки.

Вже за СРСР, у 1924 році волосна система управління ліквідовувалась, і Згурівка увійшла до складу Турівського району Прилуцької округи, в якому перебувала до 1930 року.

2 вересня 1930 року Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет і Рада Народних Комісарів УСРР прийняли постанову «Про ліквідацію округів і перехід на двоступеневу систему управління», згідно з якою Згурівка стала адміністративним центром Згурівського району, і лишалась ним менше року (до 1931 року).

Від 9 лютого 1932 року (згідно з постановою ВУЦВК «Про утворення областей на території УСРР»), Згурівка тимчасово опинилась у складі Харківської області.

Знову районнийм центром Згурівка стала в 1935 році (до 1965 року), від 1937 року — у складі Полтавської області.

В роки Німецько-радянської війни (1941—45) Згурівка була окупована гітлерівцями від 15 вересня 1941 року по 21 вересня 1943 року.

6 січня 1954 року до складу Київської області було віднесено два райони Полтавської області: Згурівський та Яготинський. Статус селища міського типу Згурівці надано 1956 року.

1962 року Згурівський район ліквідовано. Указом Президії ВР УРСР № 64 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР» № 2н-06 від 4 січня 1965 року був утворений новий укрупнений Яготинський район.

У складі Яготинського району Київської області Згурівка перебувала до 1986 року. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 вересня 1986 року «Про утворення Згурівського району у Київській області» був утворений Згурівський район у нинішньому складі.

Згурівка — типовий невеликий український аграрно орієнтований райцентр, залишається таким і в наш час за незалежності (від 1991 року).

Голодомор 1932-33 років

1929 року на базі Згурівського ТСОЗу створюється сільськогосподарська артіль. Примусовим заганянням до неї одноосібних селян до весни 1930 року вона розрослась до 5 колгоспів: ім. Леніна, ім. Шевченка, ім. Кірова, «Більшовик» та ім. Орджонікідзе, що об'єднували майже 90% всіх одноосібників.

Куркулі й ті, кого до них вписували, були розкуркулені, у них відібрано не лише реманент і зерно, але часто й хати. Згодом влада руками сільських активістів відібрала всі продуктові запаси не лише в них, а й в усіх селян.

В Згурівку прийшов голод. Архівних документів за той період не збереглося, але, за свідченнями очевидців, масштаби лиха були страхітливими. Старожили селища, які в ті роки були дітьми, пригадали 61 прізвище померлих від голоду. Навіть по цьому можна судити про кількість закатованих голодом, яка, звісно ж, була значно більшою, ніж пригадали 7-13-річні на той час очевидці трагедії.

Мартиролог жителів Згурівки-жертв Голодомору 1932–1933 років укладений за свідченнями Чубук (Самойленко) Г. В., 1926 р.н.; Краснощок (Твердохліб) В. М., 1922 р.н.; Подолянко К. О., 1922 р.н. та ін., записаними в 2004 р. Толстою Н. Г., секретарем районної державної адміністрації та занесений до Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932–1933.

Економіка

Головні підприємства Згурівки:

харчова промисловість:
  • Філія ПАТ «Яготинський маслозавод» «Яготинське для дітей»;
  • ТОВ «Наш край»;
  • Згурівська пекарня.
обробка металів і будівельна промисловість:
  • ТОВ «Прушиньскі»;
  • ТОВ «Київ-Будівельник»;
  • ВАТ «Згурівський агробуд»;
  • МП «Будівельник»;
  • Філія «Згурівське районне дорожнє управління».

Освіта

У Згурівці функціонують Згурівський НВК «Гімназія — школа І ступеня» та ЗОШ І-ІІІ ступенів та (1963–2013) діяла Згурівська школа-інтернат для сиріт. Дошкільні заклади селища — «Журавка» і «Веселка».

Установи позашкільної освіти та розвитку творчих і спортивних здібностей у Згурівці:

  • Будинок дитячої та юнацької творчості;
  • Згурівська дитяча музична школа;
  • Згурівська дитячо-юнацька спортивна школа (пл. Лісова, 2).

Середню спеціальну освіту можна здобути в Згурівському професійному ліцеї.

Культура, пам'ятки, ЗМІ

У селищі працює музей Великої Вітчизняної війни «Пам'ять».

Окрасою Згурівки і краю є аматорський народний хор «Джерело».

В Згурівці працює фізкультурно-оздоровчий клуб «Старт».

Головною туристичною принадою Згурівки є розташований у селищі Згурівський дендропарк (площею 325 га) — пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення (2-га половина ХХ століття), закладений в 1837 році; нині підпорядкований Березанському лісництву Переяслав-Хмельницького Держлісгоспу. Незважаючи на деяку занедбаність, в ньому є на що подивитись: старезні дерева, великі ставки, острівець з круглим будиночком.

У селищі видається районна газета «Панорама».

Ціла плеяда письменників, художників і композиторів, які народилися, навчалися і працювали у Згурівці, своєю творчістю збагатили вітчизняну культуру. Серед них Валерій Баран, Володимир Вдовенко, Григорій Кривда, Олена Кошова, Микола Маркевич, Мусій Кононенко, Іван Кирій, Володимир Чорномор (Проценко), Григорій Проценко та ін.

Серед молодих митців відомий Сергій Скринник — талановитий учень Згурівської ДМШ (викладач Костянтин Петрович Жалдак), який грає чудові твори і вивчає їх за декілька уроків.

Персоналії

народилися у Згурівці:

  • Безугленко Анатолій Іванович — композитор, член Ліги українських композиторів та Асоціації діячів естрадного мистецтва, дипломант літературно-мистецької премії ім. Дмитра Луценка «Осіннє золото»
  • Гинзбург Роман Яковлевич (1910–1989), військовий журналіст, кінорежисер, редактор газети «Моряк Сєвєра», створив кінофільми «Мореходи Півночі», Морські ворота Півночі"
  • Грачова Алла Олексіївна — український художник, режисер-мультиплікатор, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1996), член Національної Спілки кінематографів України
  • Гриппа Вадим Валерійович — український футболіст
  • Жупанський Олексій Олегович, поет, перекладач, видавець, член Національної спілки письменників України
  • Кошова (Коростильова) Олена Миколаївна, мати Олега Кошового
  • Олененко Юрій Олександрович — Міністр культури УРСР, член Національної Спілки кінематографів України, заслужений діяч мистецтв Украины, державний діяч, Надзвичайний і Уповноважений Посол України в Естонії
  • Проценко Григорій Павлович — художник-пейзажист. Дипломант обласної виставки робіт самодіяльних художників і майстрів декоративно-прикладного мистецтва Київщини.
  • Чалий Борис Миколайович — геологодослідник, кандидат геолого-мінерологічних наук

особи, пов'язані з містечком:

  • Баран Валерій Григорович, (1 липня 1954, — 31 грудня 2010) — поет, член Київської обласної організації НСПУ (з 2006). Жив і працював на Згурівщині.
  • Василенко Олександр Миколайович (28 травня 1952, Київ) — соліст-вокаліст Національного ансамблю солістів «Київська камерата», народний артист України. Дитячі роки пройшли в Згурівці.
  • Вдовенко Володимир Дмитрович, (1895−1981), професор, репресований у 1936 році, уродженець с. Середовка; повернувшись зі сталінських таборів, оселився у Згурівці. Викладав у школі історію та географію, зробив великий внесок у дослідження минувшини краю
  • Євтушенко Віктор Арсенійович, поет-гуморист, прозаїк, громадський діяч, член Національної Спілки письменників України, випускник Згурівської школи-інтернату для сиріт
  • Кошовий Олег Васильович, (8 червня 1926 — 9 лютого 1943) — один з керівників підпільної організації «Молода гвардія» у місті Краснодон Луганської області під час Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.
  • Покровський Володимир Олександрович — академік архітектури (1907), дійсний член академії малярств (1909), професор архітектури (1913) — автор церкви Згурівки
  • Володимир Проценко (літературний псевдонім Володимир Чорномор) — український письменник (поет, публіцист, прозаїк, краєзнавець), член Національної Спілки письменників України, заслужений діяч мистецтв України, громадський і політичний діяч Севастополя, випусник 1969 року Згурівської школи-інтернату для сиріт, автор ряду поетичних і прозових творів про Згурівщину. Автор більше 20 поетичних і прозових книг, 30 пісень. Лауреат премії Кабінету Міністрів «Золоте перо України», міжнародної літературної премії ім. Івана Багряного, всекримської літературної премії ім. Степана Руданського та премії Військово-Морських Сил України ім. Ярослва Окуневського;
  • Самойленко Григорій Васильович, заслужений діяч науки і техніки, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри світової літератури та історії культури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, автор п'ятитомника «Нариси культури Ніжина», викладач Згурівської-школи-інтернату (1963–1970)

Галерея

Виноски

  1. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. Шевченко Л. В. Згурівка // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3. — С. 321
  3. ↑ Мартиролог жителів смт. Згурівка — жертв Голодомору 1932–1933 рр.
  4. Згурівський район на Київська обласна державна адміністрація. Інвестиційний сайт Київської області
  5. ↑ Згурівська районна державна адміністрація на Сайт «Краяни» (Український видавничий центр «Галактика-С»)
  6. ↑ Згурівка на www.ukrainaincognita.com (Веб-проект «Україна Інкоґната») // Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. — К.: «Грані-Т», 2008
  7. ↑ http://arh-necropol.narod.ru/index/0-146
  8. ↑ http://kinofilms.tv/person/alla-gracheva/
  9. ↑ https://ru.wikipedia.org/wiki/Гриппа,_Вадим_Валерьевич
  10. ↑ http://www.livelib.ru/author/300636
  11. ↑ http://www.gorod.cn.ua/news_155.html
  12. ↑ http://kiev-necropol.narod.ru/OlenenkoYuA.html
  13. ↑ http://chaliybn.narod.ru/o_sebe.htm
  14. ↑ http://www.biblioteka.com.ua/modules.php?name=Pages&go=page&pid=21
  15. ↑ http://www.iemrams.spb.ru/russian/library/pokrovsk-r.htm

Джерела, література і посилання

  • Офіційний сайт Згурівської районної державної адміністрації
  • Згурівський офіційний сайт
  • Згурівський офіційний форум
  • Шевченко Л. В. Згурівка // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3. — С. 321
  • Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 1. — К., 1966. — С. 764—765.
  • Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 4. — Київ, 1979. — С. 246.
  • Батушан О., Сікорський М. Шляхами Київщини. К., 1968
  • ІМіС УРСР. Київська область. К., 1971
  • Географічна енциклопедія України. — Том 2. / Редколегія: О. М. Маринич (відпов. ред.) та ін. — К.: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — С. 42.
  • Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 54.
  • Шевченківський словник. Том 1 / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ: Головна редакція УРЕ, 1976. — С. 240.
  • Згурський В. Згурські: Відомості про родини з прізвищем Згурські. — Вип. I. — К.: ПП "Телекомпанія «ІК», 2004. — 800 с.
  • Маленков Р., Година О. Дванадцять маршрутів Київщиною. — К.: «Грані-Т», 2008
  • Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — Київ, «Наукова думка», 1991. — Т.3. — С.249.
  • План Згурівки
  • Згурівська районна державна адміністрація на Сайт «Краяни» (Український видавничий центр «Галактика-С»)
  • Згурівка на www.ukrainaincognita.com (Веб-проект «Україна Інкоґната»)
  • Згурівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)

газета панорама згурівка, згурівка, погода згурівка


Згурівка Інформацію Про

Згурівка


  • user icon

    Згурівка beatiful post thanks!

    29.10.2014


Згурівка
Згурівка
Згурівка Ви переглядаєте суб єкт.
Згурівка що, Згурівка хто, Згурівка опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Мале Ситно

Мале Ситно

село Мале Ситно біл Малое Сітна Основні дані 55°41′39″ пн ш 29°21′23″ с...
Бабуняк Ярослав Іларіонович

Бабуняк Ярослав Іларіонович

Бабуняк Ярослав Іларіонович (2 січня 1924, село Вербів, нині Бережанського району Тернопільської...
Пелагія Каленикович

Пелагія Каленикович

Пелагія Ничипорівна Каленикович д/н —1699 — перша дружина Івана Скоропадського до отриманн...
Альмонасід-дель-Маркесадо

Альмонасід-дель-Маркесадо

Альмонасід-дель-Маркесадо ісп Almonacid del Marquesado — муніципалітет в Іспанії, у складі авто...