Гадюка Нікольського

Гадю́ка Ніко́льського (Vipera nikolskii) — змія родини гадюкові, ендемічний вид для Східної Румунії, Республіки Молдова, України та південної частини Росії. Вид включений до Червоної книги Росії. Деякі герпетологи вважають гадюку Нікольського підвидом звичайної гадюки.

Зміст

1 Поширення
2 Будова
3 Спосіб життя
4 Охорона
5 Посилання

Поширення

Ареал охоплює лісостепові та степові райони Румунії на схід від Карпат, Молдови, України, та чорноземні області Росії до передгір’їв Уралу, широтний діапазон становить 46-54° північної широти.

Будова

Гадюка Нікольського невелика у розмірах, довжина тіла до 76 см, хвоста — до 8 см. Самиці крупніші за самців. Співвідношення довжини тіла до хвоста у самців 6 до 1, у самиць 7 до 1. Навкруги середини тіла розташовано 20-23 рядів лусок. Тіло стрункіше, ніж у звичайної гадюки. Голова велика, широка, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Райдужка очей чорна. Забарвлення тулуба дорослих особин завжди чорне, з ледь помітним ромбічним малюнком на спині, на верхньогубних щитках іноді зберігаються білі плями. На останніх підхвостових щитках є жовті або рожеві плями. Молоді особини мають сіро-коричневе забарвлення з коричневим малюнком на спині, на 3-му році життя темніють та набувають забарвлення, характерне для дорослих особин.

Спосіб життя

В Україні найчастіше зустрічається на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, також на луках та у мішаних лісосмугах, іноді у соснових, уникає степових ділянок та агроценозів. Активний період з квітня по жовтень. Після зимівлі з'являються на поверхні землі звичайно в квітні. Гадюки активні переважно в денний час. Харчуються переважно дрібними гризунами, жабами, ящірками. Парування у травні. У серпні — на початку вересня самиця народжує до 24 дитинчат довжиною до 21 см.

Охорона

Занесена до останнього видання Червоної книги України (2009).

Посилання

Vipera nikolskii (рос.)
Гадюка Нікольського (рос.)