TR | RU | KK | BE | EN |

Ангола

ангола википедия, ангола
Республіка Анґола
República de Angola

Прапор Герб
Девіз: «Virtus Unita Fortior»
(Латина) «Єдність забезпечує силу»
Гімн: Angola Avante!
(Португальська)Вперед Анґоло!
Столиця Луанда
8°50′ пд. ш. 13°20′ сх. д. / 8.833° пд. ш. 13.333° сх. д. / -8.833; 13.333 Найбільше місто столиця Офіційні мови Португальська Етнос 36% Овімбунду
25% Мбунду
13% Конго
25% інші африканські народи
2% Mestiço
1% китайці
1% європейці Державний устрій Президентська республіка  - Президент Жозе Едуарду душ Сантуш  - Прем'єр-міністр Паулу Кассома Незалежність від Португалії   - Дата 11 листопада 1975  Площа  - Загалом 1 246 700 км² (22)  - Води (%) незначний Населення  - оцінка 2013 р. ▲18 565 269 (59)  - перепис 1970 р. 5 646 166  - Густота 14,8 чол/км² (199) ВВП (ПКС) 2012 р., оцінка  - Повний ▲$128.288 млрд. (64)  - На душу населення $6,346 (107) ВВП (номінальний) 2012 р., оцінка  - Повний ▲$118.719 млрд. (61)  - На душу населення $5,873 (91) ІРЛП  (2013) ▲0.508 (>середня) (148) Валюта Ангольська кванза (AOA) Часовий пояс WAT (UTC+1)  - Літній час не спостерігається (UTC+1) Домен інтернету .ao Телефонний код +244

Респу́бліка Анґо́ла (раніше Португальська Південно-Західна Африка; порт. República de Angola) — колишня португальська колонія, а нині незалежна держава на південному заході Африки. Межує з Намібією, Замбією, ДР Конго, Конго. Площа: 1 246,7 тис. км². Населення — 13,1 млн осіб (2010), найбільша етнічна група — овімбунду. Столиця — Луанда. Понад 98% населення — народи мовної групи нігер-конго. Офіційна мова — португальська. Грошова одиниця — кванза.

Зміст

  • 1 Ентимологія
  • 2 Історія
  • 3 Географія
  • 4 Політика
  • 5 Військо
  • 6 Поліція
  • 7 Адміністративний поділ
  • 8 Транспорт
  • 9 Економіка
  • 10 Населення
    • 10.1 Мови
    • 10.2 Релігія
  • 11 Здоров'я
  • 12 Освіта
  • 13 Культура
  • 14 Примітки
  • 15 Див. також
  • 16 Джерела
  • 17 Посилання

Ентимологія

Ангола — від ngola, титулу, використовуваного монархом у доколоніальному королівстві Ндонго.

Історія

Докладніше у статті Історія Анголи

XIII ст. до н. е. — перше стародавнє утворення — Конго зі столицею м. Мбанза-Конго.

1482 — експедиція на чолі з Діогу Каном відкрила гирло р. Конго.

1576 — заснований форт Сан-Паулу-де-Луанда (сучасна столиця міста Луанда).

11 січня 1758 — указ португальського короля про работоргівлю, яка стала основним джерелом збагачення колонізаторів (за три сторіччя колоніального панування з Анголи було вивезено близько 5 млн. рабів — в основному в Бразилію на плантації кави, каучуку і цукру).

1836 — заборона королем Португалії работоргівлі (проте контрабанда рабами продовжувалася до 1852), завдала серйозних збитків колоніальному господарству.

1884–1885 — Берлінська конференція, яка остаточно визначила кордони Анголи, склика з питання територіального розділу в басейні р. Конго між Англією, Бельгією, Німеччиною, Португалією і Францією, а також окремими угодами Португалії з перерахованими державами, підписаними в 1885–1891.

1900–1910 — Національно-визвольні повстання проти Португалії. Всі вони були придушені португальськими військами.

1929 — введено політичний, цивільний і кримінальний статут про тубільців, згідно з яким африканські жителі португальських колоній розподілялися на «індіженуш» (тубільці) і «ассиміладуш» (асимільовані). «Індіженуш» зазнавали дискримінації, примусової праці і довільного оподаткування. Стати «ассиміладуш» могли африканці, які прийняли християнство, добре володіли португальською мовою, мали постійний прибуток і вели європейський спосіб життя. До 1940 статус «асимільованих» отримали 0,6% населення (24 тис. осіб). Дія політичного, цивільного і кримінального статуту про тубільців (система індіжената) скасована в 1961.

1951 — Ангола отримує статус «заморської провінції» Португалії.

1950-і — виникають перші повстанські угруповання.

1961 — антипортугальске повстання на чолі з Холденом Роберто (лідером угруповання УПА, а потім ФНЛА). Табори повстанців розташовуються на території сусіднього Конго (Кіншаса). Початок війни за незалежність, що тривала близько 15 років.

1962 — утворено тимчасовий уряд ангольської республіки у вигнанні на чолі з Холденом Роберто.

1966 — перша збройна акція УНІТА на чолі з (Жонас Савімбі) — колишнім представником народу овімбунду в ФНЛА і сподвижником Холдена Роберто.

1974 — антифашистська революція в Португалії. Португалія надає свободу всім своїм колоніям.

11 листопада 1975 — у місті Луанда проголошено незалежну Народну Республіку Ангола (НРА). Першим президентом країни став лідер МПЛА Антоніо Нето. Конституція 1975 закріпила керівну роль МПЛА в державі.

1975 — прорадянське керівництво втягує у внутрішній конфлікт регулярну кубинську армію. УНІТА використовує допомогу ПАР.

1979 — президентом Анголи стає новий лідер МПЛА Жозе Едуарду Душ Сантуш.

1992 — позбувшись радянської підтримки, МПЛА переорієнтується на США.

2002 — кінець громадянської війни в Анголі (1975–2002).

21 січня 2010 — парламент країни прийняв нову конституцію, що посилила президентську владу та передала всю землю у власність держави.

Географія

Докладніше у статті Географія Анголи
Докладніше у статті Геологія Анголи

Атлантичне узбережжя Анголи зайнято прибережною низовиною, яка крутим уступом піднімається на плоскогір'я, що займає більше 90% території країни. Центральну частину плоскогір'я займає масив Бії з найвищою точкою країни — горою Моко (2620 м). Берегова лінія порізана слабко, гаваней мало. На крайньому півдні — пустеля.

Клімат екваторіально-мусонний, на узбережжі трирічний пасатний.

З корисних копалин Ангола багата нафтою, алмазами, залізними рудами, бокситами, фосфоритами, гіпсом, золотом, рудами урану, міді, титану, марганцю.

Річки, що стікають із західних схилів плоскогір'я, впадають в Атлантичний океан, з північних схилів — впадають в Конго, з південно-східних — в Замбезі, з південних — губляться в пісках Калахарі. Під час тривалого сезону дощів річки сильно розливаються, в сухий сезон міліють, а на півдні пересихають. Густа річкова мережа, велика частина річок багата на пороги та водоспади. Рівень води у них коливається протягом року. Великі річки: Кванза, Квіто, Кубанго і Кунене. Судноплавні Кванза і Шилванго.

Ліси і рідколісся займають близько 40% території Анголи. Вологі тропічні ліси зосереджені на північному сході країни, решту плоскогір'я займають сухі листопадні тропічні рідколісся та злакові савани.

Ангола має значними природними ресурсами, з яких основне значення мають нафту (зокрема, родовища Бегонія, Жасмін, Далія) і алмази, а також залізна руда, фосфати, мідь, золото, боксити, уран. Крім цього у республіки є істотні ресурси природного газу: на 2009 рік його запаси становили близько 300 млрд кубометрів. Для родовищ Анголи характерна велика глибина залягання пластів і шельфу, що здорожує видобуток .

Політика

Військо

Поліція

Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Анголи

В адміністративному відношенні Ангола розділена на 18 провінцій (порт. província), які, у свою чергу, діляться на 157 муніципалітетів (порт. município).


Провінція Адміністративний центр Площа
(км²)
Населення
(2005)
Щильність
осіб/км²
Карта
1 Бенго Кашито 31 371 250 000 7,97
2 Бенгела Бенгела 31 788 939 000 29,54
3 Біє Куіто 70 314 1 674 000 23,81
4 Кабінда Кабінда 7 270 260 000 35,76
5 Квандо-Кубанго Менонге 199 049 182 000 0,91
6 Північна Кванза Н'Далатандо 24 190 575 000 23,77
7 Південна Кванза Сумбе 55 660 928 000 16,67
8 Кунене Онджива 89 342 333 000 3,73
9 Уамбо Уамбо 34 274 2 262 000 66,00
10 Уила Лубанго 75 002 1 248 000 16,64
11 Луанда Луанда 2 418 2 644 000 1093,47
12 Північна Лунда Лукапа 102 783 418 000 4,07
13 Південна Лунда Сауримо 45 649 216 000 4,73
14 Маланже Маланже 97 602 1 334 000 13,67
15 Мошико Луена 223 023 471 000 2,11
16 Намибе Намібе 58 137 201 000 3,46
17 Уіже Уіже 58 698 1 288 000 21,94
18 Заіре М'Банза-Конго 40 130 343 000 8,,55
Всього 1 246 700 15 566 000 12,49

Транспорт

Залізничний транспорт Анголи - складається з 2761 км шляху, з яких 2638 км мають ширину колії 1067 мм і 123 км - 600 мм.

Перша залізнична лінія була побудована в 1909 році. Є три залізничні лінії, не пов'язані між собою, які з'єднують центральні райони країни з Атлантичним океаном. Маса погонного метра рейки 30, 40 і 45 кг, дерев'яні шпали. Основні вантажі: нафтопродукти, цемент, азбест, бавовна, кава та інші продукти сільського господарства. У локомотивному парку є тепловози і паровози.

Залізниці в Анголі понесли великої шкоди в ході громадянської війни. Є проект з відновлення і розширення ліній.

Економіка

Докладніше: Економіка Анголи, Корисні копалини Анголи, Гірнича промисловість Анголи та Історія освоєння мінеральних ресурсів Анголи

А. — аграрна країна з відносно розвинутою гірничодобувною промисловістю. Основні галузі економіки: нафтова, гірнича (алмази, залізна руда, фосфати, золото, уран та ін.), харчова, текстильна. Осн. тр-т — залізничний, автомобільний, морський. Гол. морські порти: Кабінда, Намібе, Луанда, Лобіту.

Експорт — нафта, кава, алмази, пальмова олія, сизаль, залізна руда, риба

На початку XXI ст. економіка країни базується на сільському господарстві, видобутку нафти, газу, алмазів і мінеральних копалин. Гірничодобувна промисловість становить до 50% ВВП: розробляються нафтові родовища і ведеться видобуток алмазів. Понад 2/3 робочих зайнято в сільському господарстві. Розвинена лісова промисловість, в східних районах Анголи (провінції Південна Лунда і Мошико), а також в Кабінді ведеться заготівля цінних порід деревини (чорного, червоного і жовтого дерева), яка йде на експорт. У районі Бенгели в лісорозсадниках вирощуються евкаліпти. Запаси риби в економічній зоні Анголи, за оцінками ООН, складають біля 1 млн т. В 1998 р. національними компаніями і кораблями Іспанії, Португалії, ПАР, П. Кореї, Китаю і Росії виловлено 202 тис. т. риби, в 1999 р. — 240 тис. т. Валютні надходження країни в основному забезпечуються за рахунок вивозу нафти газу і нафтопродуктів, частка яких в загальному експорті становить понад 90%.

Населення

Чисельність населення — 13,1 млн (оцінка на липень 2010). Основну частину народу Анголи становлять три етнічні групи: овімбунду (37%), амбунду (мбунду) (25%) і баконго (13%). Решта народності, що населяють країну — чокве, гангуела, нханека-Хумб, Амбо, гереро і ксіндунга. Близько 2% населення становлять африкано-європейські мулати, 1% — білі, переважно асимільовані португальці. Зростання населення в країні становить близько 2% щорічно.

Мови

Офіційна державна мова — португальська. Населення використовує африканські мови банту: умбунду (південний мбунду) — мова овімбунду, кімбунду (північний мбунду), киконго, чокве, кваньяма.

Релігія

Більше 53% населення в Анголі — християни. Більшість з них — католики (38%) і протестанти (15%). Близько 47% ангольців сповідують місцеві вірування.

Ангола стала першою країною в світі де заборонили іслам

Здоров'я

В Анголі досить велика дитяча смертність — в середньому 178 з 1000 вмирають в перший рік життя (1-е місце у світі). Середня тривалість життя ангольців становить для чоловіків — 37,5 років, для жінок — 39,5 років. У 2007 році 2,1% населення було заражено вірусом імунодефіциту (ВІЛ). Щороку від цієї хвороби помирає близько 11 тис. осіб.

Освіта

Культура

Примітки

  1. ↑ Атлас мира. Государства и территории мира. Справочные сведения. — Роскартография, 2010. — С. 14. — ISBN 978-5-85120-295
  2. ↑ Census.gov (2013). Country Rank. Countries and Areas Ranked by Population: 2013. U.S. Department of Commerce. Архів оригіналу за 2013-05-09. Процитовано 2013-05-09. 
  3. ↑ Department of Economic and Social Affairs Population Division. World Population Prospects, Table A.1 (.PDF). — United Nations, 2009. Процитовано 2009-03-12.
  4. а б в г Angola. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-07-19. Процитовано 2013-04-17. 
  5. ↑ Майорец М., Симонов К., 2013, С. 215
  6. ↑ Islam Banned in Angola: http://guardianlv.com/2013/11/islam-banned-in-angola/ Pierwszy kraj na świecie zdelegalizował islam: http://gosc.pl/doc/1791269.Pierwszy-kraj-na-swiecie-zdelegalizowal-islam В Анголі заборонили іслам http://poglyad.com/stories/story-8544

Див. також

  • Список міст Анголи
  • Суперпрезидентська республіка

Джерела

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.

Посилання

  • www.governo.gov.ao