TR | RU | KK | BE | EN |

Жмеринка

жмеринка жмеринка, жмеринка киев
Координати: 49°02′00″ пн. ш. 28°07′00″ сх. д. / 49.03333° пн. ш. 28.11667° сх. д. / 49.03333; 28.11667

Жмеринка
Герб Жмеринки Прапор Жмеринки
Панорама району міста навколо залізничного вокзалу
Основні дані
Країна  Україна
Регіон Вінницька область
Район/міськрада Жмеринський район
Рада Жмеринська міська рада
Код КОАТУУ 0510300000
Засноване XVIII століття
Магдебурзьке право 1591
Населення 35 431 (1 серпня 2013)
Площа 18,26 км²
Густота населення 944,8 осіб/км²
Поштові індекси 23100-23107
Телефонний код +380-4332
Координати 49°02′33″ пн. ш. 28°05′57″ сх. д. / 49.04250° пн. ш. 28.09917° сх. д. / 49.04250; 28.09917
Висота над рівнем моря 326 м
Водойма р. Рів
Назва мешканців Жмеринчани, Жмеринчанка, Жмеринчан
Міста-побратими Шекі
Скаржисько-Каменна(2000)
День міста перша неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Жмеринка, Жмеринка-Подільська
До станції 0 км
До обл./респ. центру
 - фізична 35 км
 - залізницею 47 км
 - автошляхами 46 км
До Києва
 - фізична 231 км
 - залізницею 268 км
 - автошляхами 303 км
Міська влада
Адреса 23100, Вінницька обл., м. Жмеринка, вул. Центральна, 4, 5-01-00
Веб-сторінка Жмеринська міськрада
Міський голова Кушнір Анатолій Петрович

Жме́ринка — місто обласного значення у Вінницькій області, центр Жмеринського району. Площа 18,2 км². Населення 35,4 тис. мешканців (2001, становить 90,2% до 1989), переважно українці. Відстань до областного центру становить 35 км і проходить автошляхом E583, із яким збігається М21. В місті великий знаходиться залізничний вузол, що з'єднує Київ, Одесу, Львів та Могилів-Подільський, також можна дістатися багатьох Європейских міст. Функціонує 9 міжміських, 16 приміських та 7 міських автобусних маршрутів.

Зміст

  • 1 Географія
    • 1.1 Географічне розташування
    • 1.2 Клімат
  • 2 Археологічні знахідки
  • 3 Етимологія
  • 4 Історія
    • 4.1 Визвольні змагання 1917–1921 років
    • 4.2 Розбудова міста
  • 5 Символіка
  • 6 Пам'ятки
  • 7 Релігія
  • 8 Вулиці
  • 9 Населення
  • 10 Місцевості міста
  • 11 Економіка
  • 12 ЗМІ
    • 12.1 Преса
    • 12.2 Радіо
    • 12.3 Телебачення
  • 13 Транспорт
    • 13.1 Міський транспрт
    • 13.2 Приміський та міжміський транспорт
      • 13.2.1 Відстані до найголовніших залізничних станцій від зал. ст. Жмеринка-Пасажирська:
  • 14 Персоналії
    • 14.1 Народились
    • 14.2 Проживали, перебували
  • 15 Цікаві факти
  • 16 Галерея
  • 17 Примітки
  • 18 Джерела і посилання

Географія

Географічне розташування

Жмеринка розташована у південно-східній частині Подільської верховини за 49 км від Обласного центру (автошляхи М21, E583). Площа Жмеринки становить 18,2 км².

Середня висота над рівнем моря становить 326 м. Протяжність Жмеринки з півночі на південь — 5,7 км, із заходу на схід — 6,9 км.

Відстань від Жмеринки до різних міст (автошляхами)
Шепетівка ~ 194 км
Старокостянтинів ~ 184 км
Київ ~ 317 км
Вінниця ~ 35 км
Біла Церква ~ 243 км
Погребище ~ 126 км
Івано-Франківськ ~ 341 км
Хмельницький ~ 135 км
Немирів ~ 98 км
Умань ~ 220 км
Кам'янець-Подільський ~ 169 км
Чернівці ~ 258 км
Шаргород ~ 37 км
Могилів-Подільський ~ 88 км
Тульчин ~ 123 км
Миколаїв ~ 512 км

Клімат

Показник
Клімат Жмеринки
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Джерело: Опис клімату Жмеринка

Клімат помірний, континентальний. Середньорічні температури повітря: літня — (+ °C), зимова — (- °C). Середньорічна кількість опадів становить –  мм.

Переважають вітри північно-західного напряму.

Археологічні знахідки

В кінці 60-х років XX століття під час земляних робіт пов'язаних з будівництвом басейну біля стадіону «Локомотив» були знайдені знаряддя праці первісних людей: зубила, скребки, крем'яні сокири, долота, а також черепки гончарних виробів, дивна статуетка, що нагадувала жінку. Отже на території міста жили наші пращури ще в сиву давнину. На території, що прилягає до міста є пам'ятник археології поселення трипільської культури. За 12 км від Жмеринки біля села Межирова збереглися вали Скіфського городища, а біля Станіславчика ще й досі височить козацька могила — свідок відчайдушної боротьби українського народу за незалежність.

Етимологія

Свою назву Жмеринка отримала від сіл розташованих по обидві сторони від залізничної колії — Велика і Мала Жмеринка. Щодо походження назви, то існують різні версії: одні дослідники вважають, що вона походить від польського вислову «жму руку» (пол. «жме ренке»), сказаному при зустрічі двох переможців, інші вбачають її в тому, що на території сучасного міста було поселення, в якому жили гончарі, які з глини виготовляли різний посуд — «жали ринки». Інші дослідники шукали витоки значно глибше в історії краю, вважаючи походження назви від кореня «жмир», що означає самоназву кіммерійців, племен, які населяли цю землю до скіфського періоду. Є гіпотеза, що «джемері» — це густий темний ліс, хащі, на місці якого виникли ці поселення. Та найбільш ймовірною є наступна. Давньогрецький історик Геродот свідчить, що подільська земля відома світові ще за 5 сторіч до н. е.. Він згадує алозонів і неврів, які заселяли ці землі. З його праць ми дізнаємось, що південь України в ті далекі часи населяли кіммерійці, яких ассірійці називали «GIM(M)IR»(«ГІММІР»). В українській мові (як і в інших слов'янських мовах) звук «ж» чергується із звуком «г». Можливо звідси і пішла назва наших далеких предків. Вона збереглася у назвах подільських поселень Чемеринці, Чемер, Чемериси, в назві трави чемериці, одежі-чемерки, а згодом і назві поселення — Жмеринка.

Історія

Жмеринка — велика вузлова станція Правобережжя України, заснована в 1865 році між селами Велика і Мала Жмеринка на місці вирубаного дубового пралісу. Завдяки будівництву залізниці Київ—Балта (1865–1870 рр.) обабіч колії виросло невелике селище залізничників, що розпочиналося з кількох будинків, які спорудив зі своїми синами один із засновників локомотивного депо в 1891 р. машиніст Бєлінський. Це була перша вулиця майбутнього міста, яка носить тепер ім'я І.Франка.

Історично Жмеринка складалась із різних поселень, які зберегли свої назви — на схід від залізниці розмістилась власне Жмеринка, на північний схід — Велика Жмеринка, на південний схід — Петрівка, на південь Кавказ, ще південніше Корчівка. Безпосередньо до міста прилягають села Мала Жмеринка, Леляки, Тартак, Подільське та селище міського типу Браїлів. В історичних матеріалах згадується про Жмеринку на початку XVIII століття, як про село Браїлівської волості, Вінницького повіту, Подільської губернії. Саме тут пролягав давній Кучманський шлях.

Про те, що була річка біля міста, свідчать фахівці з водопостачання: на великій глибині вона протікає і тепер. В ті давні часи вона звивалася з північного сходу на південь. Про це свідчать назви околиць міста, які залишились в пам'яті пізніших поколінь: Заріччя, Порубаний ліс, Пеньківка, Грисяний лісок, Березина, Корчівка.

Визвольні змагання 1917–1921 років

Зустріч євреями голови Директорії УНР Симона Петлюри, Жмеринка, 1919 рік

У часи революції та громадянської війни в місті точилася боротьба різних тогочасних військових формувань: української, білої, більшовицької, польської, армії Антанти й анархістів. Жмеринка, як і Вінниця виконувала роль столиці Директорії. У приміщенні колишньої жіночої гімназії був штаб армії Головного отамана, що його очолював колишній генерал-лейтенант царської армії Греков. Відомо, що більшовики розстріляли в Сідавському лісі 45 місцевих гімназистів за те, що вони зустрічали на жмеринському вокзалі С. Петлюру і вголос співали «Ще не вмерла Україна».

На станції Жмеринка перебував транспорт з хворими на тиф вояками УГА (близько 2000 осіб) восени 1919 р. З них 200 були влаштовані в лікарні, невдовзі в підвалах станції було виявлено 600 тіл вояків.

4 листопада 1919 року в Жмеринці відбулась нарада Головного Отамана УНР Симона Петлюри; на ній щодо ситуації зі станом Української Галицької Армії мав слово Дмитро Паліїв, який повідомив представників Директорії УНР, керівництва ЗУНР про крайню необхідність укладення тимчасового перемир'я з армією Дєнікіна через через погане забезпечення грішми, умундируванням, амініцією, санітарним матеріалом, епідемію хвороб.

10 листопада 1919 р., порушивши перемир'я з українськими військами, дєнікінці увірвались у місто, зайняте частинами бригади УСС.

Розбудова міста

Вулиця в Жмеринці. Початок ХХ століття

Вигідне географічне розташування визначило розвиток Жмеринки як залізничного вузла півдня Російської імперії. Через збільшення потоку вантажів 1891 року побудовано паровозне депо, у 1898 — вагоноремонтні майстерні. В архівних документах 1899 р. знайдені відомості про місцевих дворян Ф. Й. Сухоржевського та А. А. Сабинського, які водночас працювали машиністами залізничної станції, а В. Садковський — вагонним майстром. Рух поїздів залізницею Одеса — Жмеринка — Київ розпочався 8 червня 1870 р. Залізницею Жмеринка — Волочиськ — у вересні 1871 року, Жмеринка — Могилів-Подільський — 30 вересня 1892 року.

Вулиця в Жмеринці. Початок ХХ століття

Свого часу землі навколо Жмеринки та в її межах належали графам де Шуазель-Гуф'є й Гейден. Ці зросійщені нащадки французьких аристократів спонсорували будівництво храмів у навколишніх селах, а Варвара де Шуазель-Гуф'є за власні кошти заклала у Жмеринці лікарню, яка нині офіційно називається центральною районною, а неофіційно — земською (збереглося лише інфекційне відділення). Чимало для міста зробив граф Дмитро Гейден. Він ініціював створення у Жмеринці училища інструкторів з сільського господарства, планував побудувати чоловічу гімназію, виділив кошти на облаштування православного та римо-католицького кладовищ. За це у грудні 1909 р. отримав звання Почесного громадянина міста. 1917 р. граф Гейден очолив Спілку хліборобів України, а 1918 р. назавжди покинув ці землі. На розі вулиць Шевченка і Литвиненка і досі стоїть його садиба: нині будинок графа відреставровано і тут розмістився краєзнавчий музей.

З 1869 у Малій Жмеринці діяла церковно-парафіяльна школа, у Великій Жмеринці — однокласна міністерська школа. 1870 року у Жмеринці відкрито приватну однокласну школу для дітей (хлопчиків) залізничників, 1890 — двокласне вище початкове училище для дітей дріб. службовців, 1906 — чоловічу гімназію (у радянські часи — пошта, 1999 — знесена у зв'язку з аварійним станом), яку в 1909 р. переведено в нове приміщення (нині ЗОШ № 1). У 1909 році у власному будинку Г. Лукашевич заснував жіночу гімназію (нині навчально-виховний комплекс), 1912 року розпочало діяти вище початкове платне училище для хлопчиків (нині ЗОШ № 3).

18 листопада 1903 р., за велінням імператора, Жмеринці надається статус міста. Крім цього, було передбачене таке:

« Представить вновь образованному городу в течении первых 10 лет льготы:

Освободить от казенних пошлин сделки по приобретению городом земель. Не возлагать на городские средства производства пособий казне:

а) пособий на содержание центрального управлення Министерства Внутренних Дел; б) на полицейское управление Империи; з) освободить городскую кассу от участия в расходах местного и губернского по городским делам Присутствия.
 »

З 1903 р. розпочався справжній розквіт Жмеринки. Із зростанням і розширенням вузлової станції йшло розширення її служб, ріст нових вулиць від станції в бік Великої і Малої Жмеринки. Тут почало діяти Товариство взаємного кредиту, основний капітал якого складав більше 44 тис. рублів. Напередодні Першої світової у Жмеринці вже працювало 9 фабрик і заводів, 36 ремісничих майстерень. Серед них: машинобудівний завод сільськогосподарського профілю, чавуноливарний, лісопильний та 2 цегельні заводи. Більша частина населення міста працювала на залізниці. На той час у ньому налічувалося 1737 будинків, населення становило більше 21 тис. чоловік (1926 — 22 200 осіб.

Під час голодомору 1932–1933 рр. померло 252 особи.

Символіка

Символіка міста Жмеринки затверджена рішенням 13 сесії 3 (23) скликання 8 серпня 2000 року Жмеринської міської ради. Автори проекту символіки міста — А. Гречило і У. Гречило.

Пам'ятки

Докладніше: Пам'ятки Жмеринки

У Жмеринці під охороною держави перебувають 4 пам'ятки архітектури і містобудування, 4 пам'ятки монументального мистецтва і 9 пам'яток історії.

Власне, обличчя Жмеринки формує прилеглий до вокзалу квартал центру (кольорові дво- і триповерхові кам'янички в стилі кінця 1940-х років та навколо центру — кільканадцять чималих дев'ятиповерхівок і «хрущовок». Усе це стоїть на найвищій точці пагорба. А вниз від тих висоток на значну площу розтікається хвилями ландшафту суцільне подільське село. А посередині причаївся готичний шпиль увінчаний 5 хрестами католицького костьолу святого Олексія, оточеного сторічними соснами. На площі Миру, на місці колишнього православного храму, спорудженого 1893 р., розграбованого і знищеного у 1928 р., збудовано однойменну церкву Олександра Невського.

Вокзал міста, збудований у 1899–1904 рр. є пам'яткою історії та архітектури. З будівництвом вокзалу пов'язана трагічна доля його архітектора. Коли цар Микола ІІ приїхав подивитися на новий вокзал, то першими його словами були: «Вот сукин сын». Архітектор Журавський ці слова сприйняв як незадоволення царя і застрелився. А імператор, як виявилося, був у захваті від творіння геніального архітектора. За задумом автора будова нагадує великий морський корабель, що на всіх вітрилах «пливе» у бік Чорного моря. Уважний спостерігач може побачити круглі вікна, що нагадують ілюмінатори, а вежі на даху і веранда другого поверху — палубу. Центральна вежа подібна до капітанського мостика. Якщо придивитися до оздоблення головного залу, ліпки в усьому приміщенні — всюди імітується морська рослинність.

На площі Миру споруджено пам'ятник Тарасові Шевченку. В оголошеному місцевою владою конкурсі переміг проект скульптора М. Крижанівського, який є автором скульптури О. Бендера на Привокзальній площі.

Перлиною Жмеринки є й місцевий парк культури та відпочинку М. Горького, дехто іменує його, на честь засновника, рощею Бєлінського, що є улюбленим місцем відпочинку жителів, особливо в свята. Масові гуляння тут супроводжуються грою духових оркестрів та закінчуються феєрверками. Прикраса і гордість парку — стадіон, де проводяться усі змагання міста і району.

Релігія

Докладніше у статті Церкви Жмеринки

Вулиці

Докладніше у статті Вулиці Жмеринки

Населення

Динаміка чисельності населення

  • 1926 — 19 560
  • 1939 — 23 703
  • 1959 — 29 368
  • 1989 — 41 080
  • 2012 — 35 452

У 1926 р. у місті мешкало 13 569 українців (61,0%), 4 380 євреїв (19,7%), 2 714 росіян (12,2%) та 1 004 поляків (4,5%).

У 1939 р. у місті проживало 17 977 українців (69,0%), 4 630 євреїв (17,8%), 2 261 росіян (8,7%) та 802 поляки (3,1%)

У 1989 р. українці становили 82,2% населення, росіяни бл. 14%, євреї — 1%.

У 2001 р. українці становили 91,2% населення, росіяни бл. 7%.

Місцевості міста

  • Велика Жмеринка— одне із двох сіл (друге — Мала Жмеринка) між якими утворилося місто. Це — велика місцевість в одноповерховій забудові. Тут знаходиться дитячий ляльковий театр, бібліотека та Свято-Михайлівський храм. Головні вулиці — вул. Космонавтів та вул. Київська.
  • Добробут
  • Доваторський масив
  • Заріччя— місцевіть знаходиться за річкою, що протікає у селі Сідава. Забудова повністю одноповерхова. Місце знаходження часто плутають із положенням мікрорайону Калинка. На вул. Колгоспній знаходиться Ветеринарна клініка. Головні вулиці — вул. Млинова та вул. Колгоспна.
  • Кавказ — сама стара місцевість міста. В минулому — село. На її місці в 1865 при будівн було засноване робоче селище, що в 1903 р. отримало статус міста. У цьому мікрорайоні знаходиться ЗОШ № 1, НВК № 5 та локомотивне депо «Жмеринка». Головна вулиця — вул. М. Коцюбинського.
  • Калинка
  • Київський масив — район на північній околиці міста. У місцевості є ЦРЛ, ПП «АТП-10512» та ще декілька приватних підприємств і в'їзна арка. Забудова переважно одноповерхова, але на вул. Декабристів є 5-6 дев'ятиповерхівок збудованих у 1990 році . Назва походить від центральної вулиці мікрорайону — вул. Київської. Головні вулиці — вул. Київська та вул. Декабристів.
  • Корчівка — місцевість з одноповерховою забудовою. До 1927 р. - передмістя Жмеринки. З 1927 р. включено в межі міста . Головні вулиці — вул. Кірова та вул. Т. Шевченка.
  • Першотравневий масив
  • Петрівка— колишнє село. Забудова — одноповерхова, та на вулиці Цілинній знаходяться три багатоповерхівки, що здані в 1997, а в 1947 р. відкрито Будинок Інвалідів по вул. Петровського . Також у житловому масиві знаходиться міське, польське та єврейське кладовища, з/п «Садова» та готель. Головні вулиці — вул. Петровського та вул. Одеська.
  • Південно-Західний масив— найбільша місцевість міста. Названа на честь південно-західних залізниць до яких належить і Жмеринка. На вулицях Шекінській, Комарова та Магістральній в період з 1983—1997 рр. споруджувались дев'ятиповерхові будинки. Решта мікрорайону «засіяна» одноповерховими будинками. У житловому масиві функціонує Жмеринський ВРЗ «Екпрес», ЗОШ № 6, Міська бібліотека, Жмеринська ТЕЦ та санаторій «Залізничник». Головні вулиці — вул. Магістральна, вул. І. Асмолова та вул. Шекінська.
  • Подільський масив— назва походить від шляху на Поділля, який відкривався після місцевості. В мікрорайоні знаходиться залізнична станція «Жмеринка-Подільська». У масиві знаходиться багато підприємств. Головна вулиця — вул. Барляєва.
  • Постройки — район на південній околиці міста. Назву отримав в результаті масштабної застройки новими будинками «хрущьовками» в 60-х роках минулого століття. Також у мікрорайоні знаходяться ПКтаВ ім. М. Горького, також відомий, як «роща Бєлінських», Відділкова (Залізнична) лікарня та поліклініка, Спортивний Комплекс «Локомотив», Краєзнавчий музей та дитячий садок. Головні вулиці — вул. І. Франка та вул. М. Гастелло.
  • Привокзальний масив
  • Товарний масив — місцевість, що знаходиться у центральній частині міста. Назва походить від розвиненої торгівлі у мікрорайоні та Речового ринку у півдні житлового масиву. Головні вулиці — вул. Нижня Базарна, вул. Космонавтів та вул. Київська.
  • Центр

Економіка

Нині господарський комплекс складають підприємства транспорту, машинобудування, легкої та харчової промисловостей. Серед найбільших — вагонне та локомотивне депо, ЗАТ «Жмеринський тютюн.-ферментац. завод», ТОВи — «Експрес», «Жмеринський м'ясокомбінат». В місті розташовані КМС-79, КЧ-9.

ЗМІ

Преса

  • Наша Газета ця газета, де розміщено оголошення та програма на ефірні та кабельне телебачення
  • Жмеринський Меридіан ця газета описує життя Жмеринського району
  • газета "Жмеринка" ця газета описує життя міської громади
  • ІНФО Жмеринка
  • Колорит
  • Жмеринська газета

Радіо

  • 67.34 FM радіостанція «Обрій» працює на частотах Першої програми Українського Радіо

Телебачення

  • Кабельне телебачення. Раніше використовувалося місцеве телебачення «Децебал», після продажу підприємства київській фірмі місцеве телебачення транслюється фірмою «DataGroup»

Транспорт

Докладніше: Транспорт Жмеринки

Міський транспрт

Див. Жмеринський автобус

Автобус ПАЗ-32054 в центрі міста на зупинці ТЦ «Рубін»

Містом курсують такі маршрутні автобуси:

  • : с. Леляки — вул. Київська — с. Коростівці
  • : с. Леляки — вул. Космонавтів — с. Коростівці
  • : с. Леляки — ТЕЦ — Залізнична лікарня
  • 3: ТЦ «Рубін» — Костел св. Олексія — ж/м Петрівка
  • 6: Залізнична лікарня — вул. І. Франка — Заріччя
  • 7: с. Коростівці — вул. Т. Шевченка — Заріччя
  • : ТЦ «Рубін»* — вул. Т. Шевченка — Молитовний будинок

* З 7:00 по 9:00 і з 17:00 по 19:00 до Ветеринарної клініки, у базарні дні (понеділок та четвер) до Водоканалу.

Приміський та міжміський транспорт

Автовокзал на вулиці Пушкіна

Див. Жмеринка (станція), Жмеринка-Подільська, Жмеринський автовокзал, Жмеринська приміська автостанція
Район з'єднується автобусами, але міжміське та міжнародне сполучення (поїзд № 89-90 Жмеринка—Москва) обслуговують виключно поїзди та електрички.

Відстані до найголовніших залізничних станцій від зал. ст. Жмеринка-Пасажирська:

Відстань від Жмеринки до різних залізничних станцій
Ковель ~ 451 км
Шепетівка ~ 230 км
Київ-Пасажирський ~ 266 км
Вінниця ~ 47 км
Харків-Пасажирський ~ 755 км
Конотоп ~ 484 км
Ужгород ~ 645 км
Львів ~ 348 км
Ім. Т. Шевченка ~ 384 км
Донецьк ~ 1005 км
Кам'янець-Подільський ~ 211 км
Чернівці ~ 418 км
Одеса-Головна ~ 381 км
Ізмаїл ~ 668 км
Херсон ~ 673 км
Севастополь ~ 1041 км

Персоналії

Пишаються жмеринчани своїми видатними земляками.

  • У Жмеринці свого часу жив і творив відомий на всю Європу мікромініатюрист Михайло Григорович Маслюк, людина неординарна і талановита. Його роботи були унікальні. Він створив жіночий портрет за розмірами в тисячу разів меншим від макового зернятка та томик Пушкіна, в шістнадцять разів менший за оригінал. Його модель паровоза, така мініатюрна, що на зрізі людського волоска таких локомотивчиків у містилося б 3500. Довжина паротяга - 8 мікрон, ширина - 3 мікрона, висота − 2 мікрона. Найменший у світі паровоз Маслюка був занесений у Книгу рекордів Гіннеса у 1968 р. На всесвітній виставці у японському місті Осака у 1965 р., де Радянський Союз представляв свої досягнення у розвитку науки, були представлені мініатюри Михайла Маслюка. Японці були настільки вражені його роботами, що спеціальним наказом міністерства освіти зобов'язали всіх учнів обов'язково подивитися на твори Маслюка у радянському павільйоні… Та не лише мікрошедеврами мистецтва дивував світ заслужений майстер народної творчості України, його умілі руки також багато зробили для нашої науки. Так на прохання вчених-медиків виготовив комплект мікрохірургічних інструментів для досліджень судин кори головного мозку, зшивання роговиці ока, операцій вуха з метою ліквідації глухоти. Користуватися такими інструментами можна тільки під спеціальним мікроскопом. Весь свій талант, весь мікросвіт душі зумів помістити в півтисячі експонатів — шедеврів, мікромініатюрист, заслужений майстер народної творчості України Михайло Григорович Маслюк — людина, яка на весь світ прославилася оригінальною творчістю, ставши однією з найвизначніших візитівок не лише Жмеринки, а й усього Поділля.
  • Родом з Жмеринки талановитий художник-авангардист і поет Василь Хмелюк, картини якого мав у своїй колекції великий знавець і поціновувач мистецтва митрополит Андрей Шептицький. Мистецький доробок славного майстра досі експонується у музеях Парижа, Стокгольма, Нью-Йорка, Лондона, Філадельфії, Мюнхена, Торонто. Французька преса писала про нього як про «провідного художника нашого часу». В. Хмелюк — учасник визвольних українських змагань часів революції 1917–1920 рр. Тому, зрозуміло, чому його життя минуло поза межами батьківщини. Він похований у Парижі, де прожив більшу частину віку. Але все своє життя цей талановитий митець мріяв про Україну, думав і працював для неї.
  • Цікаво, що на художників Жмеринці щастило і щастить досі. Серед цієї когорти Михайло Чорний, Ігор Біньківський, Василь Мельник, Аркадій Боднарчук, Іван Мазур.
  • Ще один художник, Анатолій Базилевич — неперевершений ілюстратор книг. Він автор малюнків до творів Тараса Шевченка: «Причинна», «Катерина», «Перебендя», «Відьма», «Єретик», «Гайдамаки» та І Котляревського «Енеїди».
  • У 1878–1880 рр. у Жмеринці перебував видатний російський композитор П. І. Чайковський.
  • У місті закінчував гімназію і почав свої перші трудові кроки Юрій Смолич. Події в Жмеринці початку ХХ ст. він описав в романах «Вісімнадцятилітні», «Наші тайни» та в книгах спогадів.
  • Також у Жмеринці перебував Володимир Сосюра. Про це він згадує у романі «Третя рота».
  • Тут навчався і починав працювати у місцевому театрі народний артист СРСР, двічі лауреат Державної премії СРСР актор МХАТу М. П. Болдуман.
  • У Жмеринці, в 1898 р. Антон Федорович Турчанович, винахідник польової кухні, будучи заступником командира 12-го піхотного полку по господарській частині, зробив розрахунки і креслення польової кухні на колісному ходу.

Народились

  • Базилевич Анатолій Дмитрович — український художник.
  • Загрійчук Анатолій Леонідович (1951–2014) — український письменник, священик, педагог.
  • Маслюк Михайло Григорович — український мікромініатюрист, заслужений майстер народної творчості України.
  • Рощук Ігор Леонтійович — український письменник.
  • Семенов В'ячеслав Анатолійович — старший лейтенант Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни 2014–2015 років.
  • Семенюк Едуард Павлович — український сучасний філософ, доктор філософських наук, професор.
  • Скрипник Ігор Володимирович — український математик.
  • Харченко Віктор Кіндратович — радянський військовий начальник, маршал інженерних військ.
  • Чеканюк Вілен Андрійович — український художник.
  • Чорний Михайло Никифорович — український художник.
  • Широков Володимир Анатолійович — український мовознавець.
  • Ян Бжехва — польський поет, письменник, перекладач.
  • Яшниченко Микола Йосипович — генерал-хорунжий Армії УНР.
  • Полянський Леонід Петрович  — (24.10.1975 — 20.02.2014) — Герой України, учасник Mайдану 2014

Проживали, перебували

  • Петлюра Симон — Головний Отаман УНР
  • Микола ІІ — російський імператор

Цікаві факти

  • Розміщення вузлової станції, а відтак і міста, напряму пов'язане з подружжям фон Мекк, чий маєток знаходився у Браїлові. Карл фон Мекк проектував залізницю і бажав вузлову станцію розмістити ближче до свого маєтку, проте його дружина Надія Філаретівна зауважила, що було б добре, аби станційна кіптява і галас були десь подалі від Браїлова, десь між селами Великою і Малою Жмеринками.
  • Саме у Жмеринці імператор Олександр ІІ оголосив про початок російсько-турецької війни 1877–1878 рр.
  • У єдиному на всю Україну музеї місцевого самоврядування у Жмеринській міській раді висять писані олією портрети колишніх керівників міста, дерев'яні портрети визначних українських постатей і героїв Жмеринки. На жаль, не змогли відтворити обличчя найпершого міського старости — Карла Вікентійовича Вронського — ніхто не знає як він виглядав, не залишилося жодної світлини, а тим часом з його ім'ям у Жмеринці пов'язана забудова (вона здійснювалася в основному у стилі ампір, що майже не зберігся), благоустрій та ремонт міських доріг.

Галерея


Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття про Жмеринку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Примітки

  1. ↑ Жмеринська РДА
  2. ↑ Управління статистики у Вінницькій області: Чисельність населення на 1 серпня 2013 року
  3. ↑ Розрахунок відстаней між містами на сайті Landi-Trans.Com. Архів оригіналу за 2011-08-13. 
  4. ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР.— Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.— 368 с., іл. ISBN 5—7707—7867—9 с. 260–263
  5. ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… с. 265
  6. ↑ http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  7. ↑ сесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
  8. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР
  9. ↑ http://uaznavstvo.univ.kiev.ua/ua/Almanac/Almanac%2002/Sklyar.pdf
  10. Історія Жмеринки
  11. Історія Жмеринки
  12. Історія Жмеринки
  13. Історія Жмеринки

Джерела і посилання

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Облікова картка Жмеринської міської ради
  • Жмеринка — самые интересные объекты и места
  • Жмеринка на сайті www.castles.com.ua
  • Аркуш карти M-35-105 Винница. Масштаб: 1 : 100 000. (рос.) Зазначити дату випуску/стану місцевості.
  • Електронна версія книги Новітня історія України: Славетна Вінниччина 2006 >> Жмеринський район
  • Погода у Жмеринці
  • Блог жмеринської міської газети «ЖМЕРИНКА-СІТІ» + «КОЛОРИТ»
  • Місто Жмеринка — погляд на Україну та світ. Культурне та ділове життя м. Жмеринки
  • Zhmerinka, Ukraine (англ.)
  • Zmierzynka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV : Worowo — Żyżyn.

  Жмеринка   Україна   Географія

жмеринка, жмеринка вапнярка, жмеринка вікіпедія, жмеринка гречани, жмеринка жмеринка, жмеринка киев, жмеринка козятин, жмеринка новини, жмеринка факти, жмеринка хмельницький


Жмеринка Інформацію Про

Жмеринка


  • user icon

    Жмеринка beatiful post thanks!

    29.10.2014


Жмеринка
Жмеринка
Жмеринка Ви переглядаєте суб єкт.
Жмеринка що, Жмеринка хто, Жмеринка опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Ophidion scrippsae

Ophidion scrippsae

Ophidion scrippsae — вид риб родини Ошибневих Ophidiidae Поширений у східній Пацифіці від Пойнт...
Комар Володимир Степанович

Комар Володимир Степанович

Медіафайли у Вікісховищі У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Комар Володимир Ст...
1 липня

1 липня

1 липня — 182-ий день року (183-ий в високосні роки) в григоріанському календарі. До кінця року...
Хачеріді Євген Григорович

Хачеріді Євген Григорович

* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію поно...