Єгипетська операція


Бон — Александрія — Мерс-ель-Кебір — Бугаро
«Смолоскип» — Касабланка
Туніс

Сіді-Бузид — Кассерін — Ель-Гуттар — «Сіпео» — «Флакс» Пустельна Війна 1940

Єгипетська операція, також відома як Італійське вторгнення до Єгипту (англ. Italian invasion of Egypt, італ. L'Italia invade l'Egitto) (9 вересня — 16 вересня 1940) — стратегічна військова операція збройних сил Італії проти британських військ з метою вторгнення і захоплення Єгипту в ході Північно-Африканської кампанії Другої світової війни.

Італійські війська завдали удару із Лівії в Єгипет і просунулись вглиб країни на 90 км, проте через труднощі із забезпеченням військ зупинили наступ біля Сіді-Баррані. Британські війська, поступаючись в чисельності та не надаючи серйозного опору, відступили до міста Мерса-Матрух. Між воюючими сторонами утворилася «буферна» зона шириною 130 км.

Зміст

  • 1 Передумови
  • 2 Поле битви
  • 3 Сили противників
    • 3.1 Італія
    • 3.2 Британія
  • 4 Хід війни
  • 5 Підсумки
  • 6 Примітки
  • 7 Посилання

Передумови

10 червня 1940, Королівство Італія, будучи союзником Нацистської Німеччини оголошує війну Франції та Великій Британії[1]. У відповідь на це, єгипетський парламент розриває дипломатичні стосунки з Італією, проте оголосив, що буде дотримуватись нейтралитету, допоки його не атакуватимуть. Анлогічно було оголошено і Нацистській Німеччині[2]. Проте згідно з англо-єгипетським договором 1936 року, британські війська мали право займати територію Єгипту в разі загрози Суецькому каналу.

До моменту вступу у війну Італія мала в Лівії дві армії: 5-у, що розташовувалася в Тріполітанії на кордоні з Французькою Північною Африкою та 10-у, що розташовувалася в Киренаїці на кордоні з Єгиптом. Після капітуляції Франції частина сил 5-ї армії було перекинуто до 10-ї. До вересня 1940 року 10-а італійська армія включала в себе 10 дивізій, 5-а армія — 4. Проте італійські війська, приготовані до наступу, були недостатньо забезпечені озброєнням та транспортом. Італійські танкові частини були представлені в основному легкими танками Carro CV3/33, які ще до війни показали свою низьку боєздатність. Тим не менш, 7 вересня Муссоліні підписав наказ, в якому вимагав від Родольфо Граціані перейти в наступ протягом двох днів незалежно від того, висадяться німецькі війська у Великобританії чи ні (у початковому варіанті плану планувалося розпочати наступ в один день з висадкою німецької армії).

17 червня всі британські війська розташовані в єгипетській Киренаїці були об'єднані в армію «Ніл» під командуванням Річарда О'Коннора — близько 36 тис. осіб. Ще до початку військових дій британські війська почали проводити провокації на кордоні, однак до вересня все обмежилося лише дрібними прикордонними сутичками[3].

Вже 9 вересня помітно посилилася активність італійських ВПС. В цей день бомбардувальники трьома групами по 9-12 літаків в супроводі винищувачів атакували аеродроми британської авіації в Сіді-Баррані, Маат-Багуше та Мерса-Матрух, а група з 27 винищувачів атакувала цілі в районі Бук-Бук. У відповідь британці завдали авіаційні удари по аеродромах, пунктам постачання і місцям скупчення італійських військ.

Поле битви

Сили противників

Італія

Загальне командування військами в Північній Африці здійснював маршал Родольфо Граціані

  • 10-а армія (командувач генерал Маріо Берті). Армія розташовувалася в лівійській Киренаїці, з 5 її корпусів у вторгненні до Єгипту брало участь 3:
  • 20-й корпус
    • 60-а піхотна дивізія «Сабрата»
  • 21-й корпус (командувач генерал-лейтенант Лоренцо Далмаццо)
    • 63-а піхотна дивізія «Кірен»
    • 1-а дивізія чорносорочечників «23 березня»
    • 2-а дивізія чорносорочечників «28 жовтня»
  • 22-й корпус
    • 61-а піхотна дивізія «Сірта»
  • 23-й корпус (командувач генерал-лейтенант Аннібале Бергонзолі)
    • 4-а дивізія чорносорочечників «3 січня»
    • 64-а піхотна дивізія «Катанзаро»
  • Лівійський корпус
    • 1-а Лівійська дивізія «Сібеллі»
    • 2-а Лівійська дивізія «Пескаторі»
    • Механізована група Малетті

Всього близько 150 000 чоловік, 1500 гармат, 500 танків та 300 літаків.

Британія

Близькосхідне командування (командувач фельдмаршал Арчибальд Вейвелл) здійснювало загальне командування британськими військами на Близькому Сході. В операції брали участь частини, підпорядковані командуванню і розташовані в Єгипті:

  • Армя Західної Пустелі (англ. Western Desert Force) (командувач генерал-майор Річард О'Коннор)
    • 4-а Індійська дивізія, в Мерса-Матрух
    • 7-а танкова дивізія «Пустельні щури»
    • 16-а піхотна бригада, в Мерса-Матрух
    • 3-й батальйон Колдстрімської Гвардії

Загалом британські сили нараховували 36 тис. чоловік, 65 танків, 205 літаків.

Хід війни

Підсумки

Незважаючи на значну перевагу в силах, італійці не змогли домогтися серйозних успіхів в ході операції вторгнення до Єгипту. Зупинка італійського наступу, була обумовлена ​​багатьма причинами: недостачею транспорту, втратою управління рухомими силами, що діяли на південному фланзі італійського угруповання, труднощами з постачанням, котре відчували висунуті вперед війська. Вода в Сіді-Баррані виявилася непридатною для пиття, а дорога від кордону до місця дислокації передових частин, була абсолютно розбита в результаті руйнувань та активної експлуатації. В Сіді-Баррані італійцями був створений ланцюг укріплених таборів, які, однак, виявилися занадто віддаленими один від одного, для вчасного надання підтримки сусідній[4]. Британці зупинилися на заздалегідь підготовлених позиціях у міста Мерса-Матрух. В результаті між воюючими сторонами утворилася «буферна зона» шириною 130 км[5]. Починаючи з 17 вересня невеликі групи італійських танків, вантажівок та мотоциклістів здійснювали лише окремі вилазки і переміщення між опорними пунктами, за якими уважно спостерігали екіпажі 11-го гусарського полку. Британські ВМФ і ВПС активно атакували лінії комунікацій противника. Повільність і нерішучість італійського командування, котре не проводило активних дій протягом наступних 3 місяців, дала британцям час, аби зібрати сили для контрнаступу.

Примітки

  1. ↑ Playfair, p. 109
  2. ↑ Playfair, p. 54
  3. ↑ Tippelskirch K., Geschichte des Zweiten Weltkrieges. — Bonn, 1954.
  4. ↑ Лиддел Гарт Б. Г. Вторая мировая война. — М.: АСТ, СПб.: Terra Fantastica, 1999. Глава 9. Контрудар из Египта
  5. ↑ История Второй мировой войны в 12 томах М., 1983 — Том 3. Глава № 7. Военные действия в Африке и на Средиземном море

Посилання




Єгипетська операція інформація про


Єгипетська операція
Єгипетська операція

Єгипетська операція інформація Відео


Єгипетська операція Перегляд теми.
Єгипетська операція що, Єгипетська операція хто, Єгипетська операція пояснення

There are excerpts from wikipedia on this article and video