TR | RU | KK | BE | EN |

Ічня

ічня карта, ічнянська міська рада
І́чня — місто в Україні, районний центр Ічнянського району Чернігівської області, на березі річки Іченьки. Населення — 16500 мешканців (2006).

Зміст

  • 1 Етимологія
  • 2 Історія
  • 3 Економіка
  • 4 Освіта
  • 5 Культура
  • 6 Видатні люди
  • 7 Посилання
  • 8 Література
  • 9 Посилання

Етимологія

Є свідчення, що ще в дотатарські часи тут існувало невелике поселення, що мало назву Яськове, яке знищили воїни монголо-татарських армій. Татарське найменування річки «Ічень», що значить «водопій», указує на те, що тут була зручна стоянка татар, прикрита лісом і з гарним водопоєм для худоби.

Місто одержало назву від назви річки Ічень, а назва самої річки трансформувалась у пестливу форму Іченька.

Історія

Перші відомості про Ічню належать до XIV століття. У XIV–XVI століттях вона перебувала у складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої. З 1590 р. Ічнею володів князь К. Вишневецький. У середині XVI століття Ічня одержала статус містечка. Під час Хмельниччини місцеве населення підтримало козаків і повстанців.

1648—1649 Ічня стала адміністративним центром Ічнянського полку. Після входження останнього до складу Прилуцького полку у 1649 р. вона була перетворенна у сотенне містечко. Населення Ічні брало участь в антиурядовому заколоті Пушкаря і Барабаша у 1657—1658 рр.

У 1666 року в Ічні було зведено ратушу. Ймовірно, у цей же час було споруджено Ічнянський замок. Частина жителів міста зрадила український уряд під час війни з Росією 1708—1709 рр., приєднавшись до терористичних законів Меншикова. Одна ічнянська сотня зберегла вірність Україні, гетьману Івану Мазепі та королю Швеції Карлу ХІІ.

На 1748 рік в Ічні 20 дворів належало князю Н. Саакадзе, 119 дворів — прилуцькому полковникові Г. Галагану. Містечко мало винокурню, шість водяних млинів і цегельний завод. Частина ічнянців взяла участь у гайдамацькому русі у складі загону С. Гаркуші, після того як у 1784 він зупинявся у містечку.

У XVIII ст. в Ічні діяли 4 козацькі школи.

У 1812 році козаки Ічні в складі чернігівського полку билися проти французьких військ на боці Московії.

На початку XIX ст. поміщик Г. Галаган заснував в містечку суконну мануфактуру, а також цукровий, два винокурних, цегельний і селітровий заводи.

Під час реформи 1861 р. — селянські виступи. Того ж року в Ічні розміщувався волосний центр Борзнянського повіту.

1894 року в містечку побудували залізницю по лінії «Крути — Ічня — Прилуки».

В 1897 р. в Ічні існувало чотири муровані церкви — Воскресенська, Преображенська, Успенська (1889) і Миколаївська (1879). У 1908 році засновано Ічнянське вище початкове училище. У містечку діяли поштове відділення, лікарня, земська і міністерська школи та бібліотека.

Вокзал станції Ічня

У 1870-х рр. Ічня була місцем діяльності народників. У 1905 році тут відбулися селянські заворушення.

1924 в Ічні діяло 6 державних, 19 кооперативних, 57 приватних підприємств. Після примусової колективізації, більшість мешканців Ічні постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932-33 років, проведеного урядом СРСР.

1940 в Ічні організовано виставку творів народних майстрів художньої кераміки, різьблення по дереву. Мешканці міста не протестували проти стратегічної дружби уряду СРСР із нацистською Німеччиною, яка тривала до 22 червня 1941 року.

В 1957 р. Ічні присвоєно статус міста.

Економіка

Молочно-консервний комбінат

У місті діють заводи: спиртовий, тарний, комбікормовий, консервний, сухого молока та масла, молочно-консервний комбінат. В Ічні розташована також філія прилуцької фабрики художніх виробів.

Освіта

Дошкілька освіта в Ічні — це 4 дитячих ясел-садків (№№ 1—3 і 5)

Система загальноосвітніх навчальних закладів міста включає 4 одиниці:

  • Ічнянська гімназія імені Степана Васильченка (вул. Б. Хмельницького, 6);
  • Будинок, в якому у 1919р. розмі-щувався штаб Ніжинського полку, м.Ічня Ічнянська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 1 (вул. Дзержинського, 5);
  • Ічнянська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 3 (вул. Комсомольська, 2);
  • Ічнянська ЗОШ І—ІІІ ступенів № 4 (вул. Першотравнева, 45).

Ічнянські позашкільні навчальні заклади — Ічнянська станція юних техніків (вул. Леніна, 11) і МНВК (вул. Радянська, 1-а).

В Ічні функціонує один професійно-технічний навчальний заклад — ДПТНЗ «Ічнянський професійний аграрний ліцей» (№ 37; вул. Першотравненва, 2).

Храм Святого Миколая

Культура

У місті знаходиться Ічнянський історико-краєзнавчий музей, Музей художника М.Ге (жив на хуторі поблизу сучасного с. Івангорода Ічнянського р-ну), станція захисту рослин. У Гімназії ім. С. Васильченка засновано громадський музей українознавства, яким опікується Тетяна Чумак. З початку 60-х рр. ХХ ст. функціонує школа мистецтв (колишня музична), розташована в центрі міста в приміщенні колишнього райкому партії.

З ініціативи громадськості (в обхід тодішніх порядків, коли на все вимагалися дозволи «згори») у місті встановлено пам'ятники відомим митцям-землякам І. Мартосу, С. Васильченку, В. Чумаку, А. Дрофаню. 2009 р. в центрі Ічні встановлено пам'ятник Т. Шевченку, який відвідував місто в поїздках до Іржавця та Качанівки.

Тривалий час в Ічні працює об'єднання літераторів «Криниця» (засновник і керівник Стангіслав Маринчик), до складу якого входять понад 50 осіб, у т. ч. члени Національної спілки письменників України. Криничани видали кілька десятків авторських книг.

Воскресенська церква Спасо-Преображенська церква, Ічня

Творчий потенціал ічнянців реалізовується також у виданні вільної преси. З перших років проголошення незалежності України була популярною і впливовою на процеси в місті й районі газета «Ічнянщина» (редактори Віктор Гаврись, згодом Валентина Карпенко), пізніше почали видаватися «Наша газета» (редактор Віра Салата), «Ічнянська панорама». Літературне об'єднання має часопис «Ічнянська криниця». У місті є також власне видавництво «Формат», яким керує Віктор Власко.

Ічня, ставок на річці Іченька, за ставом Спасо-Преображенська церква

На вшанування відомих земляків місцева влада спільно з громадськістю заснувала творчі премії ім. С. Васильченка (художня проза), В. Чумака (поезія), В. Плюща (журналістика), які щороку присуджуються за кращі твори. Громадський діяч Віталій Шевченко заснував і опікується фондом, який щороку проводить конкурси поміж обдарованих дітей Ічнянщини (твори переможців друкуються) та видає серію книг з історії Ічнянського краю.

Пам'ятки архітектури: Спасо-Преображенська церква, Воскресенська церква (у якій 1660 р. було проголошено гетьманом Лівобережної України Якима Сомка), дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (саму церкву, яка пов'язана з ім'ям І. Мазепи і яку розписували В. Боровиковський, М. Ге, В. Васнецов, у роки радянської влади зруйнували комуністи), будинок підприємця І. Маслова (нині приміщення міліції), комплекс старих будинків у центрі міста (початок вул. Леніна)

Видатні люди

Пам'ятник В. Г. Чумаку

В Ічні народилися:

  • Кириченко Микола Федорович (1940-2008) український кібернетик та педагог, доктор фізико-математичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
  • Маслов Сергій Іванович (1880 - 1857) — український літературознавець, книгознавець, історик літератури і педагог.
  • Маслов Василь Іванович (1884 - 1859) — український літературознавець, історик літератури, етнограф.
  • Васильченко Степан Васильович (1879 — 1932) — український письменник і педагог.
  • Половко Іван Кирилович (20 липня 1887 — 24 квітня 1967) — український метеоролог, кліматолог, геофізик, кандидат фізико-математичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  • Будинок, в якому народився В.Г.Чумак Дрофань Анатолій Павлович (1919—1988) — український письменник.
  • Швидченко Василь Пилипович (1911 — 2000) — український живописець і скульптор, член Спілки художників України.
  • Чумак Василь Григорович (1901—1919) — український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч.
  • Шевченко Віталій Федорович (нар. 1954) — журналіст, письменник, політик, громадський діяч.
  • Семенець Сергій Володимирович (нар. 1960) — сучасний український політик, партійний та громадський діяч.
  • Титаренко Сергій Григорович (1889—?) — видавець і журналіст.
  • Коваль Григорій Павлович (1921—1997) — український поет.
  • Пам”ятник І.П.Мартосу Ічня Маринич Петро Іванович (16 січня 1899 — 22 листопада 1921) — козак 1-го куреня 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Герой Другого зимового походу
  • Маринчик Станіслав Гаврилович (1937, м. Ічня) — український письменник, режисер і кіносценарист.
  • Мартос Іван Петрович (1754—1835) — видатний yкраїнський скульптор, автор численних монументально-декоративних творів в Україні та Росії, зокрема: надгробків К. Розумовського в Батурині (1803–1805), П. Рум'янцева в Києві (1797—1805), Павла І у Павловську (1807); пам'ятників К. Мініну і Д. Пожарському в Москві (1804–1818), А. Решельє в Одесі (1823–1828), М. Ломоносову в Архангельську (1826–1829), Г. Потьомкіну в Херсоні (1829–1835) та ін.
  • Негода Олексій Гнатович (1909—1975) — Герой Радянського Союзу
  • Кмета Архип Йосипович (1891—1978) — військовий і громадський діяч, офіцер Армії УНР, один із засновників Українського військового союзу, Товариства колишніх вояків Армії УНР.
  • Гузь Олександр Миколайович (нар. 1939) — український вчений у галузі механіки, дійсний член НАНУ, лауреат Державних премій СРСР і Української РСР, директор інституту механіки НАН України.
  • Соня Грін (1883—1972) — американська письменниця і видавець. Дружина американського письменника Говарда Філліпса Лавкрафта.
  • Голець Володимир Полікарпович (27вересня 1935 р.н.)- член Національної спілки журналістів, поет (збірка "На крилах віри")
  • Яценко Станіслав Сергійович (22 грудня 1936 р., м. Ічня, Чернігівської обл. - 08 травня 2014 р., м. Київ) — український науковець-криміналіст, фахівець із порівняльного кримінального права, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України. Суддя Конституційного суду України у відставці. Заслужений юрист України.

Посилання

  1. ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. ↑ Ярмарки та фестивалі на сайті Обласної асоціації сільського зеленого туризму
  3. ↑ Перелік навчальних закладів Ічнянського району, їх місцезнаходження та контингенти учнів івихованців на Офіційний веб-сайт Чернігівської обласної державної адміністрації
  4. ↑ Перелік професійно-технічних навчальних закладів (Чернігівської області) на Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації
  5. ↑ www.warheroes.ru(рос.)
  6. ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 201 с. ISBN 966-8201-26-4

Література

  • Оживає минувшина. Творчість ічнянців. Книга друга (упорядник Т. Чумак): — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2014 — 232 с.
  • Віталій Шевченко. Хрестоматія Ічнянщини. 10 тисяч статей, довідок, документів, ілюстрацій: — К.: «Гнозіс», 2014 — 928 с.
  • Оживає минувшина. Творчість ічнянців (упорядник В. Шевченко): — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2013 — 216 с.
  • Віктор Моренець, Віталій Шевченко. Ічнянці в Армії УНР — Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2013 — 296 с.
  • Тетяна Чумак, Віталій Шевченко. Літератори Ічнянщини. 100 імен; 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури: Довідник-хрестоматія — К.: «Гнозіс», 2012 — 284 с.
  • «Літературно-мистецька Ічнянщина» (упорядники С. Маринчик, Т. Чумак, В. Шевченко) — К.: «Гнозіс», 2011 - 48 с.
  • Богдана Шевченко. Ічнянщина. Крізь віки. Ічня: Фотоальбом. — Зошит перший. — К., 2010. — 272 с.
  • Богдана Шевченко. Ічнянщина. Качанівка. Тростянець. Ічня: Фотоальбом. — К., 2010. — 160 с.
  • Богдана Шевченко. Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра… Фотоальбом. — Зошит третій, частина перша. — К., 2010. — 264 с.
  • Богдана Шевченко. Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра… Фотоальбом. — Зошит третій, частина друга. — К., 2010. — 284 с.
  • Балабай В.І. На землі Ічнянській — Ніжин: «Аспект-Поліграф», 2004 — 288 с.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : в 11 т. / Наукове Товариство ім. Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк ; Львів : Молоде життя, 1954–2003. Словникова частина. — Т. 3. — 905 с.
  • Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К., 1990. — С. 283—285.

Посилання


  • Ічнянський інформаційно-розважальний портал
  • Моє місто — Ічня
  • Ічня. Офіційний веб-сайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації
  • Мандри Україною. Ічня
  • Ічнянський професійний аграрний ліцей


Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

ічня, ічня карта, ічнянська міська рада, ічнянська црл, ічнянський парк


Ічня Інформацію Про

Ічня


  • user icon

    Ічня beatiful post thanks!

    29.10.2014


Ічня
Ічня
Ічня Ви переглядаєте суб єкт.
Ічня що, Ічня хто, Ічня опис

There are excerpts from wikipedia on this article and video

Випадкові Статті

Ophidion scrippsae

Ophidion scrippsae

Ophidion scrippsae — вид риб родини Ошибневих Ophidiidae Поширений у східній Пацифіці від Пойнт...
Комар Володимир Степанович

Комар Володимир Степанович

Медіафайли у Вікісховищі У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Комар Володимир Ст...
1 липня

1 липня

1 липня — 182-ий день року (183-ий в високосні роки) в григоріанському календарі. До кінця року...
Хачеріді Євген Григорович

Хачеріді Євген Григорович

* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. Інформацію поно...