TR | RU | KK | BE | EN |

Верхньодніпровськ

погода верхньодніпровськ, верхньодніпровський відділ освіти
Верхньодніпро́вськ — місто районного значення на півночі Дніпропетровської області, центр Верхньодніпровського району. Населення за переписом 2001 року складало 16 680 чоловік. На 1 січня 2014 року — 16 760 чоловік.

Зміст

  • 1 Географія
  • 2 Історія
    • 2.1 ХХ століття
  • 3 Населення
  • 4 Промисловість
  • 5 Освітні заклади
  • 6 Медицина
  • 7 Транспорт
  • 8 Культура, ЗМІ
  • 9 Пам'ятки архітектури
  • 10 Персоналії
  • 11 Примітки
  • 12 Література
  • 13 Джерела
  • 14 Посилання

Географія

Верхньодніпровськ розташований на Придніпровській височині, на правому березі Дніпродзержинського водосховища при впадінні річки Самоткань у Дніпро.

Береги Дніпра в цьому місці досить високі та пориті ярами і балками, через це в місті існують значні перепади висот, від 60 до 158 метрів над рівнем моря.

До міста примикають села Пушкарівка, Підлужжя і Тарасівка. Через місто проходять автомобільні дороги Н08 і Т 0437.

Кількість опадів на рік — 416–455 мм. Пересічна температура січня становить −6,2 °C, а липня — +21,2 °C.

Історія

Пам'ятник льотчикам 10-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії

У 1640–1655 роках на цій території був укріплений маєток польського дозорця, згодом наприкінці 17 століття виник козацький зимівник. Після ліквідації Запорізької Січі ці землі по річці Самоткані стали власністю князя Григорія Потьомкіна. У 1779 році він на місці колишнього зимівника заснував слободу Григорівку, саме цей рік узято за офіційну дату заснування міста. За даними перепису 1782 року у Григорівці проживало 415 жителів.

У 1785 році слободу передано до казенного відомства, названо Новогригорівкою та призначено для поселення відставних сімейних та осілих солдатів.

5 червня 1806 слободу віднесено до розряду повітових міст Катеринославської губернії і названо Верхньодніпровськом.

До 19 століття основним заняттям мешканців було землеробство і скотарство. Згодом стали розвиватися ремесла і торгівля. З'явилися підприємства з обробки шкіри, салотопні підприємства, лісопильний завод.

У 1858 році населення міста становило 2568 жителів, з них 1160 — державні селяни, 1219 — міщани, 38 — дворяни, 35 — духовенство, 55 — різночинці. З підприємств у 1860 році працювали цегельний завод, тютюнова фабрика, водяний млин, лісопильня. Місто мало 4 вулиці. Центральна вулиця, де були розміщені повітові установи, ринок і крамниці мала назву Катеринославська. Будівлі в основному будувались із дерева, з 422 будинків — лише один кам'яний.

Після реформи 1861 року в Росії розвиток міста пожвавився. На 1899 рік у Верхньодніпровську було 29 підприємств (серед яких спиртоочисний завод, 2 парові млини, парова лісопильня), а також 442 ремісничих заклади. Щорічно проводились 4 ярмарки. Кількість населення за даними перепису 1897 року — 6700 жителів.

Січень 1899 року — почав працювати Верхньодніпровський металургійний завод, на якому була невелика доменна піч і чавуноливарний цех. Проте вже у жовтні 1899 року через економічну кризу роботу доменної печі було зупинено.

ХХ століття

У центрі міста

Напередодні Першої світової війни у Верхньодніпровську проживало вже 12640 жителів. Налічувалось 10 невеликих підприємств та 368 ремісничих заклади. Вулиці міста освітлювались гасовими ліхтарями.

У 1911 році збудовано земську лікарню на 50 місць, де працювало 4 лікарі.

На 1913 рік у місті працювали 3 початкові загальноосвітні училища, жіноча та чоловіча гімназії, а також дві бібліотеки.

Під час революційних подій 1917–1919 рр. місто неодноразово переходило з рук в руки. В березні 1917 року створено міський комітет громадських організацій, який підтримував Тимчасовий уряд. З листопада 1917 року боротьба за владу в місті точилась між прихильниками УНР та більшовиками. В січні 1918 року проголошено радянську владу.

У квітні 1918 року окуповане німецько-австрійськими військами, починають формуватися органи влади Гетьманату. Після залишення міста німецькими військами у грудні 1918 року влада знову перейшла до рук більшовиків, згодом на короткий час місто зайняли війська Директорії УНР, в лютому 1919 року знову радянські. В середині травня під час антибільшовицького повстання на декілька днів місто зайняли війська отамана Григор'єва. В серпні місто здобули війська генерала Денікіна.

31 грудня 1919 року — здобуття Верхньодніпровська радянськими військами, остаточне встановлення радянської влади.

1923 року після запровадження нового адміністративного поділу УРСР стає центром новоутвореного Верхньодніпровського району Катеринославської губернії, з 1932 року входить до складу Дніпропетровської області.

Протягом 1930-х років в умовах індустріалізації починає зростати промисловість Верхньодніпровська. Спиртоочисний завод перетворено на дослідний завод комплексної переробки сільськогосподарських відходів (гідролізний завод). Розширено чавуноливарний завод ім. 1 Травня та лісозавод, на березі Дніпра почали видобувати граніт.

Напередодні Другої світової війни в місті діяли районна лікарня, поліклініка, санаторій, будинок відпочинку. Працювало багато навчальних закладів: 2 середні, 2 семирічні та 2 початкові школи, сільськогосподарський технікум, школа медичних сестер, школа комбайнерів, навчальний комбінат з підготовки механізаторів. Заклади культури в місті на той час: будинок культури, літній кінотеатр, бібліотека, радіовузол.

21 серпня 1941 року Верхньодніпровськ окупований німецькими військами. Звільнений радянськими військами від нацистської окупації після запеклих боїв в околицях міста 22 жовтня 1943 року. За час окупації німецькими військами було завдано значних збитків промисловості міста, 327 жителів було розстріляно, 3864 вивезено на примусові роботи до Німеччини.

Протягом наступних 5 років відбувалась відбудова міста. В 1944 році відновив роботу чавуноливарний завод ім. 1-го Травня. Відбудовані були електростанція, млин, міський водопровід, каналізація.

У 1950—1960 роках Верхньодніпровськ продовжував зростати як промислове містечко. Було збудовано машинобудівний завод, організовано автопарк. З підприємств харчової промисловості діяли: хлібозавод, молокозавод, млин, олійниця.

З 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року мав статус міста обласного підпорядкування.

Населення міста у 1967 році становило — 11,9 тис. жителів.

Інфраструктура Верхньодніпровська у 1967 році:

побут — промисловий і районний побутові комбінати обслуговування населення, 42 магазини, готель «Чайка» на березі Дніпродзержинського водосховища. лікарня, кістково-туберкульозний санаторій, будинок відпочинку. 6 середніх шкіл, школа-інтернат, Верхньодніпровський сільськогосподарський технікум, музична школа. кінотеатр «Дніпро», 8 бібліотек, будинок культури, стадіон. З 1930 року видається газета «Придніпровський комунар».

У 1979 році місто нагороджене орденом «Знак Пошани».

1983 рік — творчій групі із семи чоловік надано звання лауреатів Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка за забудову та впорядкування центру Верхньодніпровська.

Населення

Станом на 2011 рік населення міста становить 16,7 тис. жителів. Від 1988 року, коли переписом зафіксовано найвищу за історію існування міста кількість населення — 23,9 тис. жителів, населення Вехньодніпровська зменшилось на 30%.

Промисловість

Машинобудівний завод

У Верхньодніпровську діють наступні підприємства:

  • Верхньодніпровський машинобудівний завод — виробляє вагони та обладнання для паперової та металургійної промисловості;
  • Верхньодніпровський ливарно-механічний завод — вироби з чавуну і сталі, арматура;
  • Верхньодніпровський сирзавод — сир та продукція з молока;
  • Верхньодніпровський авторемонтний завод — виробляє тентовані автомобільні напівпричепи;
  • Верхньодніпровський завод потужного радіобудування.

Освітні заклади

Верхньодніпровський коледж ДДАУ

Вищі навчальні заклади І-ІІ рівня акредитації:

Найвідоміший освітній заклад міста — Верхньодніпровський коледж Дніпропетровського державного аграрного університету. Створений у 1924 році як Верхньодніпровський сільськогосподарський технікум плодоовочівництва. Має два факультети економічний та юридичний.

Верхньодніпровське професійно-технічне училище № 80. Створене у 1980 році на базі спеціального виправного трудового закладу, готує перукарів, водіїв, трактористів.

Також у місті є 5 дитячих садочків, 4 середніх загальноосвітніх школи, вечірня школа для працюючої молоді, музична школа, спецшкола-інтернат, дитячий будинок-інтернат, ДЮСШ.

Медицина

Санаторій «Славутич»

На березі Дніпродзержинського водосховища розташований спеціалізований кардіологічний Санаторій «Славутич» ім. Б. В. Пашковського.

Також у Верхньодніпровську діє районна лікарня.

Транспорт

Через місто проходить автошлях національного значення Н08, а також автошлях регіонального значення Т 0415 Верхньодніпровськ—Вільногірськ.

Придніпровська залізниця через місто не проходить. Станція Верхньодніпровськ розташована за 12 км від міста у смт. Новомиколаївка.

Культура, ЗМІ

У мережу культурних закладів міста входять районний будинок культури, палац дитячої та юнацької творчості, центральна районна бібліотека та міський музей.

В місті видається районна газета «Придніпровський комунар». Місцевого радіомовлення і телебачення немає.

Колишня будівля повітових земських зборів

Пам'ятки архітектури

Будинок по вул. Дніпровській, 26. Споруджений наприкінці 1874 року, був осередком Верхньодніпровських повітових земських зборів, тут вирішувались різноманітні питання: прокладання залізниці, відкриття народних училищ, обрання мирових суддів і губернаторських гласних тощо.

Ця будівля, виконана з елементами готики, розпорядженням районної державної адміністрації у 1995 р. віднесена до пам'яток архітектури місцевого значення. Сьогодні у ній розташовується районний відділ освіти.

Персоналії

Меморіальна дошка сотнику Армії УНР Никифору Авраменку

У Верхньодніпровську бували Олександр Пушкін (1820) і Тарас Шевченко (1843).

У Верхньодніпровську народилися:

  • Авраменко Никифор Антонович — сотник армії Української Народної Республіки.
  • Бабенцов Віктор Володимирович — український живописець.
  • Балицький Всеволод Аполлонович — нарком внутрішніх справ УРСР, причетний до масових репресій
  • Іллічевський Анатолій Хомич — український бібліограф, літературознавець, перекладач.
  • Лисогор Степан Омелянович — полковник Армії УНР.
  • Мельників Євген Венедиктович — підполковник Армії УНР.
  • Середа Петро Терентійович — підполковник Армії УНР.
  • Володимир Щербицький — радянський державний та партійний діяч.
  • Світлий Юрій Герасимович — український вчений

Примітки

  1. ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 246 с. ISBN 966-8201-26-4
  3. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 277 с. ISBN 966-8201-26-4

Література

  • Верхньодніпровськ // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 2. — К., 1978. — С. 197.
  • Верхньодніпровськ // Географічна енциклопедія України. — Т. 1. — К., 1989. — С. 162.
  • Поваров П. М. Верхнеднепровску 200. — Днепропетровск, 1979.

Джерела

Історія міст і сіл Української РСР. Том 4. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. С. — 172–187

Посилання

  • Сайт Дніпропетровської ОДА
  • Сайт Верхньодніпровської РДА
  • Вебсайт Верхньодніпровська vdn.dp.ua (рос.)
  • Верхньодніпровськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.)

верхньодніпровськ, верхньодніпровський відділ освіти, верхньодніпровський тип, погода верхньодніпровськ


Верхньодніпровськ Інформацію Про

Верхньодніпровськ


  • user icon

    Верхньодніпровськ beatiful post thanks!

    29.10.2014


Верхньодніпровськ
Верхньодніпровськ
Верхньодніпровськ Ви переглядаєте суб єкт.
Верхньодніпровськ що, Верхньодніпровськ хто, Верхньодніпровськ опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Haskell

Haskell

Haskell (укр. Хаскель або Хаскелл) — стандартизована, винятково функціональна мова програмування з н...
Зізнання шопоголіка

Зізнання шопоголіка

Зізнання шопоголіка англ Confessions of a Shopaholic — американська кінокомедія 2009 року, що б...
The Long Road

The Long Road

«The Long Road» — четвертий студійний альбом канадського гурту «Nickelback» Випущений 23 вересня 200...
Бойовий потенціал

Бойовий потенціал

Бойови́й потенціа́л — узагальнена характеристика бойових можливостей (вогневих, ударних та мане...