TR | RU | KK | BE | EN |

Армія Крайова

армія крайова румыния, армія крайова румъния
Армія Крайова у ВікіСховищі

Пам'ятник АК у місті Сопот

А́рмія крайо́ва (АК) (пол. Armia Krajowa) — збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни (1939–1945).

Підпільні збройні сили в Польщі, об'єднані під назвою Армія крайова, були сформовані на території Польщі в кордонах до 1 вересня 1939 року — та підпорядковувалися польському еміграційному урядові в Лондоні. АК — одна з найчисельніших і найорганізованіших «підпільних армій» тодішньої Європи.

Головне завдання АК — збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання, так звана операція «Гроза» (пол. akcja «Burza»), яке мало вибухнути у сприятливий для того час.

Зміст

  • 1 Історія створення, завдання і структура
    • 1.1 Хроніка АК
    • 1.2 Структура та склад АК
  • 2 Територіальна структура
    • 2.1 АК у комуністичній Польщі
  • 3 Коменданти АК
  • 4 Примітки
  • 5 Література
  • 6 Посилання

Історія створення, завдання і структура

Хроніка АК

27 вересня 1939 була утворена Служба перемоги Польщі (пол. SZP), яка 13 листопада 1939 була перетворена на Союз збройної боротьби (СЗБ — пол. Związek Walki Zbrojnej — ZWZ).

14 лютого 1942 року наказом головнокомандувача збройних сил Польщі генерала Владислава Сікорського було перейменовано на Армію крайову.

19 січня 1945 генерал Леопольд Окуліцький своїм наказом розпустив очолювану ним організацію.

Структура та склад АК

Склад АК був неоднорідний. Крім двох головних, найчисельніших організацій, що утворили АК — СЗБ та Польського повстанського союзу, до складу входили й менші підпільні патріотичні структури: Національна військова організація, Конфедерація нації, частково — Національні збройні сили, частково — Селянські батальйони, а також Народна гвардія Польської соціалістичної партії та ін.

Керівництво АК комплектувалося з кадрових офіцерів колишнього Війська польського та випускників таємних підпільних військових навчальних закладів.

На озброєнні АК була переважно стрілецька зброя, захоплена в окупантів, скинута на парашутах з англійських літаків, вироблена в підпільних майстернях.

Організаційно АК складалась за територіальним принципом з п'яти так званих «обшарів» (Львівського, Білостоцького, Західного та двох Варшавських — Право- й Лівобережного), котрі поділялися на округи, частина яких організаційно не була підпорядкована командуванню обшарів. Округи складалися з дивізій, до складу яких входили стрілецькі та уланські полки. Командування здійснювалось управлінням, яке складалось з семи відділів (організаційного, інформаційно-розвідувального, інтендантського, операційно-навчального, зв'язкового, інформаційно-пропагандистського та фінансового), до яких згодом долучився восьмий — диверсійний. У середині 1944 р. чисельність АК сягала близько 380 тис. осіб.

Під час нацистської окупації підрозділи АК неодноразово вступали у сутички з УПА, часто ці сутички були майстерно спровоковані гітлерівською та сталінською спецслужбами.

4 січня 1944 р. розпочалася реалізація операції «Гроза» (акція «Бужа»). При наближенні радянських військ до Варшави, з метою недопущення повторення ситуації у Львові, 1 серпня 1944 р .о 17-й год. командування АК видало наказ почати Варшавське повстання, в якому взяли участь широкі верстви патріотично налаштованих варшав'ян. Повстання було жорстоко придушене гітлерівцями, Варшава — ущент зруйнована.

Повстанці не отримали військової допомоги з радянського боку, оскільки командування Червоної армії спочатку з об'єктивних причин не змогло форсувати наступ на Варшаву, а потім із тактичних — не захотіло підтримувати польські патріотичні сили, налаштовані антирадянські та антикомуністично (з огляду на сталінсько-гітлерівський пакт та німецько-радянську окупацію Польщі в 1939 р.).

Згідно з донесеннями НКВС, станом на 1 вересня 1945 р. у Львівській області заарештовано 3319 вояків Армії крайової, у тому числі комендантів двох округів та Львівського обшару АК.

Територіальна структура

  • Округ АК Бялисток
  • Округ АК Варшава
  • Округ АК Вільно
  • Округ АК Волинь
  • Округ АК Краків
  • Округ АК Люблін
  • Округ АК Львів
  • Округ АК Новогрудок
  • Округ АК Полісся
  • Округ АК Помор'я
  • Округ АК Познань
  • Округ АК Радом-Кельце
  • Округ АК Станіслав
  • Округ АК Сілезія
  • Округ АК Тернопіль

АК у комуністичній Польщі

Після переходу Польщі під контроль радянської армії військові формування АК було розпущено комуністичним урядом Польської Народної Республіки. Після офіційного розпуску АК 19 січня 1945 р. значна частина її бійців, не погодившись із таким рішенням вищого керівництва, продовжувала боротьбу вже проти радянських військ, здійснюючи впродовж 1944–1945 рр. на всій території довоєнної Польщі диверсії на комунікаціях, чинячи терор проти представників польської комуністичної влади й українського мирного населення (наприклад, винищення села Павлокоми, Різня в Сагрині, Трагедія села Верховина).

Вояки АК зазнавали політичних переслідувань із боку комуністичного уряду Польщі аж до викриття культу особи Сталіна на ХХ з'їзді КПРС, після чого репресії було послаблено.

За роки війни втрати АК в особовому складі становили 100 тис., ще 50 тис. бійців АК ув'язнено на території СРСР.

Посткомуністична польська історія високо цінує внесок АК у справу боротьби за незалежну польську державу.

Коменданти АК

Комендант АК — польська назва командувача Армії крайової. Командувач АК підпорядковувався безпосередньо Головному командувачеві збройних сил Польщі в еміграції. Функції комендантів АК від часу створення до офіційного розпуску армії виконували:

  1. 14 лютого 1942 — 30 червня 1943 рр. — генерал Стефан Ровецький (псевдо — «Ґрот»);
  2. 30 червня 1943 — 2 жовтня 1944 рр. (до кінця Варшавського повстання) — генерал Тадеуш Коморовський (псевдо — «Бур» ("Bór));
  3. 2 жовтня 1944 — 19 січня 1945 рр. — генерал Леопольд Окуліцький (псевдо — «Ведмедик» («Niedźwiadek»)).

Примітки

  1. ↑ Задоволення від убивства. Скандальна сповідь польського підпільника
  2. ↑ ФРАНЦІШЕК ЯКОВЧИК: «СВОБОДА АБО СМЕРТЬ!»

Література

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 томах / за ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

  • Музей Варшавського повстання
  • АК в польській Вікіпедії
  • АК в російській Вікіпедії
  • біл. Армія Краёва на Беларусі
  • Иван Таляронок «Польша — не жертва. Польша — палач.» (рос.)
  • Сповідь ката. Як від рук підпілля гинули українці і поляки Історична правда, 1 лютого 2011
  • Українсько — польський конфлікт «Геноцид українців поляками у фотографіях»


Це незавершена стаття з історії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

армія крайова влада, армія крайова румъния, армія крайова румыния, армія крайова частка


Армія Крайова Інформацію Про

Армія Крайова


  • user icon

    Армія Крайова beatiful post thanks!

    29.10.2014


Армія Крайова
Армія Крайова
Армія Крайова Ви переглядаєте суб єкт.
Армія Крайова що, Армія Крайова хто, Армія Крайова опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Мале Ситно

Мале Ситно

село Мале Ситно біл Малое Сітна Основні дані 55°41′39″ пн ш 29°21′23″ с...
Бабуняк Ярослав Іларіонович

Бабуняк Ярослав Іларіонович

Бабуняк Ярослав Іларіонович (2 січня 1924, село Вербів, нині Бережанського району Тернопільської...
Пелагія Каленикович

Пелагія Каленикович

Пелагія Ничипорівна Каленикович д/н —1699 — перша дружина Івана Скоропадського до отриманн...
Альмонасід-дель-Маркесадо

Альмонасід-дель-Маркесадо

Альмонасід-дель-Маркесадо ісп Almonacid del Marquesado — муніципалітет в Іспанії, у складі авто...